Ми різні

Ми звикли міряти на себе

події, вчинки і слова.

Та в кожного – своя потреба,

своїх пісень душа співа.

Співа – як може.

Ми чуємо – усяк по-свому.

І в око лиш «своє» впада.

Ми різні…Радість і біда,

вік, вдача, розум, смак, свідомість –

у всіх несхожі. (С.Макаревська)

21 лютого 2018 року до Дня рідної мови у Національній бібліотеці України імені В.І.Вернадського (НБУВ) відбулася творча зустріч з відомою українською поетесою Світланою Макаревською.

Вона автор поетичних збірок: «Коралі» (Київ, 1996), «Я пожежу вогнем гасила» (Київ, 1999), «Було і буде» (Київ, 2002), «Тепла хвиля:» (Київ, 2005), «Коралі» (Київ, 2013), «Тепла хвиля : поезії, проза» (Київ, 2013).

Збірки авторки ілюстровані репродукціями творів Народних художників України Івана Марчука та Людмили Жоголь.

Вірші Світлани Макаревської увійшли до збірки «Материнська молитва. Українки – героям Майдану» (Київ: Наш Формат, 2014).

Поезії С.Макаревської та відгуки про її творчість публікувалися у газетах «Вечірній Київ», «Хрещатик», «Дзеркало тижня», «Культура і життя», «Сільське життя», «Лесин край», «Магістраль», у журналі «Україна» тощо.

Вірші, пісні на слова С.Макаревської неодноразово звучали на українському радіо. За її участю виходили в ефір радіопередачі «Берегиня», «Мистецтво бути жінкою», а також телевізійні репортажі.

2011 року Світлана Макареська отримала Приз літературних симпатій на ІІІ Міжнародному «Конкурсі без границь» в рамках благодійного проекту «В ім'я життя на землі!» та Програми «Майстерня творчості» (за підтримки Міжнародної Асоціації ЮНЕСКО).

Її поезія оцінюється знавцями та друзями як вишукана, лірична, патріотична, що оспівує красу духовних цінностей жінки-українки, жінки-матері, глибоке почуття любові. У ній правдиво розкриваються особливості жіночності, кохання, пристрасті, поразки, перемоги. Лірика Світлани Макаревської – проста і глибока, сповнена філософського змісту та соціального звучання. У ній відчувається весна та добро, що несуть наснагу і дарують радість світосприйняття.

Не залишають байдужими рядки, у яких поетеса розкриває субтильну любов до матері. Її приналежність до України та ідентичність – є однозначними, натхненними («Я – Українка», «Україні», «Про мову», «Отут і нині»).

Світлана Макаревська є не просто відданою мешканкою міста, столиці України, вона справжня громадянка та жінка Всесвіту.

До творчої зустрічі долучилися студенти 1 курсу Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв (НАКККіМ) на чолі з режисером, артисткою Вікторією Микитенко. Присутні були вражені акторським мистецтвом, художнім виконанням поезій С.Макаревської студентами: Марією Верхняк, Владиславом Дринем, Богданою Іванниковою, Юлією Завалій, Діаною Мороз, Олександрою Перепелициною, Олександрою Петько, Тетяною Починок, Валерією Хворастухіною, Сергієм Хоролець. За талановите виконання усім їм та завідувачу кафедри сценічного та аудіовізуального мистецтва НАКККіМ Ларисі Хоролець колектив і генеральний директор НБУВ В.І.Попик висловили щиру подяку.

Великим подарунком для присутніх став виступ Руслана Іщенко, музиканта, співака, лауреата всеукраїнських і міжнародних музичних конкурсів, який  розвиває та популяризує сучасну українську пісню.

Друзі та шанувальники Світлани Борисівни читали улюблені твори з її поезій, ділилися враженнями, спогадами, вподобаннями. Вікторія Микитенко декламувала  про «Земне», Віра Свистун зачитала вірш «Крила».

Ведуча заходу, завідувач відділу науково-бібліографічної інформації НБУВ, доктор наук із соціальних комунікацій, поетеса Тетяна Добко відзначила ліризм, душевність, щирість і тонке світобачення творчості Світлани Макаревської. Тепло вітали С.Макаревську поети Роман Кухарук, Тетяна Шпичук, Валентина Швежикайте та ін.

Світлана Макаревська у цей день стала відкриттям для тих, хто почув її вперше, а ті друзі, які знайомі з нею декілька десятків років підтвердили, що з кожною новою збіркою авторка творить і зростає, її лірика стає довершеною.

Скромність поетеси закликала, не аплодувати так часто, проте емоції учасників зустрічі були неспинні. Кожен вірш, кожен рядок відгукувався присутнім. «Материнська молитва», «Хвали мене», «Нічого особливого не сталося» характерні переживаннями і зрозумілі кожній жінці.

Світлана Макаревська поділилася з учасниками зустрічі особистими спостереженнями, спогадами, і найголовнішим – чому українська мова стала для неї такою рідною. На думку авторки, можна чути багато красивих слів, а в один день почути просте слово «Кохана» або «Я тебе кохаю» і це зінтегрує та гармонізує особистість.

У стосунках з людьми Світлана Борисівна має особисті життєві правила, а принципи вважає зайвими, бо вони заважають миритися, пробачати.

Світлана Макаревська зачитала вірш присвячений Івану Марчуку, де йдеться, що, завдяки таким синам, Україна буде існувати.

Наприкінці зустрічі Світлана Борисівна Макаревська подарувала Національній бібліотеці України імені В.І.Вернадського свої книжки: «Я пожежу вогнем гасила» (Київ, 1999), «Було і буде» (Київ, 2002), «Тепла хвиля:» (Київ, 2005), «Коралі: поезії» (Київ, 2013), «Тепла хвиля : поезії, проза» (Київ, 2013).

А після зустрічі з поетесою хочеться сказати, що незважаючи ні на що, Україна квітне талантами.

Матеріал підготовлено Еліною Алієвою

Фото: Кирило Леванюк, Павло Штих