Проти війни: видання часів Першої світової війни у фондах відділу стародруків та рідкісних видань НБУВ

Перша світова війна не має чітко визначеної дати початку, оскільки для кожної з країн-учасниць у воєнних подіях 1914–1918 рр. ця дата є індивідуальною. В українській історії такою датою є 1.08.1914 р. – день, коли Німеччина оголосила війну Російській імперії.

Проте історики всіх країн одноголосно сходяться в думці про те, що стало приводом для загальнолюдської кривавої бійні початку ХХ ст. Таким поштовхом було вбивство в Сараєво престолонаслідника Австро-Угорської імперії ерцгерцога Франца-Фердинанда та його дружини Софії, що сталося 28.06.1914 р.

Подія одразу набула широкого розголосу в усіх цивілізованих країнах, періодичні видання замайоріли гучними заголовками. На виставці представлено зразки таких видань. Зокрема, не оминуло увагою таку значну подію й українське періодичне видання «Літературно-науковий вістник», в якому М. Грушевський, відомий український історик та громадсько-політичний діяч, надрукував свою статтю із промовистим заголовком «Сараєвська трагедія». Тут він виказує свої тривоги стосовно примарності європейського миру, особливо на фоні останніх подій, та дає характеристику покійному ерцгерцогу як досить вправному політикові.

На жаль, страхи й очікування більшості населення європейських держав справджуються: рівно за місяць, а саме 28.07.1914 р. Австро-Угорщина оголошує війну Сербії. Оскільки європейські країни були пов’язані через схему договорів колективної оборони і міжнародних союзів, фактично у війну вступали військові блоки Антанти (Російська імперія, Франція і Велика Британія) та Троїстого Союзу (Німеччина, Австро-Угорщина, Італія), що були створені ще до початку Першої світової війни. Поступово в цю війну було втягнуто 39 із 59 тодішніх держав світу з населенням понад 1,5 млрд. чоловік, що становило 75% населення земної кулі.

Перші дні від проголошення війни населення багатьох країн, зокрема Німеччини та Російської імперії, було переповнено патріотичним духом та впевненістю у своїй перемозі над ворогом. Так, наприклад, в Києві на Європейській та Софіївській площах неодноразово проводились демонстрації мирних жителів із закликами до перемоги, збиралися кошти на допомогу військовим.

У Російській імперії для підтримки бойового духу та дискредитації ворога в очах народу видаються гарно ілюстровані періодичні видання з матеріалами, що демонстрували військову силу, із замітками про якнайшвидшу перемогу, а також чималою кількістю карикатур на керівників ворогуючого блоку та їх підданих. Це, наприклад, такі журнали, як «Новый сатирикон», «Солнце России», «Лукоморье» та ін. з фондів відділу.

Поширеним явищем на той час було розповсюдження листівок, як серед вояків, так і серед мирного населення. Листівки 1914–1918 рр. – це ґрунтовне джерело для дослідження історії цього періоду. Вони містять оперативну інформацію щодо політичної та соціально-економічної ситуації в державі. Так, на виставці представлено листівки, що закликають до війни чи навпаки – до укладання миру, містять звернення щодо пожертв та допомоги біженцям, пораненим чи військовополоненим.

Через своє геополітичне становище українські землі, поділені між Австро-Угорською та Російською імперіями, стали плацдармом для проведення бойових дій. Трагічність ситуації полягала не тільки в тому, що українці опинилися по різні боки барикад, а й в тому, що їм довелося воювати за імперії, які відверто ігнорували українські національні інтереси. З метою відстоювання цих інтересів у серпні 1914 р. у Львові було створено Головну Українську Раду (ГУР, пізніше переформовану в Українську Національну Раду). Одним із основних завдань ГУР було формування національного війська. Саме так виник легіон Українських Січових Стрільців (далі УСС) – перше українське національне військове формування, яке часто називають унікальним явищем у світовій історії. На Маніфест до українського народу, виданий ГУР, із закликами вступати до лав УСС відгукнулося близько 28 тисяч юнаків і дівчат, готових зі зброєю в руках відстоювати інтереси України.

Це не зупинило уряди обох імперій вести більш жорстку політику щодо українців. І в Австро-Угорщині, і в Російській імперії з початком війни закриваються українські видання. Одним з небагатьох, що продовжував свою роботу в умовах утисків, був літературно-науковий і загальнополітичний місячник «Украинская жизнь», що виходив російською мовою в Москві. Метою журналу було ознайомлення російських читачів з українським культурним надбанням та піднесення української національної свідомості. Крім того, тут висвітлювалися події, що відбувалися на фронті, і в кожному номері простежується надія на закінчення війни, інформується про допомогу братам-галичанам, адже саме Галичина, як і решта західноукраїнських земель, стала епіцентром військового протистояння.

