Олександр Антонович Кошиць народився 12 вересня 1875 року в селі Ромашки Канівського повіту Київської губернії. Його життєпис позначений невтомною працею в галузі музичної педагогіки, етнографії та диригентського мистецтва. Протягом 1903–1905 рр. О. Кошиць, на запрошення уряду Кубанського козачого війська, збирав та записував козацькі пісні на Кубані. Усього ним було зібрано орієнтовно 500 пісень, які були представлені на етнографічній виставці у Катеринодарі (нині Краснодарі), за що його було нагороджено золотою медаллю на Кубанській крайовій виставці у 1908 р.

 Особливого значення набула його співпраця з Миколою  Лисенком, завдяки якій він блискуче себе проявив, працюючи  в театрі Миколи Садовського у 10-х роках XX cт., поставивши опери видатного композитора:  «Утоплена», «Різдвяна ніч», «Енеїда». О. Кошиць написав музику до п’єс: «Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Л. Кропивницького,  «Казка старого млина» С. Черкасенка та ін. У 1917 році він аранжував  мелодію М. Вербицького «Ще не вмерла Україна» – сучасного гімну України.

У 1919 р. він заснував та очолив Українську республіканську капелу, що стало знаменною сторінкою біографії митця. Того ж року, з метою гідно представити етнічні особливості, історію, духовну культуру українського народу, уряд УНР відрядив новостворений хор у концертне турне країнами Європи та Америки. У січні 1921 р. капелу було перейменовано на Український Національний хор.

Виступи музичного колективу О. Кошиця країнами Європи: Чехословаччині, Австрії, Швейцарії, Франції, Бельгії, Нідерландах, Великій Британії, Німеччині, Польщі, Франції, Іспанії (1919 – 1921) мали неймовірний успіх серед глядацької аудиторії. Свідченням цього були дуже схвальні відгуки у  пресі європейських країн. Австрійська газета «Нойєс Морген блат» ­­у липні 1919-го охарактеризувала О. Кошиця на своїх сторінках, як великого митця, який має незвичайне почуття тону і вміє відчути народну душу. Інший часопис  Австрії «Базлер – анцайгер» 14 жовтня 1919 р. назвав Олександра Антоновича, людиною, яка володіла мистецтвом трактувати хор, як музичний інструмент. У статті швейцарської газети «Тагес – анцайгер»  від 23. 10. 19 було зазначено особливе вміння диригента О. Кошиця тримати свій хор в руках, у зв’язку з проведенням величезної підготовчої роботи ним особисто. Преса Франції та Великобританії теж не обійшла увагою виступ хорового колективу О. Кошиця, давши йому найвищі оцінки на своїх сторінках,  у зв’язку з тріумфальним турне Української республіканської капели цими країнами. Зокрема, французький часопис «Кореспондент Гавас» від 7 листопада 1919 р.  писав, що Кошиць вміє настільки майстерно диригувати своїми артистами, наче керує справжнім голосовим оркестром, а британська газета «Ліверпуль дейлі пост» на своїх сторінках 9 лютого 1920 р. визнала, що музичний колектив під диригуванням О. Кошиця зумів розвинути техніку виконання пісень та мелодій до них, досягнувши неперевершеного ступеня.

  Після блискучого європейського турне, у мексиканській столиці  Мехіко О. Кошиць, як диригент дав 53 концерти протягом двох місяців 1922-1923 рр.: різдвяний концерт у «Плаца де Торсо» слухало 32600 людей, цей захід побив усі рекорди за кількістю глядачів. Після мексиканського тріумфу, Український Національний хор продовжив закордонні гастролі країнами Північної та Латинської Америки: США (в Нью-Йорку протягом 1923-24 рр.), Канаді, Бразилії,  Уругваї, Колумбії,  Аргентині та на Кубі у 20-ті роки XX ст.. Концертні заходи музичного колективу О. Кошиця у CША отримали схвальний відгук в американській пресі США: музичний критик Гарвей  Гол на сторінках газети «Пітсбург пост» за 25 жовтня 1922 р. схвально-образно назвав О. Кошиця скульптором у ритмах. Із захопленням про заокеанські концерні тури видатного композитора та диригента писали газети Колумбії, Уругваю, Мексики та Бразилії. Усього протягом 1919 – 1926 рр. хор О. Кошиця дав орієнтовно тисячу концертів у різних країнах світу.

