ПОЛОНСЬКА-ВАСИЛЕНКО Наталія Дмитрівна (1884–1973) : нові надходження до архіву

12 лютого відзначаємо день народження Наталії Дмитрівни Полонської-Василенко (31.01(12.02).1884, м. Харків – 08.06.1973, м. Дормштадт, похована у м. Новий Ульм, Німеччина) – українського історика, декана філософічного факультету Українського вільного університету, професора, доктора історичних наук.

Дочка генерала Д.П. Меньшова, ентузіаста історичної науки, одного з керівників Київського відділу Імператорського Російського воєнно-історичного товариства, джерелознавчі студії якого досі не втратили своєї наукової вартісності. Наталія Дмитрівна була ученицею М.В. Довнара-Запольського та Д.І. Багалія. Закінчила Києво-Фундуклеївську жіночу гімназію, 1911 – історично-філологічне відділення Вищих жіночих курсів (Київ), 1913 – історично-філологічний факультет Київського університету Св. Володимира. У 1912–15 рр. працювала асистентом по кафедрі російської історії та кафедрі методики, з 1916 р. – викладачем Вищих жіночих курсів та приват-доцентом Київського університету, де завідувала археологічним музеєм. 1917–20 – викладала на Вищих жіночих курсах А.В. Жекуліної. З 1916 р. – член Таврійської ученої архівної комісії. Одна із фундаторів та вчений секретар Київського археологічного інституту (1917–24). 1921–23 – викладач і директор київської трудової школи № 56. 1925–27 – архівний реєстратор і помічник ученого архівіста Київського центрального архіву давніх актів. 1927–31 – професор Київського художнього інституту. 1924–33 – науковий співробітник різних кафедр і комісій ВУАН; з 1929 – член Постійної комісії для складання біографічного словника діячів України; 1929–34 – вчений секретар Комісії для виучування соціально-економічної історії України ХVІІІ–ХІХ ст.; 1930–34 – дійсний член Археографічної комісії ВУАН. 1934–38 – науковий співробітник рукописного відділу Всенародної бібліотеки України. 1938–1941 – старший науковий співробітник сектору історії України доби феодалізму Інституту історії АН УРСР. Одночасно 1940–41 – професор Київського державного університету. З початком німецької окупації Києва 20 жовтня 1941 р. очолила Археологічний інститут, а з грудня того ж року і Київський центральний архів давніх актів (з травня 1942 р. на правах відділу Головного історичного архіву). 1942 – співробітник Музею-архіву переходової доби м. Києва. У вересні 1943 р. виїхала спочатку до Львова, а потім на еміграцію. Професор Українського вільного університету у Празі (1944–45) та Мюнхені (1945–73). професор Української православної академії в Мюнхені (1946). Дійсний член Української вільної академії наук (1948), Міжнародної вільної академії наук у Парижі (1952).

Наталія Дмитрівна внесла величезний вклад в українську історіографію, зокрема в дослідження історії Південної України XVIII ст.

Ще під час навчання в Київському університеті Св. Володимира у 1914 р. вона розпочала вивчати документи державно-адміністративного устрою Новоросійського краю під управлінням князя Г.О. Потьомкіна в архіві Катеринославського губернського правління та інших «присутственних» місць, де зберігалися на той час документи Катеринославського намісництва, Казенної палати, Новоросійського та Азовського губернського правління, фонд Новосербського корпусу та Нової Січі.

Восени 1916 р. Наталія Дмитрівна обстежувала архіви Сімферополя та Феодосії. Надзвичайну цінність мають зроблені нею копії з документів архівів цих міст – Губернського правління, Таврійської Губернської канцелярії, Намісницького правління, Дворянського депутатського зібрання, Казенної палати, Таврійського управління державного майна, Феодосійської митниці.

У 1916 р. дослідниця працювала в архівах Лефортовського палацу та Міністерства іноземних справ у Москві. В 1925 р. вивчала архів «Фортеці Св. Єлизавети», в травні 1927 р. – в Одесі – архіви повітових судів, нотаріату, Слов’янського єпархіального управління, Воронцовське зібрання, збирала документи з історії Нової Січі.