Один за одним минули 1914, 1915, 1916 роки, проте мир і спокій стали здаватися ще більш примарними, ніж це було на початку війни. Жертв було все більше, і не тільки від куль, але й від голоду, хвороб та природних катаклізмів. Ці обставини призвели до Лютневої революції 1917 р. в Росії, яку населення Російської імперії сприйняло неоднозначно.

У цей час серед свідомого українського населення Наддніпрянщини активно поширюється ідея національного руху. Так, у Києві в березні 1917 р. була створена Українська Центральна Рада, яку очолив М. Грушевський. За короткий термін зі звичайного представницького органу громадських, культурних та професійних організацій Центральна Рада перетворилась на український парламент. У червні було створено виконавчий орган Ради – Генеральний Секретаріат на чолі з В. Винниченком. До того ж, в період діяльності Центральної Ради, Січові Стрільці на чолі з Є. Коновальцем фактично виконували функції національної гвардії, забезпечуючи роботу уряду в найскладніші часи творення української державності.

За період існування Центральна Рада прийняла багато рішень і документів. Найяскравіше її діяльність та вклад в українську історію віддзеркалюють Універсали.

І-й Універсал Центральної Ради (10 червня 1917 р.) проголошував автономію України й наголошував, що українці самі творитимуть своє життя.

ІІ-й Універсал Центральної Ради (3 липня 1917 р.) був кроком назад, поступкою новому уряду Російської держави – Тимчасовому Уряду, який і не думав закінчувати війну, а планував вести її до переможного кінця.

ІІІ-й Універсал (від 7(20) листопада 1917 р.) був прийнятий після захоплення більшовиками влади в Росії. Він проголошував Українську Народну Республіку (далі УНР) з визначеною територією у федеративних зв'язках з Росією. Ця подія свідчила про відродження української державності у ХХ ст.

Одним із найголовніших питань, яке мала вирішити Центральна Рада, був вихід українського народу з війни. Українській Народній Республіці необхідно було визначитись із зовнішньою політикою. Фактично Центральна Рада була на боці Антанти, проте обставини склалися так, що її було втягнуто у переговорний процес, ініційований більшовицькою владою Росії та країнами Четверного союзу (Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина і Болгарія).

В умовах, коли Центральна Рада, відчуваючи очікування народних мас на припинення війни, була на межі збройного конфлікту з радянською владою, вона офіційно оголосила про рішення взяти участь у мирних переговорах у Бресті, на що Четверний союз дав свою згоду.

Для укладання повноцінної мирної угоди необхідним було офіційне проголошення УНР незалежною державою. Це і було здійснено прийняттям ІV-го Універсалу 11(25) січня 1918 р. – чи не єдиний позитивний момент для українського народу у світовій війні.

9 лютого (27 січня) 1918 р. країни Четверного союзу підписали Брестський мирний договір з делегацією УНР, який складався з 10 статей. За умовами договору стан війни між Україною і Четверним союзом скасовувався. Бойові дії Першої світової війни на теренах України припинялися. Українська Народна Республіка визнавалась незалежною державою, встановлювалися кордони УНР з Австро-Угорщиною і Росією. Крім цього, українські та австро-угорські представники підписали таємну декларацію щодо автономних прав українського населення Галичини та Буковини. Передбачався поділ Галичини на польську і українську та об’єднання Галичини з Буковиною в окремий коронний край. Брестський договір був першим серйозним актом УНР на міжнародній арені, він започаткував міжнародно-правове визнання України.

З нагоди 100-річчя від початку Першої світової війни (01.08.1914–11.11.1918) відділ стародруків та рідкісних видань підготував виставку, що висвітлює події того часу. На ній представлені листівки 1914–1918 рр., такі періодичні видання, як «Літературно-науковий вістник», «Народня справа», «Наше минуле», «Наша хата», «Шляхи», «Украинская жизнь» та ін., роботи М. Грушевського «Про старі часи на Україні», «Всесвітня історія в короткім огляді», «На порозі нової України: гадки і мрії». До виставки додається бібліографічний список видань, що стосуються подій Першої світової війни.

 

Бібліографічний список видань до електронної виставки «Проти війни: видання часів Першої світової війни у фондах відділу стародруків та рідкісних видань НБУВ

1. Война и поэзия : стихотворения. – Луцк : Типо-литография С. И. Бонка, 1916. – 23 с.

2. Война и украинцы // Украинская жизнь. – 1914. – № 7.

3. Гольшайд Р. Відношеннє між зовнішньою і внутрішньою політикою (причинок до світової війни і світового миру) // Шляхи. – 1917. – Зшиток 5-8. – С. 332-337.

4. Грушевский М. В годовщину войны // Украинская жизнь. – 1915. – № 7.

