Олександр Якович Усиков (11.01.1904 – 06.11.1995) – видатний український вчений-радіофізик: до 120-річчя від дня народження

Видатний український вчений у галузі радіофізики, професор (1963), доктор технічних наук (1964), академік НАН України за спеціальністю «радіофізика і електроніка» (1964) Олександр Якович Усиков народився 11 січня 1904 р. у с. Янківка Охтирського району на Сумщині.

Трудову діяльність розпочав у 1919 р. слюсарем, згодом лаборантом Янківського цукрового заводу на Сумщині. У 1927–1928 рр. працював молодшим фізиком-практикантом у фізичній лабораторії Ізюмського заводу оптичного скла.

У 1928 р. О. Я. Усиков закінчив механіко-математичний факультет Харківського інституту народної освіти. Цього ж року його за конкурсом було прийнято на посаду інженера-фізика в УкрНДІ силікатної промисловості.

З 1929 р. О. Я. Усиков розпочав педагогічну діяльність. Протягом 1929–1930 рр. молодий учений обіймав посаду асистента кафедри фізики Харківського політехнічного інституту. Упродовж 1930–1932 рр. був завідувачем кафедри фізики Харківського інституту зернових культур. У 1938–1953 рр. працював професором та завідувачем кафедри медичної та біологічної фізики і медичної інформатики Харківського медичного інституту.

Упродовж 1932–1936 рр. О. Я. Усиков навчався в аспірантурі Українського фізико-технічного інституту АН УРСР (УФТІ) АН УРСР. У 1936–1945 рр. працював інженером, старшим науковим співробітником лабораторії відділу електромагнітних коливань, у 1945–1951 рр. був завідувачем лабораторії. Протягом 1953–1955 рр. він обіймав посади завідувача відділу електромагнітних коливань і заступника директора з наукової роботи УФТІ АН УРСР.

У вересні 1955 р. розпочався новий етап наукової діяльності О. Я. Усикова, який виступив ініціатором створення Інституту радіофізики і електроніки (ІРЕ) АН УРСР та очолив його. Упродовж 1973–1986 рр. він обіймав посаду завідувача відділу обробки зображень, протягом 1987–1992 рр. працював радником при дирекції, а з 1992 р. і до кінця життя був почесним директором ІРЕ НАН України.

У 1942 р. під керівництвом українського дослідника винайдено перший в світовій практиці трикоординатний радіолокатор протиповітряної оборони «Рубін», а також серію генераторів міліметрового діапазону радіохвиль, радіолокаційного устаткування для дециметрових хвиль й надводних об’єктів, пристрої для дистанційного визначення місця та характеру пошкодження енергетичних мереж, магнетрони щодо розсіювання і поглинання міліметрових хвиль в опадах.

У 1950-х рр. О. Я. Усиков очолив дослідження стосовно розробки магнетронів поверхневої хвилі з вихідними характеристиками, якими можна керувати без витрат потужності у ланцюгу управління, в результаті котрих створено клінотрони, тріоди і тетроди тощо.

Із настанням НТР, протягом 1960-х рр. О. Я. Усиков як провідний радіофізик посприяв здійсненню випробувань у царині фізики надвисоких частот та в галузі генерації й поширення радіохвиль. Він запропонував ідею створення магнетрона з вихідними параметрами, які мали електричне керування. У результаті було створено імпульсні магнетронні генератори дециметрових й міліметрових радіохвиль, котрі успішно знайшли застосунок у радіолокації.

Видатний дослідник висунув та обґрунтував ідею радіотелескопа, фокусуючою лінзою котрого може стати Йоносфера Землі.

О. Я. Усиков усіляко сприяв розв’язанню фундаментальних завдань лазерної фізики і квантової електроніки високочастотних властивостей твердого тіла в ІРЕ НАН України.

Упродовж 1970-х рр. до кола наукових інтересів ученого увійшли проблеми низькотемпературної квантової акустики, радіоспектроскопії та біофізики. Учений звернув увагу на унікальні властивості надвисоких частот газового розряду. Таким чином було розроблено і створено коаксіальний плазмотрон надвисоких частот – генератор холодної й нерівновагової плазми.

