До 125-річчя Володимира Павловича Зосимовича (18.10.1899–18.01.1981) – члена-кореспондента АН УРСР за спеціальністю «генетика і селекція рослин» (1961)

Володимир Павлович Зосимович народився 18 жовтня 1899 р. у с. Шаповалівка Чернігівської області в сім’ї земського лікаря. У 1926 р. закінчив Київський сільськогосподарський інститут, де отримав спеціальність агронома. Працював молодшим дослідником селекційно-наукового управління Цукортресту в м. Києві (1926–1928 рр.), у 1928–1930 рр. – науковим співробітником Наукового інституту селекції (нині Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної аграрної академії наук). Тридцять років В. П. Зосимович займався науковими дослідженнями у Всесоюзному НДІ цукрових буряків (ВНІЦ) на посадах завідувача лабораторією та старшого наукового співробітника, а згодом професора (1930–1960). З 1960 до 1963 рр. очолював відділ генетики у Центральному республіканському ботанічному саду АН УРСР (нині Національний ботанічний сад НАН України), вчений був одним з ініціаторів створення цього відділу. У 1963–1968 рр. він завідував відділом генетики Інституту ботаніки АН УРСР. Останнім місцем роботи В. П. Зосимовича став Інституту молекулярної біології АН УРСР, де він обіймав посади завідувача відділу цитогенетики та поліплоїдії (1968–1979), старшого наукового співробітника-консультанта (1979–1981).

Наукова діяльність В. П. Зосимовича стосувалася галузі цитогенетики віддалених гібридів роду Beta L., вивченню сортів у таксономічному аспекті та методів апробації культурних рослин. Значну увагу він приділяв питанням систематики, генетики та селекції цукрового буряка. У середині 1930-х років молодий вчений організував і здійснив дві великі наукові експедиції на Кавказ (Азербайджан та Вірменія), метою яких був збір насіння і коренеплодів буряку природної флори та місцевої селекції. В. П. Зосимович обґрунтував теорію походження та еволюції дикого, культурного і цукрового буряку, згідно з якою центром походження буряка є гірські райони Передньої Азії. Науковець вважав, що цукровий буряк не утворився безпосередньо з форми природної флори Beta maritima L., а є гібридом коренеплідних форм буряку із Малої Азії та західноєвропейського листового буряку.

В. П. Зосимович займався проблемами поліплоїдії сільськогосподарських рослин, брав участь у створенні перших в Україні полiплоїдних сортів та гібридів. Описав новий тетраплоїдний вид – Beta corolliflora Zoss. Результати цих досліджень були викладені ним у докторській дисертації «Еволюція дикого і культурного буряку», яку він захистив у 1958 р.

Науковець багато уваги приділяв вивченню можливості застосування культури тканин рослин для отримання нових форм рослин. Під керівництвом ученого вперше в Україні були започатковані методи клітинної селекції рослин і розроблено основні положення генетики клітинних популяцій.

У 1961 р. В.П. Зосимовича обрали членом-кореспондентом АН УРСР за спеціальністю «генетика і селекція рослин». В 1965 р. він став першим лауреатом премії імені В. Я. Юр’єва АН УРСР за розроблення методики виведення нових поліплоїдних гібридів і впровадження їх у практику.

Видатний учений-генетик і селекціонер опублікував понад 160 наукових праць, серед яких дві монографії, авторські свідоцтва на винаходи і сорти рослин та ін.

Наукову кар’єру В. П. Зосимович суміщав з педагогічною та популяризаторською роботою. Протягом 1926–1929 рр. вчений щорічно читав лекції та проводив практичні заняття з сортоведення вівсів на курсах Наркомзему та Головцукру в різних містах України: Києві, Вінниці та Одесі, де підготував понад 2000 апробаторів. У 1954–1955 рр. разом із провідними науковцями взяв участь в організації та проведенні курсів агрономів держсортодільниць при ВНІЦ, які закінчили відомі у подальшому дослідники і селекціонери. Створив наукову школу в галузі генетики та біотехнології рослин. Підготував понад 30 кандидатів та 7 докторів наук.

