Програма «Вечірні зустрічі» на Українському радіо «Культура», присвячена громадському діячу та організатору кооперативного руху в Україні – Миколі Васильовичу Левитському. Ефір від 20 год. 7 квітня 2015 року. Режисер прямого ефіру Олена Харченко, ведуча Галина Дацюк.

Гості програми: канд. іст. наук Ірина Бреловська, с. н. с. Інституту української археографії та джерелознавства НАН України; Ігор Левитський, нащадок Миколи Левицького; канд.  іст. наук Ольга Степченко, завідувач відділу фондів рукописної спадщини Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського.

«… Сьогодні йтиметься про людину, яку називають батьком кооперації або артільним батьком, людину, яка заснувала перші в Україні кооперативні спілки, потужного громадського діяча Миколу Васильовича Левитського… Послухаємо розповідь канд. іст. наук Ольги Степченко, завідувача відділу фондів рукописної спадщини Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського».

Ольга Степченко:

Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського у своїх сховищах зберігає унікальні фонди та безцінні рукописи від ІІІ тис. до нашої ери і по наш час.

Понад 500 тис. од. зб. рукописної спадщини тисячолітньої історії України в документальних пам’ятках збиралася цілими поколіннями українських державних, релігійних діячів, відомих представників науки і культури, різними установами та навчальними закладами.

Серед цієї скарбниці літописної та книжкової культури значний інтерес становлять цінні документальні матеріали з історії кооперативного руху, які відклалися у фонді Всеукраїнського кооперативного музею, архівах Миколи Петровича Балліна та Миколи Васильовича Левитського – «артільного батька», як його називали сучасники-однодумці.

На жаль, архівна спадщина Миколи Васильовича Левицького дійшла до нас не в повному обсязі. Переважна частина його рукописних документів та книг втрачені. У 1922 р. в Єлисаветграді його особистий архів та бібліотеку викрали.

Ті документи, що на даний час зберігаються у Інституті рукопису НБУВ, входили до складу фонду Всеукраїнського центрального музею при Київському кооперативному інституті. У 1934 році Микола Васильович оприлюднив своє побажання стосовно долі власного архіву, щоб його архівне зібрання комплексно зберігалося у бібліотеці Академії наук УРСР (нині НБУВ). У 1935 р. постановою Всеукраїнської кооперативної спілки музей ліквідували, а його фонди передали до нашої бібліотеки.

Спочатку документи М.В. Левитського не були виділені у окремий фонд. Тільки у 1974 р. було вирішено сформувати його особовий архів, а у 1992 р. –  систематизовано та проведено науковий опис. Фонд М.В. Левитського  (ф. 327  нараховує 2171 од. зб.) складається із документів біографічного змісту, наукових, творчих, матеріалів громадської діяльності, великого і цікавого масиву листування, фотодокументів та матеріалів інших осіб, що відклалися у його архіві.

Документи особового архівного фонду М.В. Левитського дають змогу розкрити його особистість не лише з огляду на професійну діяльність як одного із засновників кооперативного руху в Україні, але й висвітлити чимало інших, практично не досліджених аспектів життя Миколи Васильовича. Взяти хоча б його любов до старовини, як колекціонера книг та рукописів, як дослідника. Захоплений збирацькою діяльністю він поповнив своє бібліотечне зібрання значною кількістю стародруків, рідкісних видань, рукописів, яке, на жаль, було втрачене, і про яке ми знаємо тільки із спогадів фондовласника.

Аналізуючи склад та зміст фонду можна з впевненністю сказати, що Микола Васильович залишив нам значну літературну спадщину, зокрема, поезії, прозу, драматичні твори, літературно-критичні, фольклорні, театрознавчі та інші праці. В особовому фонді Левитського зберігається варіант найвідомішого його твору «Туга України» написана у 1901 р., а 1902 р. покладена на музику і тільки у 1917 р. опублікована. У своїх поетичних творах автор описує жахливі реалії громадянської війни, зокрема, у віршах: «Державна надія», «Легкодухим землякам», «Сон старого козака», «Тужить рідна Україна», «Україна гірко плаче» та багато, багато ін.

Важливою темою для М.В. Левитського було національне відродження України. В архіві відклалася низка статей з цієї проблеми, зокрема, «О национальном вопросе на Украине», «К вопросу об украинизации» тощо.

Архівний фонд Миколи Васильовича Левитського залишається предметом дослідження і становить потужний джерелознавчий, інформаційний та біобібліографічний ресурс для фахівців не лише з історії розвитку економічної думки, а й істориків літератури, мистецтва, видавничої справи, архівознавців, бібліотекознавців, бібліографів, українознавців, дослідників історії суспільно-політичної думки в Україні кінця ХІХ поч. ХХ ст.

Значний комплекс цих джерел і досі не залучено до наукового обігу. Тож запрошуємо до читального залу Інституту рукопису НБУВ усіх, хто бажає розширити свої знання, кого цікавить життя та діяльність Миколи Васильовича Левитського, як багатогранної особистості.

Хочу подякувати Ігорю Євгеновичу Левитському – двоюрідному правнуку Миколи Васильовича. Завдяки його стремлінню, наполегливості ми сьогодні віддаємо належну шану «артільному батькові», літератору, публіцисту, громадському і культурному діячеві.