У 1980-х рр. О. Я. Усиков посприяв становленню нового напрямку у радіофізиці – лазерній детекції голографічних та астрономічних об’єктів, а також створенню методів й технічних засобів цифрової та аналого-цифрової обробки радіолокаційних зображень, в результаті яких вперше у світі синтезовано тримірні зображення великих районів поверхні Венери та Марсу, Місяця, що відкрило нові горизонти для таких наук як геологія та планетологія.

У 1989 р. з ініціативи О. Я. Усикова було створено проблемну акустичну лабораторію, в котрій за допомогою радіофізичних методів вивчали особливості феномену італійського тембру звучання струнних музичних інструментів. Завдяки дослідженням її співробітників зародився феномен українського тембру звучання цих інструментів.

Науковець є автором 150 наукових праць, у тому числі 2 монографій.

О. Я. Усиков створив наукову школу електроніки та наукового приладобудування. Підготував 7 докторів фізико-математичних наук та 25 кандидатів фізико-математичних наук.

Протягом 1966–1976 рр. був членом Комітету з Державних премій СРСР у галузі науки і техніки в області науки і техніки СРСР, а у 1970–1987 рр. – членом Комітету з Державних премій УРСР в галузі науки і техніки.

У 1966–1978 рр. був членом Президії АН УРСР. Упродовж 1971–1978 рр. обіймав посаду голови Харківського наукового центру АН УРСР.

Тривалий час вчений входив до складу редколегій «Українського фізичного журналу» та «Вісника АН УРСР».

За вагомі наукові здобутки О. Я. Усикова нагороджено Державною премією УРСР в галузі науки і техніки (1981) й трьома орденами Трудового Червоного прапора (1963, 1971, 1976).

Помер вчений 6 листопада 1995 р. Похований на Салтівському кладовищі у Харкові.

***

Виставку з нагоди 120-річчя від дня народження ученого підготовлено за архівними документами особового фонду № 304 «Усиков Олександр Якович (11.01.1904 – 06.11.1995) – академік НАН України за спеціальністю «радіофізика і електроніка» (1964)», котрий зберігається в Інституті архівознавства НБУВ.

Експозиція розпочинається добіркою наукових праць О. Я. Усикова. Представлено наукову статтю, в якій висвітлено особливості нової генерації магнетронів, винайдених вченим – «Переривчасті коливання в магнетроні з розділеним анодом» (1936).

У доповіді «Підсумки роботи щодо застосування радіолокаційних методів на рельсових ланцюгах (Розробка радіо-автостопу, який встановлюють на паротязі і створення нової системи автоблокування)» (1948) продемонстровано результат плідних наукових пошуків, за котрий він отримав високу оцінку у наукових колах і авторське свідоцтво на винахід.

Репрезентовано доповідь «Управління рухом частинок мікросвіту», в котрій вітчизняний дослідник наголосив, що фокусуючою лінзою мега-радіотелескопа може стати Йоносфера Землі (1962).

Цікавою є доповідь, виголошена на засіданні Президії АН УРСР – «Управління рухом частинок мікросвіту» (1962).

В експозиції виставки представлено авторське свідоцтво на винахід – «Спосіб перекачування газів» (1965).

Серед документів – анотація до неопублікованої наукової праці О. Я. Усикова й Ю. В. Корнієнка «Цифрова обробка зображень в астрономії» (1981). У розвідці висвітлено методи й технічні засоби цифрової та аналого-цифрової обробки астрономічних об’єктів, котрі широко застосовувалися у відділі обробки зображень ІРЕ АН УРСР.

Документи біографічного характеру представлено свідоцтвом про здобуття вищої освіти в Харківському інституті народної освіти (1946), дипломом кандидата фізико-математичних наук (1947), довідкою про закордонні відрядження (1970) та автобіографією (1972).

До експозиції увійшло запрошення на церемонію вручення диплому лауреата Державної премії АН УРСР в галузі науки та техніки (1982).

