Ольга Керзюк, Британська Бібліотека

Нещодавно у Британській бібліотеці відкрилася нова мала виставка «Magna Carta (An Embroidery)». Вона пов’язана з великою виставкою “Magna Carta: Law. Liberty, Legacy”, котра триває  вже  четвертий місяць і завершиться  1 вересня. Присвячена ця виставка 800-літтю Великої хартії вольностей 1215 р. (докладніше на сайті:  http://www.bl.uk/collection-items/magna-carta-1215).

Відома британська мисткиня Корнелія Паркер  стала натхненником та організатором малої виставки, створивши  вишиту  Маґну Карту. У роботі над майже 13-метровою Маґна Картою була використана стаття про неї у  Вікіпедії (http://en.wikipedia.org/wiki/Magna_Carta),  підготовлена у 2014 р. до 799-ої річниці історичного документу. Вишивка була замовлена Школою мистецтва Раскіна (the Ruskin School of Art) і створена руками  понад 200 учасників. З-поміж вишивальників  були не лише митці, куратори, письменники та  журналісти,  а й засуджені у тюрмах та правники.  Їхні імена перераховано на видному місці виставки.  Унікальна виставка безплатна і триватиме до 24 липня.    Детальніше про неї – на сайті Бібліотеки (розділ «What’s On»).

Чи має Українське зібрання Британської бібліотеки матеріали про вишивання та про  відомих вишивальниць та вишивальників?  Має! Написати цей матеріал мене надихнув не лише блискучий Парад Вишиванок у Лондоні (7 червня), а й щойно отриманий з України каталог  «Жіноча сорочка Борщівсько-Заставнівського Придністров’я», упорядкований Людмилою Булгаковою-Ситник та Тарасом Лозинським (Львів:  Інститут колекціонерства українських мистецьких пам’яток при НТШ, 2013).

Якщо зробити пошук в електронному каталозі Бібліотеки  “Explore the British Library”  за тематичною рубрикою  “Embroidery, Ukrainian”, то отримаємо   55 результатів.  З-поміж діаспорних видань назву такі: «Українські узори» (зібрала Олена Пчілка-Косач;  видано в Ульмі у 1947 р.) та «Нездоланний дух: мистецтво і поезія українських жінок,  політв’язнів в СРСР» (Балтимор, 1977). Найдавніше видання у книгозбірні – це  «Сборникъ Малороссійских узоровъ» (Київ, 1885). З найновіших видань відзначу чудові  альбоми:  «Гуцульські вишивки» Мирослави Шандро (Чернівці: Букрек, 2005),  «Вишивка Східного Поділля» Євгена та Тетяни Причепій (Київ: Родовід, 2007)  та «Вишивка Чернігівщини»  Віри Зайченко (Київ: Родовід, 2010). Надзвичайно цінним історичним дослідженням є каталог колекції Чернігівського обласного історичного музею ім. В.В. Тарновського «Вишивка козацької старшини  ХVII-XVIII століть» (Київ: Родовід, 2000) і книга Тетяни Кара-Васильєвої «Шедеври церковного шитва України (XII–XX століття)» (Київ, 2000). Що стосується видань англійською мовою для шанувальників українського мистецтва, котрі не знають мови, то їх у зібранні, на жаль, небагато. Назву такі: «Ukrainian Drawn Thread Embroidery: Merezhka Poltavska» Івети Стантон (Yvette Stanton;  Hornsby, N.S.W, 2007)  та «Ukrainian Embroidery” (Ann Kmit, Johanna Luciow, Loretta Luciow;  Minneapolis, 1984).  Приємно відзначити, що нові книжки в Україні часто мають резюме англійською або ж паралельний тест англійською мовою.

Маю надію, що нове покоління в діаспорі,  закохане в українську вишивку, прикладе рук до написання нових книжок та альбомів.