Вранці 24 червня 1812 р. війська Наполеона Бонапарта форсували річку Німан і без будь-якого попередження вторглися на територію Російської імперії. Так почалась війна, що увійшла в історію як Вітчизняна війна 1812 р., або Франко-російська війна 1812 р.

Основною причиною війни стала відмова Російської імперії підтримувати континентальну блокаду, що мала стати основною зброєю Наполеона проти Великобританії. Російська імперія була найбільшим і найсильнішим супротивником Наполеона на шляху до світового панування, саме тому до війни з нею він готувався особливо ретельно. План війни з Росією почав формуватися ще в 1810 р. Французька розвідка повсякчасно постачала відомості про всі аспекти економічного, політичного та особливо військового життя країни.

Враховуючи великі розміри і міць Росії, на бліцкриг завойовник Європи не розраховував. Наполеон планував трирічну кампанію поступового захоплення території Російської імперії з заходу. Основною стратегією було зламати опір російської армії ще на прикордонних територіях.

Російське командування, почавши відступ у глиб країни, зірвало стратегічний план Наполеона. Французька армія переслідувала російську, виснажуючи себе безперервними переміщеннями та розтягуючи комунікації. На шляху до Москви дві ворожі армії вступали у бої під Гродно, Миром, Смоленськом тощо, але російське командування прагнуло уникати значних сутичок задля збереження армії. Єдина велика битва відбулася під Бородино 26 серпня 1812 р.

14 вересня Наполеон зайняв спорожнілу Москву без бою. В ніч з 14 на 15 вересня місто було охвачене полум’ям, пожежа не згасала до 18 вересня. Зимове квартирування на згарищі без припасів і фуражу було неможливим, французьке військо було втомлене та деморалізоване, продовжувати війну було недоцільно. 19 жовтня Наполеон почав відступ. Російське військо на чолі з головнокомандувачем М. І. Кутузовим та партизани переслідували та знищували ворога. При зворотному переході річки Німан «Велику Армію» було остаточно знищено. Війна в Росії закінчилась, військові дії було перенесено на територію Європи.

Україна як складова частина Російської імперії брала безпосередню участь у Вітчизняній війні 1812 р., хоча основні військові дії її територію не зачепили. Наполеон розглядав українські землі як розмінну монету, якою повинен був розплачуватися зі своїми союзниками по завоюванню Російської імперії, та надійний плацдарм наступу на Росію з півдня. В Україні прихід завойовника Європи сприймався по-різному. Частина польської суспільної верхівки вітала кроки французького імператора по відновленню польської державності у вигляді васального Варшавського герцогства. Дехто вбачав у Наполеоні визволителя від російського гніту. Інші боялися запровадження конституції за французьким зразком і зміни соціального ладу.

Російський уряд здійснив низку заходів для залучення населення до участі у війні. В українських губерніях створювалися українські військові формування: полки ополченців і козацькі нерегулярні підрозділи. Олександр І закликав українських козаків виступити проти військ Наполеона, пообіцявши повернути самоврядування і козацький стан. Загальна кількість учасників усіх ополченських і козачих полків в Україні сягала близько 60 000. Для забезпечення російської армії провізією та фуражем в Ізяславі, Старокостянтинові, Житомирі та інших містах України створювалися так звані «магазини». На потреби армії з України було передано понад 6 тис. возів, 7,5 тис. коней, 15 тис. волів, близько 5 пудів золота і 13,5 пудів срібла. Після перемоги над Наполеоном полки українського ополчення було розформовано або реорганізовано у регулярні військові частини.

З нагоди 200-річчя Вітчизняної війни 1812 р. у відділі стародруків та рідкісних видань НБУВ представлена виставка, на якій експонуються доволі рідкісні видання ХІХ ст., написані здебільшого очевидцями та учасниками тих подій.

© Бондарчук Анна Володимирівна.