Вічна пам’ять Василю Васильовичу Німчуку

Поділитися: 

З щемом у душі повідомляємо про втрату великого знавця української лінгвістики, видатного філолога та першопрохідця у відновленні вітчизняної орфографії. 26 листопада у віці 84 років помер видатний вчений Василь Васильович Німчук. Особистість, яка відчайдушно віддавалася своїй справі, безкорисливо звеличуючи та збагачуючи рідну мову з кожною своєю працею.

Василь Німчук – знаменна постать української лінгвістики, доктор філологічних наук, член-кореспондент НАН України. З 1958 року працював в Інституті мовознавства імені О.О. Потебні УАН. З проголошенням незалежності перейшов на роботу до новоствореного Інституту української мови НАН України, де з 1998 по 2008 роки обіймав посаду директора. Зокрема, займав посаду завідувача відділу історії та граматики, а після реструктуризації установи очолив відділ історії української мови. Під керівництвом Німчука було розроблено проект правопису 1999 року. Роком згодом він приєднався до редколегії та авторського колективу енциклопедії «Українська мова». У 2001 р. Німчуком було засновано науковий журнал «Українська мова», головним редактором якого він був.

Наукові інтереси Василя Васильовича сфокусовані на історії української мови та літератури, палеославістиці, глотогенезі, дослідженні давньоруської та старослов’янської мов, а також українського правопису, вирізнені діалектичних особливостей регіонів держави, виявленні гідронімів та антропонімів розповсюджених й архаїчних на українських теренах, пошуку друкарських способів передачі старих мов. Зокрема, ним було досліджено мову творів Олександра Духновича, Василя Довговича, Олексія Павловського, Павла Білецького-Носенка та Агатангела Кримського.

Обсяг наукового доробку Василя Васильовича перевищує 500 наукових праць.  Він є автор монографій важливих для української лінгвістики монографій «Староукраїнська лексикографія в її зв'язках з російською та білоруською», «Мовознавство на Україні в XIV–XVII ст.», два томи «Атласи української мови»,  «Давньоруська спадщина в лексиці української мови». За співучасті вийшли в світ наступні роботи:  «Словник гідронімів України, «Історія української мови. Морфологія», «Історія української мови. Синтаксис», «Історія української мови. Лексика і фразеологія», «Жанри і стилі в історії української мови» та ін. З поміж археографічних видань Німчука слід відзначити: «Луцька замкова книга 1560 – 1561 рр.», «Слово о полку Ігоровім», «Реєстр Війська Запорізького 1659 р.». Також, ним було опубліковано знакові пам’ятки писемності, передані на зберігання до Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського. Це Київські глаголичні листки – однин з найвидатніших глаголичних джерел старослов’янської писемності другої половини Х ст. та «Пересопницьке Євангеліє» – перший із відомих перекладів Святого Письма староукраїнською мовою середини XVI ст.

За понад п’ятдесят років наукової роботи В.В. Німчука було нагороджено Премією АН УРСР ім. І.Я. Франка, Ювілейною медаллю П.Й. Шафарика Кошицького університету та Всеукраїнська премія імені Івана Огієнка в галузі науки. Також Василя Васильовича  було удостоєно багатьох відзнак та грамот, одні з яких –  Почесна грамота Верховної Ради України та звання Почесного доктора Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Колектив Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського висловлюють щирі співчуття родині, близьким і колегам покійного.