У чому ж полягала «справа Бейліса»? Тихий непомітний експедитор Київського цегельного заводу 39-річний Менахем Мендель Бейліс (народ. 1874 р. у Києві – помер 1934 р. поблизу Нью-Йорка, США) був звинувачений у вбивстві 13-річного хлопчика Андрія Ющинського, щоб скористатися нібито його кров'ю, підмішати її в мацу, що за твердженням антисемітів, входить у традиції іудейської релігії. Тіло Андрія Ющинського з нанесеними йому 47 колотими ранами було виявлено 20 березня 1911 року, суд розпочався 25 вересня 1913 року. Справа Бейліса мала на меті підбурити українців до антисемітських акцій. Час її появи не був випадковим, 9 лютого 1911 р. III Державна Дума почала обговорювати законопроекти про скасування межі єврейської осілості. Це викликало обурення та занепокоєння антисемітськи налаштованих монархістських партій і чорносотенних організацій. Організаторами справи проти євреїв були віце-директор Департаменту Міністерства Юстиції Лядов та київский прокурор Чаплинський. Вичерпавши звичні на той час антисемітські гасла, вони вдалися до реанімації висунутого проти євреїв ще у середньовіччі звинувачення, що нібито через вимоги свого віровчення євреї використовують для релігійно-обрядових, «ритуальних» цілей християнську кров. Це звинувачення треба було довести на якійсь конкретній справі. Саме в цей час поліція розслідувала вбивство А. Ющинського, тіло якого було знайдено на околиці Києва, поблизу заводу, де працював М. Бейліс. Уже в березні 1911р. було висунуто версію про ритуальний характер убивства хлопчика. Влада підтримала цю версію. Залучений до слідства експерт, відомий київський психіатр І. Сікорський, погодився дати відповідь на питання прокуратури, чи можливо на підставі аналізу тіла убитого визначити національність убивці. Сікорський заявив, що вбивцями хлопчика є євреї. З богословською експертизою виступив ксьондз І. Пранайтіс, який тенденційно підібраними уривками текстів з єврейських богословських книг «доводив» невгамовну ненависть євреїв до іновірців, насамперед до християн. Отже, залишилося тільки підшукати для процесу його головного героя – вбивцю-єврея. Не зупинив процесу і той факт, що жандармській поліції, яка паралельно з прокуратурою вела розслідування, були вже відомі справжні вбивці, саме Віра Чеберяк зі своїми спільниками. За вказівкою Міністерства юстиції вбивці були звільнені від суду. Натомість 12 липня 1911 було заарештовано М. Бейліса. Чорносотенна преса розгорнула шалену антисемітську агітацію, закликаючи до єврейських погромів. На підтримку Бейліса піднялася передова українська та російська інтелігенція. У Франції на його захист виступив французький письменник А. Франс.

В. Короленко написав відкритого листа до газети «Речь» (30 листопада 1911 р.) під назвою «К русскому обществу. По поводу кровавого навета на евреев», підписаний письменниками, вченими, суспільними діячами. Серед 82 відомих літераторів та громадських діячів протест підписали: С. Єфремов, М. Грушевський, В. Вернадський, О. Купрін, З. Гіппіус, Д. Мережковський, О. Блок, Максим Горький, О. М. Толстой, Ф. Сологуб, Л. Андреєв, В. Іванов, М. Туган-Барановський. З критикою процесу Бейліса навіть виступив у своїх статтях такий видатний монархіст та націоналіст, як В. Шульгін. Він вважав, що наклепницький процес тільки шкодить монархії. Слідство тривало два роки, бо зацікавлені сторони через газети та безпосередній вплив доклали чимало зусиль, щоб спрямувати слідчих у потрібному собі напрямку, часто відверто хибному.

Чорносотенці були безсилі переконати присяжних у причетності Бейліса до ритуального вбивства. Кращі адвокати представляли інтереси Бейліса на суді: О. Грузенберг, О. Зарудний, М. Карабчевський, Д. Григорович-Барський, В. Маклаков. «Доводи» І. Сікорського та І. Пранайтіса розбили психіатр В. Бехтєрєв, семітолог П. Коковцев, професор Київської духовної академії священик О. Глаголєв, московський рабин Я. Мазе.