Від 1924 р. О. Кошиць мешкав у США та Канаді. 1927 р., під час перебування в Італії, О. Кошиць підняв клопотання про повернення в Україну, але йому відмовили, тому згодом він повернувся до США та оселився у Нью-Йорку. Кошиць, як диригент оркестру взяв участь у концерті, який відбувся у канадському місті Вінніпезі 1942 р., з нагоди 100-річчя від дня народження видатного українського композитора М. В. Лисенка.  Помер О. Кошиць 21 вересня 1944 р.  у  Вінніпезі. На церемонію прощання з ним прийшло приблизно 5 тисяч українців. Поховали О. Кошиця у мавзолеї вінніпезького цвинтаря «Ґлен Іден», на якому, зазвичай, ховали видатних канадців українського походження православного віросповідання

Попри заборони та замовчування в радянський період, творчість Кошиця вижила завдяки українській діаспорі. 1978 р. хор Кошиця дав концерти в УРСР, що поклало початок легалізації творчого доробку видатного диригента та композитора в Радянському Союзі.  З кінця 80-х років XX ст.  пісні хорового колективу Олександра Антоновича стали виконувати у відправах та на концертах в Україні.

 О. Кошиць залишив по собі багату  та безцінну творчу спадщину Саме за кордоном він написав основну частину своєї духовної та хорової музики: 5 літургій (1922, 1930, 1935 (2-а ред. – 1950), 1936, 1938 рр.)., «Українські народні пісні для мішаного хору» (1968), «Релігійні твори» (1977), хорові твори: «Туча (Хмара)», 82 літургійні твори, обробки народних пісень: «Колядки і щедрівки», «Веснянки» та ін.. Окрім музичних творів, О. Кошиць залишив по собі мемуари, листування, щоденники, що нині є унікальними джерелами для дослідників.

 Особливу цінність становить книжкова спадщина митця (О. Кошиць є автором кількох близько 10-ти книжок), значна їх частина зберігається у фонді відділу зарубіжної україніки Інституту книгознавства НБУ імені В. І. Вернадського, вона ­являє собою безцінний пласт джерельної бази для вивчення історії української музики, еміграції та націєтворчих процесів ХХ століття. Це, зокрема, тритомні спогади «З піснею через світ», які побачили світ у Вінніпезі 1952, 1970 рр., відповідно. Перша книга розкриває цікаві факти: про співпрацю О. Кошиця з С. Петлюрою у січні 1919 р., майбутнього (на той момент) голови Директорії УНР, як ініціатора створення Української республіканської капели, розглядаючи її як своєрідну «культурну дипломатію»,  як людини,  яка  добре розуміла силу культури в боротьбі за міжнародне визнання молодої української держави. ­Ця праця фактично містить інформацію щодо координації політики та культури, де обидві сторони доповнювали одна одну, і саме завдяки цьому світ уперше почув «Щедрика» Леонтовича та інші українські шедеври. Вона висвітлює причину та обставини виїзду з Києва О. Кошиця у 20-х числах січня 1919 р., умови­­ та особливості проведення хорових виступів під його керівництвом в населених пунктах України: Кам’янці-Подільському, Станіславі. Її цінність полягає у тому, що вона розкриває стосунки державного діяча та митця можна, які являли собою співпрацю, побудовану на взаємному розумінні: Петлюра надав ідею, політичне прикриття та підтримку, а Кошиць реалізував задум у творчій площині. Це важливе джерело авторства Кошиця свідчить, що   взаємодія видатного композитора та державно –­ військового діяча УНР  стала прикладом того, як культура й політика можуть діяти спільно задля однієї великої мети – збереження та утвердження України у світі. Ч. 2 «З піснею через світ» О. Кошиця висвітлює тріумфальний виступ його Національної капели в Польщі, Німеччині, Франції (повторно), Бельгії. Праця «З піснею через світ. Із «Щоденника» О. Кошиця. Ч. 3» описує з подробицями та пригодами, включно, музичний тур Національного ансамблю О. Кошиця протягом 1922 – 1923 рр. в різних містах CША, Мексики, Колумбії, Аргентини, Бразилії, Уругваї та Тринідаді.

