До 150-річчя з дня народження видатного вченого-офтальмолога Володимира Філатова (27.02.1875–30.10.1956)

Володимир Петрович Філатов народився 27 лютого 1875 р. у с. Михайлівка (Пензенська обл., РФ) у родині земського лікаря. У 1897 р. закінчив з відзнакою медичний факультет Московського університету.

У 1903 р. В. Філатов за запрошенням професора Сергія Головіна переїхав до Одеси, де й залишився на все останнє життя. Спочатку викладав та проводив наукові досліди на медичному факультеті Новоросійського університету. З 1920 р. цей факультет отримав самостійний статус – попервах академії, а згодом медичного інституту (нині Одеський національний медичний університет). За часи педагогічної та наукової практики В. Філатов займав посади ординатора, асистента, приват-доцента, професора, завідувача кафедри експериментальної медицини, кафедри очних хвороб та клініки очних хвороб, а також заступника ректора.

У 1908 р. захистив докторську дисертацію за темою «Вчення про клітинні отрути в офтальмології» («Учение о клеточных ядах в офтальмологии»).

Свою першу операцію з пересадки рогівки методом повної (тотальної) кератопластики В. Філатов провів у 1912 р. На жаль, вона пройшла невдало. А у 1914 р. вчений винайшов новий метод пластики за допомогою круглого стебла, який пізніше було названий його ім’ям.

Остаточний успіх до В. Філатова прийшов у 1923 р., коли він провів першу операцію часткової наскрізної пересадки рогівки. У 1931 р. було проведено таку саму операцію, тільки матеріалом для пересадки була рогівка трупного ока, збереженого при низькій температурі.

Цього ж року В. Філатов на два місяці був арештований НКВС. На щастя, обійшлося, і науковець повернувся до своєї діяльності.

У 1933 р. офтальмолог вперше провів клінічну підсадку рогівки за новою методикою, яка пізніше отримала назву “тканинна терапія”.

За вагомий внесок в розвиток медичної науки в 1934 р. вченого обирають членом-кореспондентом, а у 1939 р. академіком АН УРСР. У 1935 р. йому присвоєно звання заслуженого діяча науки УРСР.

За ініціативою В. Філатова у 1936 р. створено Інститут експериментальної офтальмології, який у 1945 р., тобто ще за життя засновника, названо його ім’ям (нині Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В. П. Філатова Академії медичних наук України). Вчений до своєї кончини був незмінним директором цього інституту.

Під час Другої світової війни В. Філатов працював консультантом евакогоспіталів у містах П’ятигорськ (РФ) та Ташкент (Узбекистан) (1941–1944 рр.).

Вчений, що мав високий авторитет серед наукового співтовариства, з 1911 р. і до кінця життя був незмінним головою Одеського офтальмологічного товариства та почесним членом багатьох наукових товариств, членом Вченої ради МОЗ УРСР з проблем тканинної терапії, відповідальним редактором «Офтальмологического журнала», заснованого в Україні у 1946 р. за його ж ініціативою, а також членом редколегії всесоюзного журналу «Вестник офтальмологии».

Володимир Філатов зробив величезний внесок у вітчизняну та світову офтальмологію. Він написав понад 450 наукових робіт, розробив і застосував метод відновлювальної хірургії ока та спеціальний інструментарій для пересадки рогівки, вчення про біогенні стимулятори. Створив низку методів лікування глаукоми, трахоми, наслідків травматичних пошкоджень.

Талановитий науковець та педагог став засновником одеської офтальмологічної школи, серед його учнів – академік Н. Пучківська, професори С. Кальфа, Д. Бушмич, Г. Легеза, В. Войно-Ясенський та багато інших вчених-офтальмологів.

За свою подвижницьку працю та здобутки в медицині вчений був удостоєний численних державних нагород та почесних звань. В. Філатов отримав й народні любов і визнання. Його ім’я та клініку, в якій повертали людям можливість бачити сонце, знали майже всі в країні.

Окрім напруженої професійної діяльності В. Філатов знаходив час на літературну творчість (мемуари, оповідання, вірші), малярство, заняття музикою. Він володів декількома іноземними мовами, мав чималу бібліотеку. Цікаво, що вчений був релігійною людиною.

У червні 1956 р. Володимир Філатов востаннє виступив в Одесі на 3-му з’їзді офтальмологів України. 30 жовтня 1956 р. його не стало. Поховали вченого на Другому християнському кладовищі Одеси.

На знак вшанування наукових здобутків та пам’яті В. Філатова в його робітні було створено кабінет-музей (1956), засновано премію імені В. П. Філатова за кращу роботу з офтальмохірургії та пластичної хірургії (1961), облаштовано музей-квартиру вченого в Одесі (1977), встановлено чимало меморіальних дошок, скульптурних портретів, випущено ювілейну марку (1962) і викарбувано ювілейну монету (2005) та ін.

Виставку з нагоди 150-річчя В. Філатова підготовлено за архівними документами з особових фондів № 180 «Філатов Володимир Петрович (27.02.1875–30.10.1956) – офтальмолог і хірург, академік АН УРСР (1939)» та № 336 «Пучківська Надія Олександрівна (25.05.1908–15.05.2001) – академік НАН України за спеціальністю «офтальмологія» (1992)», які зберігаються в Інституті архівознавства НБУВ. Зазначимо, що професорка Н. Пучківська була ученицею В. Філатова, яка продовжила його справу, очоливши у 1956 р. Інститут після смерті вчителя. Документні джерела цих особових фондів дали можливість проілюструвати різні сторони діяльності та приватного життя В. Філатова.

Науковий доробок вченого презентують стаття «Пластика на круглому стеблі» (1921), фрагмент монографії «Тканинна терапія» (1948) та списки його наукових праць. Програми офтальмологічних конференцій «Тканинна терапія» та «Боротьба зі сліпотою та глаукомою», які В. Філатов відкрив вступним словом у 1956 р., демонструють активність вченого в останній рік свого життя.

Звертаємо увагу, що на виставці експонується значний масив фотодокументів, які охоплюють період з 1890-х до середини 1950-х років. Це дозволяє побачити нам В. Філатова в різні часи його життя та в різних іпостасях – від студента до відомого лікаря та вченого, а також моменти його творчого дозвілля, у колі близьких родичів.

Діяльність В. Філатова як лікаря-офтальмолога і очільника медичних закладів ілюструють фотографії медика серед своїх колег, аспірантів та пацієнтів, яким він допомагав відновити зір. На одному з групових знімків зображено професорку Н. Пучківську.

На деяких фотографіях присутня Варвара Скородинська – остання дружина В. Філатова. Вона розпочала свою діяльність з посади медсестри в клініці Філатова, однак згодом, отримавши освіту та великий досвід, стала доктором наук. Часто асистувала вченому на операціях.

Знімки також представляють В. Філатова на пленере з пензлями та мольбертом. Маємо й можливість побачити деякі роботи з творчого доробку вченого, які виконані різною технікою– олівцем, аквареллю та олією.

Завершуємо виставку двома статтями професорки Н. Пучківської. В одній з них вона дає фахову оцінку внеску В. Філатова в офтальмологічну науку. Друга присвячена знайомству, особистим стосункам зі своїм вчителем та цікавим фактам його біографії.

Отже документи ювілейної виставки показують нам визнаного вченого Володимира Філатова в його науковій діяльності, в колі колег та близьких йому людей та на творчому дозвіллі.

Кожне зображення супроводжується текстівкою та інформацією про місце зберігання документа. Наближені дати подано у квадратних дужках.

Виставку підготувала

наукова співробітниця Інституту архівознавства

І. Кіржаєва