Останнім часом в інтернет-мережі, на сайтах деяких установ та мас-мeдіа була розміщена недостовірна інформація про наслідки колишньої пожежі в Державній публічній бібліотеці, яка сталась у  1964 році. Ця трагічна сторінка в історії культури України, яку з болем пережили всі наукові та культурні діячі того часу, разом з тим не повинна і не може супроводжуватися  накручуванням та відвертою фальсифікацією деяких фактів, що спотворюють реальний стан подій.  Щонайменше дивно, що й досьогодні ця неправда виринає й циркулює в публікаціях у мас-медіа.

         Низка нещодавніх публікацій автоматично повторює вже давно спростовану інформацію, опубліковану як у 60-х роках, так і у 1993 та 1997 роках Романом Іванчуком, Борисом Рогозою та деякими іншими авторами. У цих публікаціях без наведення достовірних відомостей і виключно за чутками стверджується про знищення тією пожежею рукописів, стародруків  та книжок історичного відділу, а також архіву Бориса Грінченка, архіву «Киевской старины», архіву Центральної Ради.

         Так, серед останніх публікацій можна навести такі посилання:
>Стаття у Вікіпедії
>
> https://ukrrain.com/kdb_znishhilo_ukrainski_starodruki_j_litopisi.html
>
> https://don-katalan.livejournal.com/2408251.html

         Ще на початку 2000-х років у Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського було проведено спеціальне дослідження обставин пожежі 1964 року та з’ясування фактів втрат, наведених у деяких журналістських публікаціях, у тому числі щодо втрати рукописів, стародруків та книжкового фонду. Ця інформація була детально досліджена із залученням архівних документів, результати  опубліковані в монографії Л.А. Дубровіної та О.С. Онищенка «Історія Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. 1941–1964» (Київ, 2003), параграф 6.9 (С. 305–322).

Крім того, було проведено перевірку наявності рукописного фонду та фонду стародруків, історичних колекцій за обліковими документами, які залишалися у бібліотеці з початку заснування і до 1964 року та після пожежі.  Результати свідчать про відсутність втрат рукописного фонду, стародруків та історичних колекцій. З відповідним текстом можна ознайомитися на сайті НБУВ за посиланням: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/everlib/item/er-0001887.

         Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського відповідально заявляє, що пожежа не поширювалася на приміщення, де розміщувалися рукописний фонд, фонд стародруків, історичних колекцій. Фонди рукописів та стародруків були своєчасно вивезені з приміщень на вулиці Володимирській, 62. Історичний відділ колекцій та зібрань був тоді розташований у корпусі Братського монастиря на Подолі, який на той час перебував у віданні ДПБ, тобто в окремому приміщенні. З колекціями, вказаними як начебто втрачені, зокрема Бориса Грінченка та «Киевской старины», як і з документами «з історії домосковської доби», можна ознайомитись у фондах Інституту рукопису НБУВ. Ці колекції сьогодні активно досліджуються вченими.

         Автори статей про так зване знищення рукописів та стародруків користувалися неперевіреною інформацією і не були знайомі з бібліотечними фондами, не були читачами, які працювали з рукописами та стародруками.

         Необізнаність авторів цих публікацій призводить до прикрих помилок. Так, у деяких статтях вказуються як втрачені фонди, що зберігаються в інших архівах, наприклад, стверджується, що згорів архів Центральної ради, тоді як архів Української Центральної ради УНР зберігався й нині зберігається в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України.

         Рекомендуємо всім, хто цікавиться цієї подією, для уникнення поширення подальших неправдивих відомостей про втрати рукописів, стародруків та історичних колекцій звернутися до публікації у згаданій монографії.

Крім того, дуже прикро, що для ілюстрації використовуються сучасні фото Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського – приміщення, яке побудоване і введене в експлуатацію наприкінці 80-х років і до пожежі не має жодного відношення.

Закликаємо всіх бути свідомими громадянами й не множити неправду, не поширювати неперевірену інформацію.