Ще 4 квітня 1905 р. комісія Академії наук, вибрана загальними зборами академіків 5 лютого, (головував незмінний секретар академік С. Ф. Ольденбург, члени – академіки К. Г. Залеман, Ф. Ф. Фортунатов, А. А. Шахматов та ін. В засіданнях також брали участь Ф. Ф. Овсянніков, А. А. Марков та ін.) звернулася до «Особливої наради з друку» під керівництвом члена Державної Ради Д. Ф. Кобеко з вимогою повної свободи друку. Академіки вимагали негайного звільнення друку від «системы произвола и излишних стеснений, – теперь же, до выработки нового цензурного устава». Для цього пропонувалося видати тимчасові правила для друку (Див. газету «Киевские отклики», № 98 (8 (21) апреля). – С. 2. Стаття – «Академія наукъ о свободе печати в Россіи»).

17 жовтня того ж року вийшов «Высочайший манифест», що проголосив, серед іншого, свободу слова.

24 листопада 1905 р. вийшли «Тимчасові правила про друк» (Див. публікацію «Действия правительства. Именной высочайший указ Правительствующему Сенату» // Правительственный вестник. – Санкт-Петербург, 1905. ­– № 255 (26-го ноября (9-го) декабря). – С. 1). Цим документом дозволялося видавати періодичні видання в будь-яких місцях імперії російським підданим віком від 25-ти років, що мали громадянську дієздатність і не підлягали під умови «вказані в статті 7 положення про вибори в Державну Думу». Для цього слід було подати місцевому губернатору чи градоначальнику (за належністю) заяву, що мала містити:

1. Назву міста, в якому видання буде виходити;
2. Назву видання, його програму, строки виходу у світ та передплатну ціну;
3. Ім’я, по-батькові, прізвище, місце проживання редактора, видавця та відповідального редактора або редакторів;
4. Дані типографії, в якій видання буде друкуватися.

Розглядалося прохання від 2-х тижнів для газет російською мовою до 2-х місяців для газет іншими мовами.

Один з екземплярів виданого у відповідь на таку заяву свідоцтва мав зберігатися в типографії. Типографіям було заборонено друкувати газети та будь-які інші видання, які не мали таких свідоцтв.

Будь-які порушення (а певна кількість екземплярів видання після його виходу мала передаватися місцевим органам у справах друку) – від невказування редакторів та інших необхідних даних до закликів до страйків та інших політичних матеріалів – каралися штрафами у межах від 300 до 500 рублів (за тодішніми цінами – це сума, що дорівнює від півроку до року праці державного службовця) та (або) тюремними ув’язненнями від кількох місяців до понад року. Суд міг або тимчасово, або остаточно заборонити будь-яке видання.

«Тимчасові правила про друк» стали дуже сильним поштовхом до початку видання україномовних газет. Тим більше, що на Галичині такі вже видавалися з кінця 19-го століття. Інтелігенція ж Наддніпрянської України до видання «Тимчасових правил» мала або задовольнятися окремими статтями з українського питання в російськомовних журналах та газетах, або – друкуватися в газетах Галичини. Як пише Борис Грінченко у своїй праці «Тяжким шляхом» (опублікована у газеті «Рада» у жовтні–грудні 1906 року), з кінця 90-х років 19-го століття дозволялося лише друкувати українські повісті і драми у журналі «Киевская старина».

Б. Грінченко вказує на такі вади української преси:

1. Автори газет ще не вміли писати публіцистику, бо раніше дозволялося лише збирати фолькльорні матеріали, іноді – публікувати науково-популярні книги та наукові розвідки з етнографії й історії;
2. Сильна розпорошеність сил, коли жодне видання не могло набрати ні достатньої кількості авторів, ні достатньої кількості передплатників. Крім того, кожна газета та її прихильники нещадно критикували інших.
3. Постійні суперечки через правопис та мову;
4. Б. Грінченко закликає думати над виданням тижневої чи півтижневої селянської газети, яка б простою мовою говорила з селянами;
5. Поширенню української преси серед селянства та широких народних мас перешкоджали:

А) Велика ціна;

Б) Занадто непопулярний для селянства зміст;

В) Незрозумілі окремі слова й вислови.

На виставці представлені такі матеріали:

1. Офіційні публікації маніфесту 17 жовтня та «Тимчасових правил про друк» від 24 листопада 1905 р. у газеті «Правительственный вестник»;
2. Статті про передумови появи цих документів та про діяльність української преси після їх видання;
3. Газети, що вийшли після видання Маніфесту та «Тимчасових правил про друк». До речі, у 1903 р. (ще до «Тимчасових правил про друк») була спроба видати україномовну газету «Дневник Київського загального страйку», але надрукована вона була в типографії в Чернівцях і поширювалася нелегально. Це видання також представлене на виставці.

Виставка буде корисна всім, хто цікавиться історією України початку 20-го століття, історією журналістики та пресознавством.

Виставку підготували провідний бібліотекар Станіслав Малюк та головний бібліотекар Дмитро Захаров.