У Києві опрацювала архіви фортеці «Олександрівська» та Олександрівського повіту, які Археографічна комісія ВУАН придбала у дослідника запорозьких старожитностей Я.П. Новицького. Нині цей архів (ф. 202) зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського та містить джерельні свідчення з історії Запоріжжя – «ревізькі казки», документи з архіву Коша Війська Запорозького за 1770–71 рр. тощо. В ІР НБУВ є і збірка О.М. Лазаревського (ф. І), яку дослідниця використовувала у своїх студіях.

Учена вивчала та збирала документи щодо історії взаємовідносин Запорожжя, Нової Сербії та Слов’яносербії, історію роздачі земель поміщикам. Темами її дослідів був масив документів, який стосувався питань заселення Південної України XVIII ст., зокрема її іноземної колонізації. Матеріали, зібрані вченою, стосувались організації митниць, соляних та армійських магазинів, пошти, будівництва церков, міст Херсона та Миколаєва, розчистки Дніпрових порогів (1782). Серед документів, які розшукала Наталія Дмитрівна, – ордери Г.О. Потьомкіна за 1777–96 рр., акт приймання Таврійської губернії, донесення і рапорти губернаторів та правителя Таврійського краю, відомості про кількість населення в Катеринославському намісництві, про невідпускання поміщиками козаків до Війська Чорноморського тощо.

У лихоліттях революцій та війн більшість архівних зібрань, опрацьованих ученою, була втрачена. Отож праці Н.Д. Полонської-Василенко, як і її численні виписки, що збереглися в архівному фонді вченої, сьогодні відіграють роль першоджерела.

Особовий архів дослідниці (ф. 42), який зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, опрацьований в 1971 році, містить літературно-наукові матеріали: машинописні копії та автографи статей з історії Новоросії, колонізації Новоросійського краю шведами, німцями, євреями, вірменами, греками у XVІІІ ст.; документи про козацьке літописання; робочі матеріали до нарису «Історія Києва»; реферати; лекційні курси з історії археології; копії та оригінальні документи XVІІІ ст. із заселення Півдня України.

Серед документів фонду – біографічні документи вченої, зокрема свідоцтво про народження, копія паспорта, атестати, свідоцтва, посвідчення, запрошення, повідомлення. Крім того, у фонді зберігається листування Н.Д. Полонської-Василенко, наукові праці Д.І. Багалія та О.О. Оглобліна.

У 2020 р. в Інституті рукопису були опрацьовані та залучені до наукового обігу декілька випадково виявлених, не облікованих раніше документів із наукового доробку Н.Д. Полонської-Василенко, які сама вчена вважала втраченими під час Другої світової війни.

Протягом 1938–39 рр.  дослідниця, працюючи на посаді старшого наукового співробітника відділу феодалізму Інституту історії України АН УРСР,  підготувала монографію "Очерки по истории заселения Южной Украины в середине XVIII века (1734–1775 гг.)", яку в 1940 р. в Москві захистила як докторську дисертацію. Одночасно уклала збірку документів та матеріалів з теми «Заселення Південної України в ХVIII ст. (1734–1796 р.), яка нею так і не була опублікована. 

Серед виявлених в ІР НБУВ документів є машинопис першого тому збірки – «Заселення Південної України (1734–1775 рр.)». (1938 р., 346 арк.). Інші документи цієї збірки розпорошені по різних фондах і архівах, зокрема частина їх зберігається в Архіві Інституту історії України НАНУ.

Науковий доробок вченої на виставці представлений авторизованими машинописами статей «Історична довідка про грузинські поселення на Україні», «Украина между 1725 и 1796 гг.», «Німецька колонізація на Південній Україні», а також планом монографії [«Історія України»] та варіантами розділів «Нарис історії археологічного дослідження України» і «Історико-культурний атлас України» до монографії.

Виставку підготувала:

к.і.н., н.с. відділу фондів рукописної спадщини ІР      Л.В. Гарбар

Контактна інформація

Корпус №2, вул. Володимирська 62 3-й поверх, к.307; 4-й поверх,
к. 403.
+38 (044) 288-1418
irnbuv@gmail.com
9:15 до 17:30 (понеділок - субота)
Відділ фонду юдаїки:
9:15 до 18:00 (понеділок - п’ятниця)