13 лютого відбулися збори трудового колективу Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського з приводу фінансового забезпечення Бібліотеки та її кадрів.

Національна бібліотека України імені В.І.Вернадського – найбільша в Україні і одна з двадцяти головних бібліотек світу, готується відзначити у цьому році свій сторічний ювілей. Її шлях позначений вагомими здобутками у забезпеченні потреб вітчизняної науки і культури, збереженні й вивченні національної книжкової та рукописної спадщини.

Зібрані й систематизовані спеціалістами НБУВ книжкові фонди, створені ними масштабні ресурси електронної наукової інформації широко використовуються при здійсненні фундаментальних наукових досліджень, у діяльності вищої школи, у роботі органів державної влади.

Досягнення колективу НБУВ дуже високо поціновуються українською і зарубіжною науковою громадськістю, вони є орієнтиром для розвитку усієї вітчизняної бібліотечної системи.

Колектив Бібліотеки позитивно сприймає прийняття Верховною Радою України постанови про відзначення 100-річчя НБУВ на державному рівні, а також високу оцінку, дану її роботі  в прийнятій у січні цього року постанові Президії НАН України, заходи, передбачені нею для розвитку матеріально-технічної бази НБУВ. Це вселяє певну надію, що у наступні роки можуть бути, нарешті, зроблені давно назрілі кроки до належного забезпечення потреб головного науково-інформаційного центру України.

Водночас колектив вчених і спеціалістів Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського змушений з усією серйозністю звернути увагу вищих органів державної влади України, Президії НАН України, ЦК Профспілки працівників НАН України, наукової громадськості на той факт, що наша Бібліотека – це не лише цінні фонди, які мають статус національного надбання України, величезний комплекс будівель і технологічних інформаційних мереж, який потребує ремонту і модернізації, а й насамперед працівники Бібліотеки – науковці, бібліотекарі й бібліографи, фахівці з інформаційних технологій, технічний персонал, рівних яким за кваліфікацією і набутим впродовж десятиліть досвідом в Україні обмаль. Без їх повсякденних зусиль Бібліотека не може успішно функціонувати.

Ми вправі вважати, що самовіддана й результативна праця співробітників провідної вітчизняної установи науки і культури, яка має загальнонаціональне й міжнародне значення, вимагає до себе поваги, піклування та підтримки з боку держави.

Натомість найбільша бібліотека України, єдина в державі бібліотека світового рівня, перша за часом створення установа Національної академії наук України, впродовж десятиліть з незрозумілих для її працівників причин перебуває в ситуації штучно створеного приниження.

Ще в 1996 р. Указом Президента України НБУВ було повернуто статус національної бібліотеки – найвищий у європейському і світовому розумінні, який їй було присвоєно ще при заснуванні у 1918 р. Правовий статус НБУВ як національної установи, відповідно до чинного вітчизняного законодавства, передбачає встановлення для неї спеціальних підвищених нормативів фінансування, необхідних як для забезпечення розвитку інженерної та технологічної інфраструктури, інформаційної і наукової діяльності, так і для залучення й закріплення спеціалістів найвищої кваліфікації.

У сучасних умовах, незважаючи на економічні труднощі,  інші вітчизняні установи науки і культури, які мають статус національних, дійсно користуються великими пільгами, їх діяльність у цілому забезпечена на належному рівні, співробітники одержують гідну їх праці заробітну плату.

Однак все це жодною мірою не стосується Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського. Спеціальних нормативів її фінансового і матеріально-технічного забезпечення так і не встановлено. Численні заходи, визначені указами та розпорядженнями Президента України, так само як і рішеннями уряду, зокрема Державною програмою розвитку НБУВ на 2005–2010 роки, Державною цільовою національно-культурною програмою створення єдиної інформаційної бібліотечної системи «Бібліотека – XXI», не знайшли практичної реалізації.

Як це не прикро, нині у такому злиденному становищі,  як НБУВ, не перебуває жодна велика бібліотека – не те, що  за кордоном, а й у нас в Україні. Зарубіжні партнери, вклоняючись перед науковими здобутками НБУВ, відверто шоковані цією ситуацією, застарілістю усієї технічної і технологічної інфраструктури. Так само, як і вітчизняна громадськість, якій є що з чим порівнювати. Питання це вже давно й дуже гостро обговорюється на сторінках газет, на телебаченні, у соціальних мережах та блогах.

