Електронна виставка архівних документів до 40-річчя аварії на Чорнобильській атомній електростанції

          Сорок років відділяє людство від 26 квітня 1986 р., коли сталася аварія на 4-му енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції, що переросла у екологічну і гуманітарну катастрофу планетарного масштабу.

          Важливу роль у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та подоланні її наслідків відіграли співробітники та вчені науково-дослідних установ Національної академії наук України, які проводили моніторинг та аналіз стану радіоактивного забруднення довколишнього середовища, спричиненого аварією, розробляли рекомендації та брали дієву участь у заходах, спрямованих на ліквідацію або мінімізацію наслідків катастрофи.

          Вчені України розпочали вирішувати питання ліквідації та мінімізації наслідків аварії на ЧАЕС практично з 26 квітня 1986 р. До цих робіт долучилися представники 42 наукових установ Академії. Улітку 1986 р. у 30 кілометровій зоні радіоактивного забруднення навколо Чорнобиля, периметр якої сягав 223,5 км і яка незабаром отримала статус Чорнобильської зони відчуження, працювали понад півтисячі співробітників Академії. В подальшому у ліквідаційних роботах взяли участь близько 2000 співробітників НАН України, у т. ч. понад 550 науковців.

Так до першого складу утвореної уже вже 3 травня Оперативної комісії АН УРСР та Президії АН УРСР, яка невдовзі стала постійно діючою комісією Академії з питань ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, входили академіки Б. Є. Патон, Ф. С. Бабичев, В. Г. Бар’яхтар, А. М. Гродзинський, К. М. Ситник, особові архіви яких зберігаються в Інституті архівознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Документи цих та інших вчених дають змогу розширити знання про участь співробітників і науковців Національної академії наук України у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та їх діяльність з мінімізації наслідків цієї катастрофи.

Згідно тогочасних прогнозів, велика активність радіонуклідів, викинутих із зруйнованого реактору ЧАЕС, створюватимуть особливі екологічні умови для всього живого на великих територіях протягом дуже тривалого часу. Головним напрямком радіоекологічної дії стане нескінчена міграція в біосфері осадку радіонуклідів на поверхні Землі, головним переносником яких стануть мікроорганізми, рослини та тварини. Паралельно з такими харчозабезпечуючими переносами розвиватимуться геохімічні процеси, головними проявами яких стануть змив і перенесення радіонуклідів зі стоками або фільтраційними водами, вітровий підйом аерозолів в атмосферу, взаємодія речовин ґрунту, водойм і повітря з радіонуклідами. Все це вимагало поглиблення наукових знань про стан радіонуклідів в природі, про їх біогеохімічний колообіг, що дало б можливість визначати рівень опромінювання населення та здійснювати реальні кроки для запобігання накопиченню доз, загрозливих для здоров’я людей. Нагальним стало проведення у Зоні відчуження ЧАЕС комплексу робіт, пов’язаних із забезпечення ядерної та радіаційної безпеки об’єктів, що знаходилися в ній, переробкою та захороненням радіоактивних відходів і запобігання розповсюдження радіоактивності за межі цієї Зони.

Зокрема, велика робота з організації та проведення досліджень щодо впливу радіаційного забруднення на живу природу була зроблена науковцями Відділення загальної біології АН УРСР: академіком А. М. Гродзинським, членами-кореспондентами АН Д. М. Гродзинським, Г. Г. Полікарповим, докторами біологічних наук М. І. Кузьменком, М. Г. Ількуном, Ю. О. Кутлахмедов та іншими. Вчені-біологи взяли активну участь у роботі комісій зі складання аналітичних записок із прогнозами стану води, сільськогосподарських угідь, міських зелених насаджень та екологічної обстановки в цілому. В академічних установах Відділення переглянули тематику досліджень з тим, щоб пріоритет отримали дослідження, спрямовані на ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС.

Провівши радіохімічне визначення плутонію в ґрунтах 5-см шару та деяких рослинах, вчені Відділення загальної біології АН УРСР виявили цей елемент на території, що далеко виходила за межі 30 кілометрової Зони відчуження. Плутоній та інші трансуранові елементи стали об’єктами спостереження за програмою радіоекологічного моніторингу.

Проблемам участі селян, які переселилися з Чорнобильської зони, у земельній реформі і приватизації майна, що відбувалася в Україні у першій половині 1990-х років, присвячено наукові праці українського економіста-аграрника, члена-кореспондента НАН України і дійсного члена Національної академії аграрних наук України О. М. Онищенка.

Багато зусиль з ліквідації наслідків арії на ЧАЕС приклав академік В. Бар’яхтар, який у 1986–1988 рр. був заступником голови комісії АН УРСР з Чорнобильської проблеми, а протягом 1989–1998 рр. її очолював. Водночас з 1993 по 1995 рр. він був головою комісії з ядерної політики, а від 1995 р. позаштатним радником при Президії України. Вчений взяв активну участь у роботі Міжнародної координаційної ради країн Європейської Співдружності з проблем зменшення наслідків аварії на ЧАЕС, був членом науково-технічної ради Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, головою комісії з проблем Чорнобиля НАН України.

