Праматір рідної мови

24  травня – День слов’янської писемності і культури

24 травня науковці різних країни відзначають День слов’янської писемності й культури. Нагадаємо, що цесвято приурочене до дня вшанування пам’яті          святих рівноапостольних Кирила і Мефодія – слов’янських просвітителів та провідників християнства. Кирило (мирське ім'я Костянтин) і його найстарший брат Мефодійнародились у ІХ столітті в місті Солунь (нині Салоніки, Греція) в сім'ї воєначальника. Кирило створив слов'янську абетку на основі грецької, яку, щоб передати фонетичні особливості слов'янської звукової системи, суттєво змінив,  доповнивши новими буквами, запозиченими з глаголиці. Цей алфавіт  поширився у східних і південних слов’ян, отримавши в честь засновника  назву «кирилиця».

Одночасно зі створенням абетки брати працювали над перекладом зі старогрецької мови на старослов'янську Євангелія та Псалтиря. Загалом Кирило й Мефодій переклали значну кількість книг, що стало передумовою започаткування слов'янських літературних мов і книжкової справи. Найдавнішою точно датованою кириличною книгою є давньоруське Остромирове Євангеліє (1057). На основі кирилиці створені абетки слов’янських мов:української, білоруської, російської, болгарської, македонської, сербської, чорногорської.

Запровадження кирилиці стало величезним культурним зрушенням в історії слов’янських народів, адже воно сприяло поступовому формуванню у них власних літературних мов, національних літературних традицій, освіти, культури загалом. І української писемності й культури зокрема, оскільки кирилиця є праматір’ю нашої мови, яку правомірно називають у світі однією з найбільш мелодійних та милозвучних.

Оцінюючи життєвий подвиг Кирила і Мефодія, відомий славіст М. Кравцов писав: «Справа Кирила і Мефодія була глибоко прогресивною і відкрила нову сторінку в культурній історії слов’ян. Брати утверджували велич і багатство слов’янського мовлення, право слов’ян на нову культуру, ввели їх у коло освічених народів, сприяли розвиткові самосвідомості слов’ян, поклали початок слов’янському письменству і писемному художньому слову».

Для Національної бібліотеки України  імені В.І. Вернадського це свято завжди було важливим і знаковим (не кажучи вже про значимість того факту, що просвітитель Кирило тривалий час працював бібліотекарем).В її фондах зберігається багато рукописних кириличних книг та стародруків, які презентують історію слов’янських мов, починаючи з ХІ століття. Вчені Бібліотеки глибоко досліджують ці книги, зокрема рукописні, в Інституті рукопису опубліковані наукові каталоги кириличної рукописної книги ХІІ–XVI століть з наших фондів, підготовлені наукові публікації цих пам’яток,  написано багато статей та монографій, а також каталог рукописних джерел, пов’язаних зі спадщиною Кирила та Мефодія, що зберігаються в фондах Інституту рукопису.

Тому щороку це свято  ознаменовувалось проведенням у нашій установі міжнародних наукових конференцій, у яких брали участь багато науковців з різних країн, проводилися круглі столи, презентації та виставки, присвячені цій події. «Стоячи на плечах титанів», за висловом класика, слов’янознавціпродовжували глибокідослідження різних мов та діалектів, збагачували філологічні й історичні науки новими науковими відкриттями.

Такий же за глибиною й важливістю захід планували ми й на нинішній травень – Міжнародну наукову конференцію «Слов’янські мови, літератури і культури в умовах глобальної цифровізації». Та, на жаль, проблема пандемії відкоригувала наші плани…

Однак ми переконані, що це лише тимчасова перерва у спілкуванні славістів та усіх дослідників слов’янської писемності й культури, яка зовсім не стане на заваді подальшим пошукам і науковим дослідженням.  І ми ще неодмінно зустрінемось на наших традиційних заходах, обміняємось думками, здобутками, енергетикою теплих людських взаємин. Вірте в це, друзі, як віримо ми!

Щиро вітаємо всіх з Днем слов’янської писемності й культури!