Марковський Михайло Миколайович (1869–1947): архівна спадщина в Інституті рукопису НБУВ

8 листопада 2019 року виповнюється 150 років від дня народження видатного українського літературознавця, літературного та театрального критика, талановитого педагога, співробітника Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, завідувача каталожного та довідкового відділів, а також відділу стародруків – Марковського Михайла Миколайовича.

Народився М.М. Марковський в селі Ксаверівка Черкаського повіту Київської губернії в родині священика. Навчався в Першій гімназії міста Києва. Закінчив Колегію Павла Галагана (1887); історико-філологічний факультет Київського імператорського університету св. Володимира (1893). Був учнем відомого українського мовознавця Павла Гнатовича Житецького. За твір «Антоний Радивиловский, южно-русский проповедник ХVІІ в. (опыт историко-литературного исследования его сочинений и обзор звуковых и формальных особенностей его языка)» був нагороджений золотою медаллю університету. За високі показники в навчанні був залишений професорським стипендіатом для підготовки до професорського звання при кафедрі російської мови і словесності.

По закінченню університету працював викладачем російської мови Володимирського київського кадетського корпусу (1894–1912), після 1912 року – вихователем і викладачем російської словесності (1912–1919), бібліотекарем фундаментальної бібліотеки, членом ради Колегії (1913), секретарем правління (1914) Колегії Павла Галагана.

Півстоліття свого життя віддав Михайло Миколайович освітній і педагогічній діяльності. За педагогічну службу отримав чин колезького асесора (1898), ранг надвірного радника (1902), чин колезького радника (1905). Був делегатом І з’їзду викладачів російської мови в кадетських корпусах (С.-Петербург, 1903–1904) та з’їзду викладачів російської мови (Москва, 1916).

Після розвалу Російської імперії Михайло Миколайович займав активну громадську позицію, зокрема брав участь в організації українських освітніх та культурних закладів як член Ради міністра освіти (1919).

У перші роки становлення Національної бібліотеки України (пізніше Всенародної бібліотеки України, далі – ВБУ) Михайло Миколайович був серед її активних фундаторів. У 1919–1922 роках працював співробітником Бібліотеки: старшим бібліотекарем (з 05.08.1919), завідувачем каталожного та довідкового відділів, пізніше – відділу стародруків (1920–1922). Був членом Ради бібліотекарів і колегії старших бібліотекарів (1919–1920).

За дорученням Тимчасового Комітету Бібліотеки в Києві брав участь у передаванні у власність ВБУ книгозбірні «Київської Старої Громади», яка на той час знаходилася у тимчасовому користуванні Українського наукового товариства (трав. 1920). Розробив «Інструкція для опису стародруків ВБУ», що була затверджена Комітетом ВБУ (04.10.1921).

Водночас не полишав і педагогічної діяльності, працював в різних освітніх закладах міста Києва: лектором української мови, головою ради лекторів, директором (1919) Українських підготовчих курсів до університету (1917–1919); членом правління, завідувачем українського відділення, лектором української мови Робітничо-селянського університету (1919–1922); співробітником журналу «Шлях» (1919); членом правління, завідувачем українського відділення, лектором української мови Підготовчих курсів до вишів (1922–1923); головою предметної комісії і загальноосвітніх предметів Головного військового управління (1923–1924); приват-доцентом кафедри українського письменства Інституту народної освіти (1919–1925); викладачем української мови торгово-промислового технікуму (1923–1925); лектором української мови Губпартшколи (з 1923); лектором російської мови Вищої педагогічної військової школи (з 1923); лектором-викладачем Київського інституту народного господарства (1925–01.10.1926); викладачем латинської мови, завідувачем кафедри іноземних мов Ветеринарного інституту (Київ, до 1941). Під час німецької окупації Києва був директором Інституту літератури й фольклору.

Паралельно здійснював активну наукову роботу. Був членом філологічної секції Українського наукового товариства у Києві (1918) та Постійної комісії для видавання пам’яток новітнього укр. письменства (з 1919). В 1928–1930 рр. був дійсним членом секції історії культури Науково-дослідної кафедри історії України М.С. Грушевського, де проводив заняття з аспірантами з історії культурного й інтелектуального життя України ХVIII – ХІХ ст. Під час окупації Києва – член філологічної секції Київського Будинку учених (1943).

Наукові інтереси вченого стосувалися літературознавства. Михайло Миколайович Марковський – автор праць «Антоний Радивиловский, малорусский проповедник 17 в.» (К., 1894), «Бродячий анекдот в малорусской народной словесности» (1895); літературознавчих розвідок про Т.Г. Шевченка, М.В. Гоголя, І.С. Тургенєва, І.П. Котляревського тощо.