Бібліографія:

1. Высочайший манифестъ // Правительственный вестникъ. – Санктъ-Петербургъ, 1905. – № 222 (18 (31 октября)). – С. 1.
2. Действія правительства. Именной высочайшій Указъ Правительствующему Сенату [Тимчасові правила про друк] // Правительственный вестникъ. – Санктъ-Петербургъ, 1905. – № 255 (26-го ноября (9-го декабря)). – С. 1.
3. Временные правила о печати  // Киевская газета. – Киев, 1905. – № 324 (26 ноября). – С. 2.
4. Закон о печати, принятый Государственным Советом // Киевская газета. – Киев, 1905. – № 325 (27 ноября). – С. 2, 3.
5. С. Бирон. Закон о печати  // Киевская газета. – Киев, 1905. – № 326 (28 ноября). – С. 1,2; № 327 (29 ноября). – С. 2, 3.
6. Киев, 7-го декабря 1905 года [про відсутність законодавства та тимчасових правил, котрі мали б регулювати дотримання свобод, які мали бути запроваджені після маніфесту 17 жовтня 1905 р.] // Киевская газета. – Киев, 1905. – № 335 (7 декабря). – С. 2.
7. Академія наукъ о свободе печати въ Россіи // Киевские отклики. – Киев, 1905. – № 98 (8 (21 апреля)). – С. 2.
8. Временныя правила о периодической печати // Киевлянин. – Киев, 1905. – № 326 (25-го ноября). – С. 3.
9. Внутреннія известія. О законе о печати «Новое время» сообщает // // Киевлянин. – Киев, 1905. – № 327 (26-го ноября). – С. 4.
10.  Проектъ закона о печати, разсматрівавшийся въ Государственном Совете 23 ноября // Киевлянин. – Киев, 1905. – № 329 (28-го ноября). – С. 3.
11.  Часть оффиціальная. Именной высочайший Указъ Правительствующему Сенату [це – передрук з «Правительственного вестника»] // Киевлянин. – Киев, 1905. – № 331 (30-го ноября). – С. 1.
12.  Дневник Київського загального страйку – Київ-Чернівці, 1903.
13.  Хлібороб. Редактор одвічальний Микола Шемет. Видається «явочним порядком» коштами і заходами Лубенської Української Громади. – Лубні, 1905.
14.  Громадська думка. Видає і за редакцію відповідає Володимир Леонтович. – Київ, 1905–1906.
15.  Грінченко Б. Новий закон про пресу // Громадська думка. – Київ, 1906. – № 9 (11 січ.). – С. 1.
16.  Добра порада. Редактор-видавець М. В. Биков, з № 2 – редактор-видавець В. Лозинський. – Катеринослав, 1906.
17.  Світова зірниця. Редактор-издатель Іоахимь Волошиновскій. У 1906 р. виходила старим правописом. – Могилів-Подільський, 1906–1913.
18.  Запоріжжє. Українська часопись: відповідальний редактор професор Д. И. Эварніцкій, видавець В. Н. Хренніков – Катеринослав, 1906. [Насправді газету видавав Микола Міхновський].
19.  Слобожанщина. Редактор-видавець М. Міхновський. Вміщено оголошення про скорочене зразкове число через непорозуміння з друкарнею. – Харків, 1906.
20.  Боротьба. Редактор-видавець Микола Стаховській. – Київ, 1906.
21.  Вісти. Під редакцією і одповідальністю Л. Шелухіної. – Одеса, 1906.
22.  Рідний край. Редактори одвічальні М. Дмитрієв, Гр. Коваленко. З 1907 р. – Олена Косач (Пчілка). – Полтава-Гадяч, 1905–1918.
23.  Рада. Видавці – Б. Грінченко (до № 65 1906 р.), Є. Чикаленко. – Київ, 1906–1914.
24.  Б. Грінченко. Тяжким шляхом [про видання газет та журналів українською мовою] // Рада. – Київ, 1906. – № 26 (14 жовтня). – С. 1, 2; № 27 (15 жовтня). – С. 1, 2; № 29 (18 жовтня). – С. 1–2; № 33 (22 жовтня). 1–2; № 36 (26 жовтня). – С. 1–2; № 42 (2 листопада). – С. 1–2; № 46 (7 листопада). – С. 1–2; № 47 (8 листопада). – С. 1–2; № 58 (21 листопада). – С. 1–2; № 69 (3 грудня). – С. 1–2.
25.  Народня справа. Видає і за ред. відповідає І. Луценко. – Одеса, 1906.
26.  Порада. Видавець і одвітний розпорядник-ред. Михайло Хведотовичъ Лободовскый.  – Харків, 1906.
27.  Слово. Ред. М. Павловський, з № 2 1907 р. – О. Корольова. – Київ, 1907–1909. [Активно з газетою співпрацював Симон Петлюра].
28.  Dzennik Kijowski. – 1906–1908, 1910, 1912–1916.
29.  Glos Kijowski. – 1906.
30.  Zycie Polskie. – Одеса, 1906.

Докладніше про авторів та зміст українських газет 1905–1917 років – у виданні «Українська преса в Україні та світі 19-20 століть». – Львів, 2010-2014. – Т. 2–5.