Розміщено вітальний лист від дирекції ФТІНТ АН УРСР у зв’язку із 80-річчям О. Я. Усикова (1984).

Експонуються документи з діяльності, серед яких лабораторні журнали, робочі записники, плани й звіти, доповідні записки, доповіді, які розкривають науково-організаційну роботу О. Я. Усикова на посадах старшого наукового співробітника, завідувача відділу електромагнітних коливань, заступника директора з наукової роботи УФТІ АН УРСР, а також директора Інституту радіофізики і електроніки АН УРСР, завідувача відділу обробки зображень Інституту, котрі хронологічно охоплюють 1946–1985 рр.

Міжнародної наукової діяльності вітчизняного дослідника стосується звіт про наукове відрядження на Марсельський міжнародний ярмарок (1959).

Вміщено лекцію «Циліндричний хвилевод» з навчального курсу «Мікрохвильова електродинаміка», що репрезентує науково-педагогічну діяльність ученого (1953), та відгук О. Я. Усикова, як офіційного опонента, на дисертацію, представлену на здобуття наукового ступеня доктора фізико-математичних наук О. О. Третьякова – «Теорія ефекту дифракційного випромінювання та його застосування в електроніці» (1972).

На виставці представлено комплекс фотодокументів, котрі широко ілюструють науково-організаційну діяльність О. Я. Усикова.

Розміщено фотознімки радіолокатора «Рубін», який було створено авторським колективом відділу електромагнітних коливань УФТІ АН УРСР під керівництвом О. Я. Усикова (1942), та антенного поля радіотелескопа УТР-2, спорудженого та впровадженого в експлуатацію співробітниками ІРЕ АН УРСР (1969).

До виставки увійшла світлина, на якій ученого зображено поруч із директором Донецького фізико-технічного інституту, академіком АН УРСР О. О. Галкіним та завідувачем сектору фізики твердого тіла Інституту Д. О. Кичігіним під час роботи в лабораторії ІРЕ АН УРСР (1967).

Розміщено світлину, що зафіксувала О. Я. Усикова під час отримання ним, як директором ІРЕ АН УРСР, почесної грамоти від першого заступника голови Президії Верховної Ради УРСР С. О. Стеценка (1969).

Експонуються фотознімки, на котрих О. Я. Усикова представлено під час відвідин ІРЕ АН УРСР та огляду антенного поля УТР-2 у Граковому на Харківщині делегацією Президії АН УРСР на чолі з академіком, президентом АН УРСР Б. Є. Патоном (1971).

Вміщено фотознімки науковця, як члена організаційних комітетів, серед учасників вітчизняних наукових форумів, зокрема, під час проведення ІХ всесоюзної конференції з поширення радіохвиль у Харкові (1969).

Представлено світлину, на котрій О. Я. Усикова зафіксовано з його учнем Ю. В. Корнієнком під час випробування приладу з галузі радіоелектроніки в ІРЕ АН УРСР (1987).

З-поміж епістолярію ученого розміщено лист директора ІРЕ АН УРСР О. Я. Усикова до академіка АН УРСР, президента АН УРСР О. В. Палладіна з проханням зменшити його оклад як директора і внаслідок цієї економії підвищити зарплату співробітників Інституту (1956).

Репрезентовано лист О. Я. Усикова, як завідувача відділом обробки зображень ІРЕ АН УРСР, до голови Наукової ради АН УРСР з проблеми «Кібернетика», академіка АН УРСР В. М. Глушкова, в якому йдеться про розробку методів та створення технічних засобів цифрової та аналогової обробки зображень у відділі, який він очолював (1980).

Завершує експозицію видання «Наш перший директор», що вийшло друком у 2004 р. до 100-річчя від дня народження видатного радіофізика, за редакції директора ІРЕ НАН України ім. О. Я. Усикова В. М. Яковенка та учня вченого Ю. В. Корнієнка.

Під кожним зображенням розташовано анотацію до нього, що включає: заголовок, дату, спосіб відтворення та місце зберігання документа.

Виставку підготувала

н. с. відділу археографії Інституту архівознавства

М. С. Коломієць