За високі досягнення в науковій та педагогічній діяльності М.М. Марковський нагороджений бронзовою медаллю, заснованої в пам’ять 300-ліття Дому Романових (1914), орденом Св. Станіслава 2 і 3 ступеня і Св. Анни 2 і 3 ступеня.

Помер 30 червня 1947 року в місті Києві. Місце поховання невідоме.

 

Дочка Михайла Миколайовича – Тетяна (1899–?) продовжила справу батька, все життя відддавши бібліотечній справі. Працювала бібліотекарем «Першої української бібліотеки» (Київ, 1918–1920); бібліотекарем (з 09.07.1926), старшим бібліотекарем, консультантом-бригадиром алфавітних каталогів підвідділу наукової систематики секції книгоопрацювання (1931), головним бібліотекарем відділу опрацювання, завідуючою алфавітними каталогами (1931–1939), головним бібліотекарем, заступником директора Львівської філії (березень 1940–07.07.1941), т. в. о. директора Бібліотеки АН УРСР (Київ, 10–24.07.1941); під час німецької окупації Києва – директором Київської міської публічної бібліотеки (11.10.1941–20.10.1943); після звільнення від нацистів – уповноваженою Бібліотеки АН УРСР (з 08.11.1943), т. в. о. директора (15.11.1943–01.07.1945), завідуючою відділом каталогізації (01.07.1945–30.09.1948), головним бібліотекарем відділу опрацювання (з 30.09.1948) Бібліотеки АН УРСР.

Під час окупації Києва Тетяна Михайлівна керувала підпільною групою бібліотекарів, яка рятувала книги від вивезення до німецьких бібліотек, а в 1943–1945 організувала в Бібліотеці АН УРСР центр, куди звозилися повернені з Німеччини бібліотечні фонди та колекції, та очолила групу з обліку та перерозподілу між бібліотеками фондів, що були вивезені окупантами.

Син Михайла Миколайовича – Євген Михайлович (1893–?), український мовознавець, літературознавець, театрознавець, бібліограф, теж сім років життя та свої знання спрямував на організацію бібліотечної та наукової роботи у Всенародній бібліотеці України. Працював спочатку молодшим бібліотекарем-бібліографом (з 01.10.1926), заввіділом обов’язкового примірника секції україніки (1927–1931), потім – заввідділом комплектування (24.07.1932–23.08.1933), ученим секретарем (1931–23.08.1933), науковим співробітником (до 23.08.1933). Був членом та секретарем бібліографічної секції Науково-дослідної комісії бібліотекознавства ВБУ (з 28.12.1926).

 

Для виставки відібрано 28 оригінальних документів із фондів Інституту рукопису НБУВ.

Наукова спадщина М.М. Марковського представлена автографами його статей та рецензій.

Експозиція дає можливість довідатися про літературний здобуток вченого. Наукові дослідження репрезентують такі документи, як: «Историко-литературный разбор «Повести о Савве Грудицыне». [Студентська праця]. Кін. ХІХ ст.; «Антоній Радивиловский, южно-русский проповедник ХVІІ в. (опыт историко-литературного исследования его сочинений и звукових и формальних особенностей его языка) с приложеним неизданных его проповедей из рукописных «Огородка» 1671 года и «Венца». [Праця професорського стипендіата]. Більшість автографів статей вченого представлены на виставці з редакційного портфелю журналу «Україна», зокрема: «Невідова драма П. Мирного», «Літературні паралелі. І.С. Левицький і І.С. Тургенєв», «Творчість О. Кобилянської в освітленні сучасної критики [Огляд статей Б. Якубського, П. Филиповича, Ів. Лизаківського]», «До студій над творчістю М. Коцюбинського» та ін.

Науково-організаційна діяльність М.М. Марковського репрезентована листом М.М. Марковського до акад. А.Ю. Кримського з рекомендацією про вступ до аспірантури його колишнього учня Івана Бойківа (1887–1932), який пізніше став відомим мовознавцем, співробітником Інституту мовознавства АН УРСР, одним з учасників Конференції з обговорення проекту правопису в травні-червні 1927 року.

Всі зображення документів анотовані. Анотації включають заголовок і дату документа, інформацію про спосіб його відтворення та автентичність, місце зберігання документа. Наближені дати подано у квадратних дужках.

