29 березня неповторному майстрові візуальних образів Леоніду Гопанчуку виповнилось би 64 роки. Вже п’ять літ його немає з нами, але кожного року родина відзначає день народження художника різноплановою художньою виставкою. Цього разу місцем для захоплюючої симфонії барв стала Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського. Виставка, яка тут відкрилась, має назву «Святині України –  Руси».

Цього разу чи не вперше використано цікавий прийом – виставка відбувається не лише в конференц-холі, а на кількох локаціях, у просторі: картини зустрічають і проводжають відвідувачів бібліотеки в холі, вітають гостей біля пандуса.

А саме відкриття виставки супроводжувала ще й дивовижна музика Вівальді. Як пояснила ведуча вечора Антоніна Петрівна Шеремет, це був один з улюблених композиторів Леоніда Гопанчука, йому художник присвятив цикл робіт, який теж представлено на цій виставці. Тож це своєрідне музичне запрошення від художника до його світу творчості.   

Вдова художника й берегиня його пам’яті та творчості Неоніла Олексіївна Струк відкрила невеличку таємницю, що традицію березневих виставок започаткував сам Леонід Гопанчук – він вважав, що художник повинен відзначати день народження саме новими творами й своєрідним звітом. Тим більше що він відчував духовну спорідненість з українським генієм Тарасом Шевченком, теж березневим іменинником, пройшов багатьма шляхами Шевченка по Україні. Власне, й цей проект «Святині України – Руси», присвячений духовним пуповинам України, також є певною мірою його виконанням заповіту Великого Кобзаря.

Про своє покликання Леонід Авакумович знав з дитинства, розповіла дружина. У дитячому віці, ще у п’ять 5 років, почав малювати своїх односельців. Перші уроки малювання дістав у сільській школі в Заболотинцях Рівненської області .від учителя математики, за що був усе життя йому вдячний. Батько дуже цінував хист сина, навіть коли хворів, говорив йому – «Малюй, сину, я тоді здоровший зразу стаю».

Портретного мистецтва Леонід Гопанчук вчився у Брюллова, Кустодієва, колористики – у Врубеля, досліджував мистецтво класиків. Але виробив свою манеру. Він був дуже близький до імпресіоністів, цінував Клода Моне, Ван Гога, Веласкеса. Єдине, чого не міг сприйняти – деструктивно-руйнівного мистецтва, яке часом бачив у сюрреалістів і кубістів. На це ставив табу: руйнувати людську душу не має права  ніхто, наголосила Неоніла Олексіївна.

Творцем є тільки Бог, стверджував Леонід Гопанчук, і це була основна ідея його мистецтва. Живопис він теж розцінював як процес співтворчості з Творцем.

На цю виставку родина представила 54 картини. Протягом року таких виставок буде чимало по Україні. А взагалі існує проект щодо створення його музею в Броварах. Ми дуже мріємо про нього і хочемо передати в музей колекцію його робіт, зазначила вдова художника.

Генеральний директор Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського Любов Андріївна Дубровіна щиро подякувала родині за те, що ця чудова виставка прийшла до нас. Мистецтво Леоніда Гопанчука, всупереч руйнівному, зцілює, це відчувається майже одразу, сказала вона. І ще приємно, що ми бачимо на цих творах багато жіночих зображень, жінки є уособленням мистецтва цього художника, як є вони й уособленням нашої бібліотеки, відзначила Любов Андріївна. Тож нехай цю виставку побачить якомога більше людей.

Син художника Роберт Леонідович згадав про роботу батька над портретом Патріарха Володимира «Явлення». Леонід Гопанчук писав його ще за життя Патріарха, а завершив після відходу святійшого в засвіти, і то був дуже складний емоційний період для художника. Роберт зауважив, що світ навколо нас – це шедеври Творця, і коли художник відтворює ці образи світу, особливо людину, він знаходить свій якийсь невідомий нам зв’язок з Творцем і цю енергію Бога передає на полотні. Портрет Патріарха Володимира – один з таких творів Леоніда Гопанчука.

Теплі слова про майстра сказали його друзі юності й студентства, колеги, земляки.

Справді, виставка представляє нам видатну особистість. Творчість цього відомого самобутнього митця, заслуженого художника України Леоніда Гопанчука представлена в  каталозі «Мистецтво України ХХ століття» та Енциклопедії сучасної України. Його роботи  знаходяться у приватних колекціях більше як у двадцяти країнах світу, в музеях України і Європи.

Вагомий і загальний доробок Леоніда Гопанчука. Важко визначити основний напрямок  його творчості – тут і пейзажі, й натюрморти, полотна на релігійну тематику, й імпресійні твори, і, звичайно, портрети.    Художника  визнано одним із найкращих портретистів Європи.  Майстер створив такі портрети видатних українців, як «Явлення» (портрет Патріарха Київського і всієї України-Руси Володимира Романюка), «Незнищенний вогонь» (портрет митрополита Василя Липківського), «Дорога завдовжки в життя» (портрет Тараса Шевченка), портрети гетьманів Івана Мазепи, Івана Виговського, Богдана Хмельницького; наших сучасників – відомого колекціонера Олександра Поліщука, Варвари Ющенко.

Масштабний мистецький проект «Святині України-Руси» посідає особливе місце в творчості Л. Гопанчука.  Крізь призму  погляду митця  на його полотнах відкриваються наші сакральні святині: Кам’яна Могила,  Хортиця,  Батурин, Чигирин, Берестечко, Хотин… Художник  своїми роботами  активно пропагує навернення  українців до національних святинь, збереження духовних пуповин української землі.

На виставці представлені також чимало з найкращих робіт Майстра іншої тематики – «Явлення. Портрет Патріарха Київського і  всія Руси – України Володимира (Романюка), 1995 р., «Українка. Портрет мами», 2004 р., «Дотик до вічності», 1999 р., «Зняття анатеми. Великодній ранок у Батурині», 1992 р., «Сучасний козак. Портрет О. Притули», 2005 р., «Вікно отчого дому », 1997 р. та інші.

Картини митця нікого не залишають байдужим, адже його творчості притаманні яскравий національний колорит, щирість і високий професіоналізм. Себе маестро презентував як сповідника трансреалізму.

Художник також відчував себе громадянином своєї країни, тому багато часу віддавав громадській діяльності. Був членом Національної експертної ради, Міжнародної асоціації «Афганці Чорнобиля», почесним членом Фонду сприяння розвитку мистецтв, членом журі Міжнародного дитячого фестивалю «Світ талантів», куратором кількох мистецьких проектів. З радіожурналісткою Тамарою Бортняк вів авторську програму «Шедеври української культури». Його не стало в 58 років, але він з нами своїм мистецтвом і тією дивовижною енергетикою, яку випромінюють його твори.

На виставці було також презентовано «сюрприз» – невідомий досі загалові (та навіть родині митця представлений тільки нещодавно) «Портрет Оксани» з приватної колекції. Він був написаний Леонідом Авакумовичем понад 20 років тому з 16-річної дівчинки-сусідки. До речі, в цій же родині зберігається ще три твори Леоніда Гопанчука.

Цей натхненний вечір-відкриття виставки  прикрасила своїм чарівним співом народна артистка України Світлана Мирвода. Вона настільки бажана й часта гостя в нашій бібліотеці, що вже може називатись нашим мистецьким талісманом.

Виставка «Святині України –  Руси» триватиме до 14 квітня. Вхід вільний.