 «Про українську пісню й музику», «Спогади», «Листи до друга» – є іншими працями митця, які зберігаються у фонді ВЗУ.  Книга О. Кошиця  «Про українську пісню й музику : із серії докладів на українські теми, що були влаштовані Департаментом Східно-Європейських мов Колумбійського університету з У. Н. Союзом в Америці 1941 року», опублікована у Вінніпезі 1942 р. являє собою брошурку, в якій міститься класифікація українських пісень за різними жанрами: обрядові, колядки, щедрівки, веснянки, купальські, обжинкові, весільні, історичні, чумацькі, побутові, а також релігійні та моралістичні. У книзі О. Кошиця «Спогади [Текст]. Ч. 1» яка вийшла друком у Вінніпезі 1947 р., містяться біографічні відомості видатного диригента, композитора від раннього дитинства до отримання ним вченого ступеня кандидата з теології у 1901 р.: де і в яких соціально-побутових умовах минули його дитячі роки, юність та студентське життя, особисті враження автора про навчання у ВУЗі. У ній є інформація про етнічне та соціальне походження батьків О. Кошиця, коло їх зацікавлень, їхню професійну діяльність. Вона, на основі спогадів автора, розкриває особисте знайомство Олександра Антоновича з видатним композитором М. В. Лисенком, їх творчі та особисті відносини, як учня та вчителя, відповідно. Праця «Спогади [Текст]. Ч. 2» О. Кошиця, яка побачила світ 1948 р. у Вінніпезі, розкриває  життєвий шлях автора  від часу закінчення ним Київської Духовної Академії до 1919 р. – перелік посад, які він обіймав за цей проміжок часу.  Інша  книга О. Кошиця  «Листи до друга (1904-1931) [Текст]» це збірник листування  автора зі своїм відомим колегою та другом – композитором В. Беневським від 1904 р. до березня 1931 р..

Спадщина Олександра Кошиця – це не лише музичні твори й хорові обробки, але й книги його авторства. Це культурний міст між Україною і світом, свідчення того, що українська пісня здатна підкорювати серця в найвіддаленіших куточках планети. О. Кошиць, у свою чергу, власною невтомною працею, узяв на себе відповідальність донести українську музику до світу. Виступи концертного ансамблю видатного композитора в містах Європи, Північної та Латинської Америки стали тріумфом українського хорового мистецтва. Завдяки майстерності й відданості українському мистецтву, О. Кошиць здобув славу диригента світового рівня. Його капела не лише зачаровувала слухачів майстерністю виконання, а й утверджувала у світі ідею про Україну, як самостійну культурну націю. Гастролюючи Європою та Америкою, ансамбль здобув величезний успіх, відкриваючи міжнародній спільноті багатство українського фольклору й духовної музики.

Зараз, у період відсічі збройної агресії РФ проти України є особливо актуальним популяризувати творчість О. Кошиця, як видатного митця, який, відокремлюючи українську культуру від російської, так багато зробив для її міжнародного визнання та слави. Сьогодні, коли Україна виборює свою незалежність у війні, особливо важливо звертатися до таких постатей, як Олександр Кошиць, щоб через їхній приклад утверджувати власну ідентичність, плекати національну пам'ять і утверджувати силу української культури у світі.