5. Грушевський М. Всесвітня історія : в короткім огляді. Ч. 2. – Київ, Друкарня J. N. Vernay, 1920. – 270 с.

6. Грушевський М. На порозі нової України: гадки і мрії. – Київ : Друкарня акц. т-ва «Петро Барський у Київі», 1918. – 120 с.

7. Грушевский М. Новый год // Украинская жизнь. – 1916. – № 1.

8. Грушевський М. Про старі часи на Україні: коротка історія України. – Київ : Друкарня Укр. Центр. Ради, 1917. – 160 с.

9. Грушевський М. Сараєвська трагедія // Літературно-науковий вістник. – Річник 17, т. 65, кн. 6. – 1914.

10. До синів України. – [Б. м. : б. в., 1918]. – 1 арк. в 1 стп. (листівка)

11. Долой войну! – [Б. м.], [1917]. – 1 арк. з зв. в 2 стп. (листівка)

12. Допоможіть полоненим братам! – [Берест] : Друкарня Краєв. Комісаріату Холмщини, Підляша й Полісся, [1918]. – 1 арк. в 1 стп. (листівка)

13. Єфремов С. Лист до президента Вільсона // Наше минуле. – 1918. – Число 3. – С. 132-133.

14. Иностранные наставления для боя. Вып. 10 / издание Упр. генерал-квартирмейстера при Верховном Главнокомандующем. – [Пг.] : Тип. штаба Верховного Главнокомандующего, 1916. – 46 с.

15. Історія січових стрільців: воєнно-історичний нарис. – К. : Україна, 1992. – 345 с.

16. Киев в ХХ веке: летопись в фотографиях. – К., 2008. – 535 с.

17. Книгарь: літопис українського письменства. – 1918. – Число 16. – С. 937-938.

18. Лукоморье. – 1915. – №22.

19. Люди добрі! – [Біла Церква] : Тип. М. Рутгайзера, [1917]. – 1 арк. в 1 стп. (листівка)

20. Мирний договір між Україною і центральними державами // Народня справа. – 1918. – № 16-17.

21. Мировий договір між Українською Народною Республікою з одної і Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною з другої сторони // Известия Подольского Губернского Продовольственного Комитета. – Винница, 1918.

22. Новый сатирикон. – 1914. – №36.

23. Плеханов Г. В. Дневник социал-демократа: №1 : выходит непереодически / Г. В. Плеханов . – 2-е изд. – Пг. : Книгоизд-во бывшее М. В. Попова ; Книгопечатня Шмидт, 1916. – 21, [5] с.

24. Пред завесой будущего // Украинская жизнь. – 1914. – № 8-10.

25. Проф. Михайло Грушевський – голова Української Центральної Ради. – Київ : Криниця, 1917. – 30 с.

26. Речь австрийского премьера д-ра фон Зеидлера, по поводу руського приглашения к мирным переговорам. [Б. м.], [1918]. – 1 арк. в 2 стп. (листівка)

27. Робітнича читанка. – Монреал : З друкарні "Новий Сьвіт", 1915. – 52 с. – (Бібльотека "Новий Сьвіт" ; ч. 6)

28. Свободное слово. Листок №2. Война и мир. – Ростов на Дону : Типо-литографія А. И. Тер-Абраан, [1917]. – 1 арк. з зв. в 2 стп. (листівка)

29. Смуток П. Як дійшло до всесвітньої війни // Календарь: на рік звичайний 1917. – Петроград : Друкарня «Научноє Дєло», 1917. – С. 138-139.

30. Солнце России: военный №2. – 1914. – №234-235.

31. Східна Галичина (Галицька Україна) на початку великої европейскої війни 1914 р. – СПб. : Вид-во "Вільне слово", 1914. – [31] c. – (№ 1).

32. Україна : альбом. – К. : Мистецтво, 2007. – 431 с.

33. Умови миру Вільсона // Наша хата. – 1918. – № 5-6.

34. Четвертий Універсал Української Центральної Ради. – Київ : Вид-во інформ. бюро ; Друк. М-ва внутр. сп[рав], 1918. – 1 арк. в 2 стп. (листівка)

35. Что такое Украинская Центральная Рада. – [Б.м. : б.в., 1917]. – 1 арк. в 2 стп.

36. Экстренный выпуск Вестника Украинской Народной Республики. Телеграмма. Украина на пути к миру. – [Київ, 1918]. – 1 арк. в 2 стп. (листівка)

37. Ponuda mira ukrajinskih radnika i seljaka vojnicima njemacke I austrougarske vojske! – [Б. м.], 1918. – 2 арк. в 1 стп. (листівка)

 

 

Виставку підготувала пров. бібліотекар

відділу стародруків та рідкісних видань

Недашківська О. С.

Контактна інформація