Начальник відділу розшуку київської поліції Микола Олександрович Красовський встановив справжніх вбивць Ющинського – професійних злодіїв: Рудзинського, Сингаєвського, Латишева, а також скупщицю краденого Чеберяк. Попри це Лядов, Чаплинський та Щеґловітов продовжували оперативно-розшукові дії направлені на очорнення євреїв.

Процес відбувся в Києві восени 1913 року. До числа присяжних увійшли тільки українці та росіяни, котрі мали відповісти на два питання: чи було це ритуальним вбивством та чи був Бейліс винний у його скоєнні. 28 жовтня 1913 р. за результатами слідства та виступами сторін на суді присяжні визнали факт ритуального вбивства. Що ж до вини Менделя Бейліса голоси присяжних розділилися порівну, шість на шість, тому Бейліс був виправданий.

Одразу після звільнення Бейліс з родиною виїхав до Палестини, а звідтіля — 1920 року до США, де й помер у 1934 р.

У 1926 в Нью-Йорку вийшли мемуари Бейліса «Історія моїх страждань».

Література: 

1. Бейлис, Менахем Мендель // Краткая еврейская энциклопедия. – Т.1. Аарон–Высоцкий. – Иерусалим: Кетер, 1976. – Кол. 317 – 318.
95.284іn-1

2. Грузенберг, Оскар // Краткая еврейская энциклопедия. – Т.2. Габбай–Измир. – Иерусалим: Общество по исследованию еврейских общин, 1982. – Кол. 234 –235.
95.284іn-2

3. Коковцев, Павел // Краткая еврейская энциклопедия. – Т.4. Кабак–Лютер. – Иерусалим: Общество по исследованию еврейских общин, 1988. – Кол. 418 –419; Кол. 581 –589.
95.284іn-4

4. Мазе, Яаков // Краткая еврейская энциклопедия. – Т.5. Мааган-Михаэль–Нюрнбергские законы. – Иерусалим: Общество по исследованию еврейских общин, 1990. – Кол. 27 –28.
95.284іn-5

5. Beilis, Menahem Mendel // Encyclopaedia Judaica. – Volume 4. B. – Jerusalem: Encyclopaedia Judaica Jerusalem, [1965–1971]. – Col. 399 – 400.
11or/дар

6. Бейлис, Менахем Мендель // Российская еврейская энциклопедия. – Т.1. Биографии. А – К. – М.: Эпос, 1994. –
С. 99.
51186

7. Горький М. О еврейском народе: рассказы, публицистика /Пред., сост., примеч. М.Вайнштейна. – Иерусалим, 1986. – 172 с.
95.283іn-21

8. Документы по истории и культуре евреев в архивах Киева: Путеводитель / Науч. ред.-сост.: Е.И. Меламед, М.С. Куповецкий. – К.: Дух і Літера, 2006. – 752 с.
2010.1155-20

9. Altshuler, Mordecai. Russian Publications on Jews and Judaism in the Soviet Union. 1917 – 1967. – Jerusalem, 1970. –273 p.
64095

10. Бейліса справа // Енциклопедія сучасної України. – Т. 2. Б-Біо. – К.: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003. – С. 429-430.
2004.1257-10

11. Литература о евреях на русском языке, 1890 – 1947: Книги, брошюры, оттиски статей, органы периодической печати: Библиографический указатель / cост. В.Е. Кельнер, Д.А. Эльяшевич. – СПб.: Гуманит, 1995. – 670 с.
50571

12. Рутберг Н.И., Пидевич И.Н. Евреи и еврейский вопрос в литературе советского периода: Хронологически-тематический указатель литературы, изданной за 1917-1991 гг. на русском языке / ответ. редактор И.А. Беседин. – М.: Грант, 2000. – 596 с. ( Академ. серия. Вып. 5).
51046

13. Бразуль-Брушковский С.И. Правда об убийстве Ющинского и деле Бейлиса. – СПб.: тип. М.А. Безсонова, 1913. – 96 с.+[ 3 с. фото].
 2000.708-5

14. Дело Бейлиса: Стенографический отчет: в 3-х т. – К.: Печатня С.П. Яковлева; тип. Р.К. Лубковского, 1913.
Т. III. Прения сторон. Речи прокурора, гражданских истцов, защитников и резюме председателя. – 301, IV с.: план
2001.513-28