Праці М.М. Марковського:

Антоний Радивиловский, южно-русский проповедник ХVІІ в. (опыт историко-литературного исследования его сочинений и обзор звуковых и формальных особенностей его языка). К., 1894. 187 с. (ВО303440, ВО 420609, Маслов 3820, Попов 16717, В2779И, В2290И)

История возникновения и создания «Мертвых душ» Гоголя . 1902. 96 с. (ВО 329788)

Литовцы в прошлом и настоящем. Петроград, 1917. 31 с. (А 66163)

Слово о полку Игоря, сына Святослава, внука Ольгова // Україна. 1917. Кн. 1–2. С. 135–140;

Поминка по учредителе Коллегии Г.П. Галагане. // Ежегодник за 1913 год Коллегии Павла Галагана. 42 с. (ВО807921, Сікорський ІІІс 94)

Іван Франко. Спроба його літературної характеристик. К., 1918. 24 с. (ВИ6633/25)

Наталка Полтавка й Москаль-Чарівник І.П. Котляревського // Літературно-науковий вісник. 1919. Кн. ІІІ. С. 250–256 (Айзеншток 10079/22 папка 203);

Помийниця. Українська гумористична часопись 1863 р. // Наше минуле. 1919. Ч. 1–2. С. 79–121;

Невідова драма П. Мирного // Україна. 1924. Кн. 1–2. С. 163–168;

Шевченко в Кирило-Мефодіївському братстві // Записки Історико-філологічного відділу ВУАН. Кн. ІV. К., 1923. С. 49–57;

Як утворивсь роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні? П. Мирного та Ів. Білика // Записки Історико-філологічного відділу. Кн. V. К., 1925. С. 72–146 (В1926/22И, Айзеншток 8923/22);

Як творивсь роман: «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» П. Мирного та Ів. Білика : розвідка та додатки : за архівними матеріалами Полтав. пролетарського музею. К., 1925. 184 с.;

Шевченко і Микола Маркевич : дещо до історії поетичної творчості Т.Г. Шевченка // Україна. 1925. Кн. 1–2. С. 37–42;

Літературні паралелі. І.С. Левицький і І.С. Тургенєв // Україна. 1925. Кн. 3. С. 130–134;

«Powrot zaporozcow z Trebizundy» К. Гейнча, маловідомий твір польс.-укр. романтики // Україна. 1926. Кн. 5. С. 75–80;

Рец. на кн.: М. Грушевський. Історія укр. л-ри. Т. IV. 1925 // Україна. 1926. Кн. 1. С. 144.;

«Енеїда» Івана Петровича Котляревського // Записки Історико-філологічного відділу ВУАН. Кн. ІХ. К., 1926. С. 78–155; Кн. Х. К., 1927. С. 48–74;

«Наталка Полтавка» І.П. Котляревського за рукописом 1820 року // Записки Історико-філологічного відділу ВУАН.  Кн. ХІІІ–ХІV.  К., 1927.  С. 44–50;

«Найдавніший список «Енеїди» І.П. Котляревського й деякі думки про ґенезу цього твору.  К., 1927.  183 с. (В 1926/44И);

Творчість О. Кобилянської в освітленні сучасної критики // Україна.  1928. Кн. 3. С. 163–167;

До студій над творчістю М. Коцюбинського // Україна. 1928. Кн. 6. С. 39–47;

Дещо до історії тексту «Кобзаря» Т.Г. Шевченка // Ювілейний зб. на пошану акад. Михайла Сергійовича Грушевського з нагоди шістдесятої річниці життя та сорокових роковин наук. діяльності. Частина іст.-літ. К., 1928. С. 821–825 (ВІ 27889);

«Енеїда» Рачинського // За сто літ. – 1928. – Кн. 3. – С. 5–10;

Перші літературні кроки В. Винниченка // Україна. – 1929. – Трав.–черв. – С. 77–88;

До питання про ґенезу «Енеїди» І.П. Котляревського // Зап. Іст.-філол. від. ВУАН. К., 1929.  Кн. ХХV.  С. 187–222;

До початків нового українського письменства // Україна. 1930.  Лип.–серп.  С. 8–34;

«Лісова пісня» Лесі Українки й «Тіні забутих предків» М. Коцюбинського // ЗНТШ. Т. ХСІХ : Ювіл. зб. на пошану акад. Кирила Студинського. Л., 1930. Ч. 1. С. 291–297 (Айзеншток А. 10019/39).  

 

Про Марковських див. докладніше:

Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. – 1941 р.) : матеріали до біобібліографічного словника / Авт.-уклад. Л.В. Гарбар ; ред. кол.: Г.В. Боряк, Л.А. Дубровіна (голова), В.І. Попик та ін.; НАН України, Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського, Ін-т рукопису. Київ, 2017. С. 279–282.

Виставку підготувала:

к.і.н., н.с. відділу фондів рукописної спадщини           Л.В. Гарбар

Контактна інформація

Корпус №2, вул. Володимирська 62 3-й поверх, к.307; 4-й поверх,
к. 403.
+38 (044) 288-1418
irnbuv@gmail.com
9:15 до 17:30 (понеділок - субота)
Відділ фонду юдаїки:
9:15 до 18:00 (понеділок - п’ятниця)