Список літератури з фонду ВЗУ

Праці О. Кошиця

1. Кошиць О. Акциз / О. Кошиць // Календар світла на Божий 1975 рік. Р. XXXVI.  Торонто:  «Видавництво ОО. Василіян», 1975.  С. 59–66. 193 с. : іл. Шифр ВЗУ: 5643 укр

Спогади О. Кошиця щодо власного життєвого шляху протягом 1901–1902 років.

2. Кошиць О. З піснею через світ: (Подорож Української Республіканської Капелі). Т. 1 / О. Кошиць; передм. від вид-ва.  Вінніпег: Культура й освіта, 1952  (Друк «Нового шляху»). 196 с. Шифр ВЗУ: 1115 укр

Спогади про концертний тур музичного колективу О. Кошиця містами Європи: Марсель, Париж, Антверпен, Л’єж, Брюсель.

3. Кошиць О. З піснею через світ: (Подорож Української Республіканської Капелі). Т. 1 / О. Кошиць; передм. П. Маценка. 2-е вид.  Вінніпег: Ukr. Cultural and Educational Centre, 1986. 194 с. Шифр ВЗУ: 823 укр

4. Кошиць О. З піснею через світ: Із «Щоденника» О. Кошиця. Ч. 2. / О. Кошиць; П. Маценко (ред.).  Вінніпег: Осередок Української Культури й Освіти, 1970. 118 с. Шифр ВЗУ: 824 укр

Спогади про виступ Української республіканської капели  країнами Європи перед переїздом до США: Чехія, Польща, Франція, Іспанія, Німеччина.

5. Кошиць О. З піснею через світ: Із «Щоденника» О. Кошиця. Ч. 3 / О. Кошиць.  Вінніпег, 1974 .   184 с.  Шифр ВЗУ: 825 укр

Спогади про виступ Української республіканської капели  містами США: Нью-Йорку, Річмонді, Вашингтоні, Норфолку, Дітройті, Чікаго та ін.. З передмовою Володимира Климківа

6. Кошиць О. Колядки: (Із споминів проф. Олександра Кошиця) / О. Кошиць  С. 127–132 // Календар "Нового Шляху" на 1946 рік.  Винипег: Видання «Української Національної Видавничої Спілки». – 1945. – 192 с.: фот.  Шифр ВЗУ: 6135 укр

Спогади О. Кошиця про власну  участь в різдвяній літургії в Києві. Містить фотографію О. Кошиця по закінченню ним Київської духовної семінарії 1895 року.

7. Кошиць О.  Листи до друга (1904–1931) / О. Кошиць; упоряд., комент., вступ. ст. і покажч. імен Л. Пархоменко.  Київ: Рада, 1998.   190 с. Шифр ВЗУ: 9206 укр

Збірник листів, написаних О. Кошицем протягом 1904–1931 рр. до російського композитора Василя Беневського та його дружини Наталії.

8. Кошиць О. Про українську пісню й музику: із серії докладів на українські теми, що були влаштовані Департаментом Східно-Європейських мов Колюмбійського університету з У. Н. Союзом в Америці 1941 року / О. Кошиць.  Вінніпег: Вид. Організації культурно-освітних працівників ім. О. Кошиця в Канаді, 1942.  40 с.  Шифр ВЗУ: 9390 укр

Розкриваються та аналізуються різні пісенні жанри; містить інформацію щодо аранжування української пісні для хору, оперне мистецтво у світі,коротку біографію загальновідомих  українських композиторів: М. С. Березовського, Д. С. Бортнянського, А. Л. Веделя та П. А. Турчаниніва (Турчанінова)

9. Кошиць О. Релігійні твори / О. Кошиць ; за ред. З. Лиська; Укр. Вільна Акад. Наук у США.  Нью-Йорк: Вид-во ім. З. Лиська, 1970.  736 c. : ноти Шифр ВЗУ: 1183 укр