Враховуючи важливість і складність ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і необхідність запобігання повторення аналогічної катастрофи, з метою забезпечення науково обґрунтованого підходу до вирішення проблем радіаційного захисту у вересні 1990 р. була створена Комісія радіаційного захисту населення України (далі НКРЗУ) на чолі з доктором біологічних наук, академіком Д. М. Гродзинським, який в Інституті клітинної біології та генетичної інженерії НАН України завідував відділом біофізики та клітинної біології.

За рішенням НКРЗУ було проведено опитування провідних українських учених з метою з’ясування їхньої думки щодо подальшого розвитку ядерної енергетики та радіаційного захисту в Україні, у якому взяли участь 39 академіків, 6 членів-кореспондентів і 9 професорів, діяльність яких була дотична до цієї проблеми. У відповідях на запитання анкети НКРЗУ переважна більшість провідних українських учених висловилася негативно щодо подовження експлуатації ЧАЕС та розвитку ядерної енергетики в Україні.

Спочатку проблемами Зони відчуження опікувалося Науково-виробниче об’єднання «Прип’ять». Протягом 1991–1992 рр. на базі його Науково-технічного центру створений Чорнобильський центр міжнародних досліджень, який внаслідок низки трансформацій у середині 1990-х років отримав назву Чорнобильський державний науково-технічний центр міжнародних досліджень. У ЧоНЦМД проводилися дослідження, які мали комплексний характер і були спрямовані на вивчення безпосереднього та опосередкованого впливу радіонуклідного забруднення на всі основні елементи екосистеми, у тому числі й людини. Спільно з українськими вченими у Центрі в Зоні відчуження працювали зарубіжні науковці, зокрема італійські, ірландські, німецькі, британські фахівці, які лише упродовж 1992–1995 рр. по лінії Європейського співтовариства провели науково-дослідні роботи за 8 міжнародними проєктами. У 2000 р. на базі ЧоНЦМД і Державного науково-виробничого підприємства регіонального моніторингу навколишнього середовища і дозиметричного контролю «РАДЕК» створили Державне спеціалізоване науково-виробниче підприємство «Чорнобильський радіоекологічний центр».

У 2003 р. постало питання про його реорганізацію та передачу Всеукраїнському науково-дослідному інституту цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Це мало негативно вплинути на наукові дослідження з проблем ліквідації радіоекологічних наслідків Чорнобильської катастрофи, які проводилися в Зоні відчуження ЧАЕС. Завдяки зверненням українських вчених вдалося відтермінувати реорганізацію ДСНВП «Екоцентр», яке все ж розпочалося у 2010 р. А від 2016 р. Чорнобилі діє Державне спеціалізоване підприємство «Екоцентр», яке здійснює радіаційно-екологічний моніторинг навколишнього природного середовища, проводить науково-аналітичні та дослідницькі роботи, бере участь у міжнародному співробітництву з провідними профільними науковими світовими установами тощо.

На виставці архівних документів до 40-річчя аварії на Чорнобильській атомній електростанції представлено документи вчених, які активно займалися питаннями ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Репрезентовано фотографії Б. Є. Патона, В. Г. Бар’яхтара, А. П. Шпака та інших українських науковців під час перебування на Чорнобильській АЕС.

Про персональну участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС сповіщають посвідчення учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також численні подяки, дипломи, почесні грамоти, якими нагороджено українських вчених за діяльність з ліквідації Чорнобильської катастрофи та її наслідків.

Прикладом завдань, що стояли перед академічними установами в подоланні чорнобильського лиха, є маршрутний лист директору Інституту металофізики АН УРСР В. Бар'яхтару з виконання робіт в зоні ураження від аварії на ЧАЕС на період 7 травня – 27 грудня 1986 р. Про оперативну реакцію на наявну ситуацію свідчать пропозиції Міністерства лісового господарства УРСР та Академії наук УРСР по біологічній рекультивації очищеної ділянки «рудого» лісу в районі проммайдану Чорнобильської АЕС від 22 квітня 1987 р.; витяг з протоколу засідання Бюро Відділення загальної біології АН УРСР про організацію досліджень з вивчення впливу на живу природу радіаційного забруднення від 29 травня 1986 р.

Архівні документи фіксують результати радіохімічного визначення плутонію в ґрунтах 5-см шару та деяких рослинах на територіях поза Чорнобильської 30-км зони, а також результати опитування провідних українських учених щодо подальшого розвитку ядерної енергетики та радіаційного захисту в Україні.

Поміж представлених на виставці документів з особового фонду дійсного члена і віцепрезидента НАН України, директора Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного К. М. Ситника, який з перших тижнів після Чорнобильської аварії виїжджав до 30 кілометрової Зони відчуження, його звернення до Міністра МНС щодо проблем з реорганізації ДСНВП «Чорнобильський радіоекологічний центр.

Архівні документи вчених демонструють великий та багатогранний внесок українських науковців у вирішення проблем, дотичних до Чорнобильської трагедії.

Експоновані документи розташовано за тематико-хронологічним принципом. Кожне зображення супроводжується текстівкою та інформацією про місце зберігання документа.

Виставку підготували

доктор історичних наук, директор Інституту архівознавства НБУВ

Андрій Шаповал

кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця Інституту архівознавства НБУВ

Анжела Майстренко

наукова співробітниця Інституту архівознавства НБУВ

Ірина Кіржаєва