15. Дело присяжного поверенного А.Д. Марголина. – СПб.: Кн. маг., бывший М.В. Попова, [1914]. – 4, 135 с.
2001.513-4

16. Львович М. «Ритуальные убийства»: (К делу Ющинского). – СПб.: Тип. Л.Я. Гинзбурга, 1911. – 95 с.
2002.490-6

17. Коробкова Э., Поляк Л. Как царская власть преследовала евреев. – М.; Л.: Госиздат, 1926. – 44 с.
92.574-13

18. Маклаков В.А. Убийство А. Ющинского: Речь в Киевском окружном суде 25 октября 1913 г.: (По стеногр. отчету). – СПб.: Тип. И.И. Зубкова, 1914. – 87 с.
50108

19. Петражицкий Л.И. О ритуальных убийствах и деле Бейлиса. – СПб.: Тип. товарищества «Общест. польза», 1913. – 32 с.
2002.288-9

20. Тагер А.С. Царская Россия и дело Бейлиса: Исследования по неопубликованным архивным документам / Предисл. А. Луначарского. – М.: Сов. законадательство, 1933. – 306 с.
92.643-12

21. Дело Бейлиса: В 3-х частях / Сост. В.З. Роговин. – М.; Иерусалим: Гешарим, 1995. – 554 с.
96.102іn-8

22. Уранус. Убийство Ющинского и Каббала. – 2-е изд. – СПб.: Тип. товарищества А.С. Суворина «Новое время», 1913. – 15 с.
92.609-34

23. Гительман Ц. Беспокойный век: Евреи России и Советского Союза с 1881 г. до наших дней / авториз. пер. с англ. А.Б. Каменского; науч. редактор О.В. Будницкий. – М.: Новое литературное обозрение, 2008. – 512 с., ил.
2009.1031-5

24. Дубнов С.М. Новейшая история еврейского народа от французской революции до наших дней: В 3-х т. – М.; Иерусалим: Гешарим, Мосты культуры, 2002.
Т.3. Эпоха антисемитской реакции и национального движения (1881 – 1938) с эпилогом. – 488 с.
2004.275-21

25. Евреи и русская революция: Материалы и исследования / Ред.-сост. О.В. Будницкий. – М.; Иерусалим: Гешарим, Мосты культуры, 1999. – 479 с.
2001.117-21

26. Єврейські адреси Києва: Карта-схема / Упор. та автор тексту М. Кальницький. – К.: Інститут юдаїки, 2001.
51323

27. Кандель, Феликс. Очерки времен и событий: Из истории русских евреев. – Т.2. Ч. 3. 1881 – 1917 годы. – М.: Мосты культуры, 2002. – С. 781 – 807.
2003.856-26

28. Менжулин, Вадим. Другой Сикорский: неудобные страницы истории психиатрии. – К.: Сфера, 2004. – 490 с.
2005.29-8

29. Гончаренко, Анна. Честный детектив: 100 лет назад состоялся суд по делу Бейлиса // АиФ. – 2013. – № 40. – 2 – 8 октября. – С. 10.
ВГФ

30. Савченко, Марина. Внук Менделя Бейлиса: «Мой дед не хотел, чтобы в нем видели мученика» // Комсомольская правда. – 2013. – 16 октября. – С. 9.
Відділ газетних фондів

31. Дело М. Бейлиса (Киевский окружной суд) // Киевская мысль: Ежедневная газета с еженедельными иллюстрированными приложениями. – 1913. – № 291. – 21октября – С. 4 – 7.
Відділ газетних фондів

32. Из зала суда // Киевлянин: Литературная и политическая газета юго-западного края: ежедневное издание. – 1913. –
№ 270. – 1 октября. – С. 2 – 4.
Відділ газетних фондів

33. Дело Бейлиса // Речь: Основана Ю.Б. Баком. – 1913. – СПб. – № 269. – 26 сентября ( 9 октября). – С. 3 –4.
Відділ газетних фондів

34. Кириндяков, Геннадий. Как подозреваемый в совершении ритуального убивства… // Бульвар Гордона. – 2013. – № 44 (444). – Октябрь. – С. 6 – 7, 15.
Відділ газетних фондів