Найбільш злободенним у соціальному плані для колективу НБУВ, насамперед бібліотекарів і бібліографів, інженерів ІТ-технологій, є питання вкрай низької заробітної плати, яка поставила більшість із них на грань виживання.

Якщо в цілому по Україні та у м. Києві бібліотекарі найнижчої, другої категорії (що не передбачає наявності вищої освіти), із січня 2018 р. мають посадові оклади 4500 грн та передбачені законодавством надбавки і доплати до них, премії, то в Національній бібліотеці України імені В.І.Вернадського, навіть провідні бібліотекарі, тобто найбільш кваліфіковані фахівці  із спеціальною вищою бібліотечною освітою, – лише 3478 грн. Більше того, у зв’язку зі значним недофінансуванням НБУВ її працівників вже кілька років переведено на чотириденний робочий тиждень, і реальна заробітна плата провідного бібліотекаря, навіть з урахуванням надбавки 20 % відсотків за особливі умови роботи бібліотекарів (хоча закон передбачає до 50 %, і у багатьох інших бібліотеках України така надбавка виплачується), а також доплат за стаж бібліотечної роботи, становить 3500 грн.  Ще нижчою є заробітна плата найбільш масової категорії працівників – бібліотекарів першої категорії.

У цілому ж, порівняно з іншими провідними бібліотеками, які мають статус національних установ, заробітна плата в НБУВ є за багатьма категоріями працюючих у 2–2,5 рази нижчою.

Питання забезпечення заробітною платою найбільш низькооплачуваних працівників вирішується в НБУВ шляхом штучного заниження до мінімуму посадових окладів наукових співробітників та надбавок до них, що так само  є джерелом відчутного соціального напруження у колективі.

Прямим результатом цього став значний відплив із НБУВ до інших установ працівників високої кваліфікації – у багатьох випадках фактично «в нікуди», тому що на нових місцях роботи поза стінами академічної установи вони вже, як правило, не мають можливості повною мірою реалізувати свої знання та досвід. Усього впродовж трьох останніх років із НБУВ звільнилося за власним бажанням понад 200 працівників різних категорій.

Усе це знекровлює НБУВ, тому що вона є установою, співробітники якої щоденно задіяні у складних технологічних процесах інтеграції, систематизації та надання користувачам друкованої та електронної інформації, формування, збереження  та упорядкування фондів, за гнучким позмінним графіком роботи здійснюють обслуговування читачів. Зазначене не залишає більшості працюючих найменшої можливості поліпшити своє матеріальне становище  підробітками за сумісництвом і закономірно штовхає їх до пошуків більш оплачуваної роботи.

За таких умов будь-які подальші скорочення і «оптимізації», які  і так відчутно підвищують виробниче навантаження на працівників, взагалі ставлять під загрозу нормальне функціонування Бібліотеки як провідної установи науки і культури в майбутньому.

До свого 100-річчя Національна бібліотека України імені В.І.Вернадського наближається не лише з вагомими досягненнями в роботі, а й з гострим соціальним напруженням серед працівників.

Колектив Бібліотеки не може не сприймати своє штучно створене принижене становище як вияв кричущої соціальної несправедливості, зневаги влади до їх кваліфікованої і самовідданої праці, і як образу людської  та професійної гідності працівників.

Колектив НБУВ звертається до вищих органів державної влади України, міністерств економічного розвитку і фінансів України, Президії НАН України, ЦК Профспілки працівників НАН України   з вимогою вжити дієвих заходів до забезпечення нормального функціонування й розвитку Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського і, зокрема, вирішити назріле питання щодо запровадження нормативів фінансового забезпечення її діяльності та підвищення посадових окладів працівників до рівня, встановленого іншим провідним установам науки і культури України, які мають статус національних.

Вчені і спеціалісти НБУВ закликають науковців, освітян, студентів і аспірантів, працівників установ культури, фахове бібліотечне співтовариство, громадські організації, усіх тих, хто щоденно користується фондами й електронними ресурсами Бібліотеки, підтримати ці справедливі вимоги колективу.

Національна бібліотека України імені В.І.Вернадського є одним з найважливіших елементів інформаційної інфраструктури української науки. Забезпечення динамічного розвитку головної бібліотеки України, збереження і зміцнення її кадрового потенціалу, без сумніву, слугуватиме справі піднесення інтелектуального й культурного рівня українського суспільства, поступові вітчизняної науки і освіти, більш успішній інтеграції Української держави у європейське і світове співтовариство.

Прийняте на зборах трудового колективу

Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського

13 лютого 2018 р. 

Опубліковано Прес-службою