 Збірник мелодій на  релігійну тематику,  авторства О. Кошиця

10. Кошиць О. Співи на службі Божій літургії святого отця нашого Івана Золотоустого: на підставі старовинного українського церковного співу/  О. Кошиць.   Київ; Ляйпціґ: Українська Накладня, 1922.  49 с. Шифр ВЗУ: УНД (н) № 864/ К 76

На обкл. зазначено: Видавництво "Україна" Ч. 66. Передмова автора з датою (с. 2): Берлін, 10 вересня 1922 р. З передмови: Більшість співів я чув від блаженної пам'яті академіка Ореста Івановича Левицького та старих дяків - артистів церковного співу: Пилипа Ов. Олександрівського (с. Тарасівка на Звенигородщині), Полікарпа Скочковського (с. Карапиші на Канівщині), Красовського (с. Росішки на Таранщанщині) та ін.

11. Кошиць О.  Спогади. Ч. 1 / О. Кошиць.    Вініпег: Культура й освіта, 1947.   367 с.: іл. Шифр ВЗУ: 650 укр.

У книзі міститься вірш В. Самійленка “Україні”– улюблена рифмована поема О. Кошиця та  маленька передмова автора. Спогади О. Кошиця про власний життєвий шлях: раннє дитинство (до 1901 р. – часу  закінчення ним Київської духовної академії), національне, соціальне  походження, життя батьків, а також знайомство та співпрацю з видатним українським композитором з М. В. Лисенком.

12. Кошиць О. Спогади. Ч. 2 / О. Кошиць.   Вінніпег: Культура й освіта,   1948.   272 с.: іл. Шифр ВЗУ: 660 укр

Спогади О. Кошиця про власний  біографічний шлях: від закінчення Київської Духовної академії у 1901 р. до 1919 р. – часу від педагогічної діяльності до створення ним Української духовної капели.  Міститься фотографія О. Кошиця, зроблена  у 30-х роках XX  ст.  в США.

Музичні твори (ноти) та аранжування  О. Кошиця  

13. Веснянки. (Пісні, гри й танки):  для мішаного хору / аранж. О. Кошиць.  Київ; Ляйпціг: Українська накладня, 1921.  37 c.  Шифр ВЗУ: УНД(н) № 878  (1–7.7)   

 З передмовою автора

14. Кошиць О. Ішли триє царі. – С. 156 – 158 // Церковний календар. 1972. – Варшава: Православна Митрополія, 1972.  – 160 с. : іл. Шифр ВЗУ: 5630 укр

Ноти мелодії  О. Кошиця «Ішли триє царі» з фотографією картини «Три волхви». Образ з церкви з с. Чорноголови. XVIII ст.

15. Кошиць О. Музичні твори: повне посмертне видання. Українські народні пісні на хори мішаний, чоловічий і жіночий. Збірка II. Історичні пісні. Технічний редактор Л. Сорочинський. ­­­ Вінніпег; Манчестер: Осередок Української Культури й Освіти, 1949.  32 с. Шифр ВЗУ: 3529 укр

Надруковано циклостилем у 1949 році; містить збірник нот мелодій О. Кошиця.

16. Кошиць О. Страсті Христові (Кант) / муз. (мел). О. Кошиця. Церковний календар 1974. Православна митрополія.­­  Варшава.  С. 52–55. 160 с. Шифр ВЗУ: 5631 укр

17. Пісні України [Ноти] = Die Lieder der Ukraine = Ukrajinské pisně : 18 пісень з нотами на 4 голоси : [чоловічий хор без супр.] і з текстами українським, німецьким і чеським / аранж. О. Кошиця [На нім. мову переклав О. Грицай; чеськими літерами написала М. Дармограй].   Київ: Т-во «Вернигора», 1920. – 18 с. : іл., портр. 16 с. Шифр ВЗУ: 8344 укр

В аранжируванні О. Кошиця, диригента Української Національної Капели;  Інша назва : 18 пісень з нотами на 4 голоси.