Окрім того В. П. Зосимович був організатором та головою Наукової ради з проблеми «Цитологія і генетика» АН УРСР, членом Наукової ради з проблеми «Генетика і селекція» АН СРСР, Наукової ради з проблеми «Цитологія» АН СРСР.

В. П. Зосимович був одним із засновників Українського товариства генетиків і селекціонерів, головним організатором установчого з’їзду цього товариства, обирався членом його президії та членом президії Всесоюзного товариства генетиків і селекціонерів.

У 1967 р. він організував перший випуск та був відповідальним редактором міжвідомчого збірника наукових праць «Цитологія і генетика». На базі цього збірника було створено журнал «Цитологія і генетика», який виходить і досі та з часів заснування перевидається англійською мовою. В. П. Зосимович був членом редколегії журналу «Генетика», відповідальним редактором збірників наукових праць з генетики і селекції, головою оргкомітету наукових конференцій, нарад і симпозіумів з різних актуальних питань генетики і селекції.

За його ініціативою в 1967 р. при Президії АН УРСР було створено Сектор генетики, основою якого став відділ генетики рослин Інституту ботаніки АН УРСР. На основі цього сектору і сектору вірусології Інституту мікробіології і вірусології в 1968 р. було створено Сектор молекулярної біології і генетики, який у 1973 р. реорганізовано в Інститут молекулярної біології і генетики АН УРСР.

Наукові досягнення та організаторські здібності В. П. Зосимовича неодноразово відзначалися високими державними нагородами.

За спогадами колег, Володимир Павлович був людиною енциклопедичних знань, шанувальником поезії, музики та живопису.

Помер В. П. Зосимович 18 січня 1981 р. в Києві. Похований на Байковому цвинтарі.

На виставці до 125-річчя знаного вченого та талановитого організатора науки використано 25 документів (26 зображень) з його особового фонду № 241 «Зосимович Володимир Павлович (18.10.1899–18.01.1981) – член-кореспондент АН УРСР за спеціальністю «генетика і селекція рослин» (1961)», що зберігаються в Інституті архівознавства НБУВ.

З біографічних відомостей представлено власноручно написану В. П. Зосимовичем інформацію з цікавими фактами про його батьків.

Репрезентовано клопотання викладача Київського сільськогосподарського інституту О. О. Табенцького щодо зарахування В. П. Зосимовича до аспірантури. У цьому документі вчитель дає позитивну характеристику студенту, відмічає його здібності до науково-дослідної роботи.

Присутні автографи наукових праць вченого та машинопис його статті французькою мовою.

Записи у щоденнику робіт з підготовки дисертації на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наук свідчать про педантичність вченого у роботі. Щоденник фіксує досягнення кожного дня або поважну причину «простою».

Активну діяльність вченого у розбудові української науки демонструють такі документи: зауваження до проєкту Ботанічного саду АН УРСР, фрагмент з доповідної записки про розвиток досліджень з генетики та цитології в українській академії, обґрунтування створення нового відділу експериментального мутагенезу в Інституті ботаніки АН УРСР та ін.

Цікавим є короткий звіт вченого про участь у симпозіумі Європейського об’єднання селекціонерів «Еукарпія» у Франції (1967).

Серед фотодокументів на виставці представлено фотопортрети вченого у молодому та зрілому віці. Привертає увагу фото науковця з «піддослідними» буряками в руках під час експедиції на Кавказ. Фотознімок В. П. Зосимовича з Г. С. Писаренко має свою історію. Ця світлина зроблена у Німеччині, де молоді вчені у 1946–1947 рр. займалися придбанням обладнання для ВНІЦ. Зображення з засідання дирекції Інституту ботаніки АН УРСР демонструє наукову еліту цього інституту, серед якої і В. П. Зосимович. Маємо також знімки В. П. Зосимовича серед співробітників Інституту молекулярної біології та генетики АН УРСР та ін.

Виставку систематизовано за хронологічним та тематичним принципами. Кожне зображення супроводжується текстівкою та інформацією про місце зберігання документа. Наближені дати та сумніви в атрибуції подано у квадратних дужках.

Виставку підготувала

наукова співробітниця Інституту архівознавства

Ірина Кіржаєва