18. Релігійні канти та псальми українського народу: на мішаний хор / аранж. О. Кошиць. Київ; Ляйпціг: Українська накладня, [б. р.].  30 с. Шифр ВЗУ: УНД 878/ 2 (конв.)

19. Українські колядки для мішаного хору / аранж. О. Кошиць.  Київ, Ляйпціг: Українська Накладня, [б. р.].  19 с.: ноти. Шифр ВЗУ: УНД(н) № 878/5 (конв. 1–6)

20. Українські колядки та щедрівки. Ed № 52: для жіночого, або дитячого хору/ аранж. О. Кошиць. Ляйпціг: Українська накладня, [б. р.].  19 с.: ноти. Шифр ВЗУ: УНД(н) № 878/1 (конв. 1-6)

21. Українські хори [Ноти]: народні пісні. [Для хору без супр.] Т. 1 / Згармонізував Олександер Кошиць.  Київ; Ляйпціґ: Україна. Українська Накладня, [1918–1922]. 33 с. Шифр ВЗУ: УНД(н) № 886/1

22. Українські хори [Ноти]: народні пісні. [Для хору без супр.] Т. 2 / Згармонізував Олександер Кошиць. – Київ ; Ляйпціґ : Україна. Українська Накладня, [1918 – 1922]  29 с. Шифр ВЗУ: УНД(н) № 862 (конв. 1–5.3)

23. Українські хори [Ноти]: народні пісні. [Для хору без супр.] Т. 3 / Згармонізував О. Кошиць.  Київ; Ляйпціґ: Україна. Українська Накладня, [1918–1922].  13 с. Шифр ВЗУ: УНД(н) № 862 (конв. 1–5.2)

24. Українські хори [Ноти] : народні пісні. [Для хору без супр.] Т. 4 / Згармонізував Олександер Кошиць.  Київ ; Ляйпціґ :  Українська Накладня, [1918 – 1922] – 29 с. Шифр ВЗУ: УНД(н) № 863/4 (конв. 1–6)

Література про О. Кошиця

25. Відгуки минулого. О. Кошиць в листах до П. Маценка / передм. П. Маценка.  Вінніпег: Культура й Освіта, 1954.  80 с.   Шифр ВЗУ: 11293 укр

Листи О. Кошиця, написані у 1939–1944 рр.  протягом американо – канадського періоду життя.

26. Дзира О. І. Українці в Канаді: суспільно-політичне становище в контексті імміграційної політики 1918–1939 рр. Київ, 2020.  С. 73. 259 с.  Шифр ВЗУ: 1246 п/ф  

27. Інгулець О. Життєвий шлях Олександра Кошиця / О. Інгулець // Українські композитори київської школи / зредаг. та упорядк. М. Гаврилюк.  Буенос-Айрес: [б. в], 1970 (З друк «Чампіон»). С. 15–38.  85 с.: фот. Шифр ВЗУ: 4524 укр

 Розкриваються біографічні відомості  О. Кошиця

28. Ковальчук О. О. Кошиць Олександр Антонович // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон-Кю / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; НАН України. Інститут історії України.  Київ: Наукова думка, 2008. С. 260–261. 568 с. Шифр ВЗУ: 519 п/ф

29. Кошиць Олександр Антонович – український хоровий диригент, композитор // Провідники духовності в Україні: довідник / ред. І. Ф.Курас.  Київ : Вища школа, 2003. С. 678–679.  783 с. Шифр ВЗУ:63 п/ф

Короткі біографічні відомості про О. А. Кошиця та його творчий доробок

30. Кошиць Олександер // Енциклопедія Українознавства. Словникова частина. Т. 3 / гол. ред. В. Кубійович; ред. кол.: М. Глобенко, Є. Гловінський, І. Кошелівець (літ. ред.), В. Маркусь, О. Оглоблин, Н. Полонська-Василенко, М. Стахів, А. Фіголь, М. Чубатий, Ю. Шевельов, С. Янів (секр.).   Париж; Нью-Йорк: Наукове товариство ім. Шевченка, 1959. С. 1157. 467 с.  Шифр ВЗУ: 124 укр

31. Koshyts Oleksander // Encyclopedia of Ukraine. Vol. 2: G-K / edit. V. Kubijovyc.  Toronto: Published for the Canadian Institute of Ukrainian Studies, Shevchenko Scientific Society (Sarcelles, France), and Canadian Foundation for Ukrainian Studies, 1988. P. 622. 737 p. Шифр ВЗУ:1224 укр

32. Кошиць О­. Українська Загальна Енциклопедія: Книга Знання. В 3-х т.  Т. 2: З–Р / Під гол. ред. І. Раковського.  Львів; Станіславів; Коломия: Рідна школа, [Б. р.].  С. 371. 694 с. Шифр ВЗУ: 4735 укр

33. Олександер Антонович Кошиць (12.9.1875–21.9. 1944) // Кедровський В. Обриси минулого: Деякі останні діячі-українофіли напередодні революції 1917 року.  Нью-Йорк; Джерсі Сіті: Свобода, 1966. C. 92–108. 133 с. Шифр ВЗУ: 9430 укр

Розповідається, на основі особисто побаченого автором, про виступи музичного колективу О. Кошиця  у країнах Європи, огляд преси європейських країн щодо виступу  Української республіканської капели 

34. Пархоменко Л. О. Кошиць О. А.  // Енциклопедія Сучасної України. ­Т. 15: «Кот» – «Куз» / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ.  Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. С. 101–102. 711 с.  Шифр ВЗУ: 971 п/ф

35. Пропамятна книга українського Народного Дому в Вінипеґу / авт.- упор. С. Ковбаль. ­Вінніпег: Видавнича спілка «Тризуб», ­1949.­   863 с.  С. 276–277; 422–432.  Шифр ВЗУ: 2090 укр

З присвятою членам та членкиням Українського Народного Дому в Вінніпезі. Повідомлено про концерти Українського Національного хору у Вінніпезі у 1923 році. Містяться вірші “На славну память про О. Кошиця ( авторства М. Шарика, Торолд Савт., Онт.” та “На вічну пам’ять проф. Олександра Кошиця (авторства Др. М. Мандрика, Вінніпег)”; фотографії музичного колективу О. Кошиця – учасника концерту у Вінніпезі 11 та 12 грудня 1923 р. та похорону видатного композитора та диригента.

36. Кошиць О. Спогади // Мох О. (Араміс). Книжки і люди / О. Мох.  Торонто: Добра книжка, 1953.  С. 49–64. 130 с. (Серія 2; вип. 148). Шифр ВЗУ: 2306 укр 

37. Українська пісня за кордоном. Світова концертова подорож Українського Національного Хору під проводом Олександра А. Кошиця (голос закордонної музичної критики).  Париж: “Українське Mузичне Товариство ім. О. А. Кошиця в Парижі”, 1929. 396 с. Шифр ВЗУ: УНД № 267.

38. Щербаківський В. Життя і діяльність Олександра Антоновича Кошиця / В. Щербаківський. Лондон: Українська Видавнича Спілка, 1955. 53 с. Шифр ВЗУ: 5716 укр

Спогади автора, особистого знайомого О. Кошиця, про відвідування різних музичних заходів хору видатного українського композитора та диригента в країнах Європи, Північної та Латинської Америки,  їх висвітлення та аналіз  у пресі Німеччини, Франції, США. Також, подано цікаві біографічні відомості О. Кошиця.

Матеріали до виставки підготував:

В. Л. Гальчинський, пров. бібліотекар ВЗУ ІК НБУВ