Видання друкарні Бердичівського монастиря босих кармелітів у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського

Друкарня Бердичівського монастиря босих кармелітів у другій половині XVIII ст. належала до ряду найжвавіших католицьких монастирських офіцин у південно-східних регіонах тогочасної Речі Посполитої. Привілей на відкриття друкарні, який одержали бердичівські ченці кармеліти від польського короля Августа III, датований 14 січня 1758 р. Будучи монастирською офіциною, Бердичівська друкарня не мала зв’язків із навчальними чи науковими установами вищого рангу. Її діяльність була спрямована на виконання завдань, які ставила перед собою Римо-католицька Церква на православних українських землях: розповсюдження та утвердження католицької конфесії та задоволення релігійних потреб місцевого населення, яке сповідало католицизм. Заради об’єктивності треба уточнити, що в основному малися на увазі потреби пересічних, насамперед шляхетських, широких мас, які залишалися поза впливом новітніх суспільних ідей Просвітництва та нового культурного стилю життя, за якими жила столиця Речі Посполитої часів Станіслава Августа Понятовського та вищі верстви шляхетського стану.

Достеменно невідома кількість видань, які випустила монастирська друкарня. За результатами останніх книгознавчих досліджень видавничий репертуар друкарні перевищував 920 видань. Нині найбільша кількість примірників бердичівських видань зберігається у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, друге місце у цьому рейтингу посідає Львівська національна наукова бібліотека імені Василя Стефаника, третє – Наукова бібліотека імені Володимира Короленка у Харкові.

Видавничу продукцію Бердичівської друкарні можна розподілити на такі тематичні групи: молитовники, літургійні книги, видання з моральної та аскетичної теології, агіографії, катехетики, церковні календарі, маріологія, кармелітана, проповіді, пастирські листи римо-католицьких біскупів і греко-католицьких ієрархів, церковна та світська історії, шкільні підручники та господарські порадники, господарські календарі, художня література (поезія, романи, повісті, драматичні твори), адміністративні оголошення і розпорядження влади.

У мовному відношенні в репертуарі видавничої продукції перше місце посідали видання польською мовою, друге місце – видання латинською мовою, за ними йшли у незначній кількості видання французькою, російською та німецькою мовами. Варто відзначити, що переважна кількість видань останніми трьома мовами були двомовними. Другою мовою в них фігурувала польська. І це не дивно, бо видання друкарні були розраховані на широке коло місцевих читачів, для яких польська була рідною мовою, або які її добре знали, на відміну від латинської.

Тематична характеристика видань монастирської друкарні зумовлена тими завданнями, які стояли перед монастирем і виконувати які йому повинна була допомагати друкарня. Природно, що домінували видання релігійної тематики. Серед них перше місце займали молитовники – близько 104 назв; друге місце посідали теологічні праці, головне з аскетики та духовного виховання – близько 72 назв, третє місце утримували збірки проповідей та видання окремих проповідей – близько 70 назв.

Саме у Бердичівській друкарні було опубліковано найбільшу кількість творів популярного у XVIII ст. церковного письменника і релігійного діяча, члена Ордену взутих кармелітів, провінціала Руської провінції цього Ордену Марціна Рубчинського (†1793). У його творчому доробку нараховується 8 творів, опублікованих у Бердичівській друкарні: «Głos Pana kruszącego cedry libański...» (1762, 1768); «Chrześcianin cierpliwością uzbroiony...» (1765); «Kościoł Chrystusów woiuiący...» (1777); «Miesiąc nabożeństwem y cnot Świętych używaniem...» (1780); «Ofiara sprawiedliwości...» (1763); «Okrąg mądrości i pobożności srzodek...» (1774); «Pamięć Chrześciańska na ostatni dzień życia...» (1762); «Zakon trzeci N. Maryi Panny z Góry Karmel» (1774?). На виставці представлено шість із них: найкраща в Речі Посполитій другої половини XVIII ст. книжка для духовних вправ – медитацій і реколекцій, «Głos Pana kruszącego cedry libańskie, albo rekolekcye...», трактат з аскетики «Chrześcianin cierpliwością uzbrojony...», «Kościoł Chrystusów woiuiący...», «Ofiara sprawiedliwość...», «Pamięć chrześcijańska na ostatni dzień życia…»,«Zakon trzeci N. Maryi Panny z Góry Karmel».

 Найбільшими за обсягом із бердичівських видань було два: шеститомне «Kazania na niedziele i swięta całego roku» (1779) київського кафедрального каноніка Антонія Янішевського (1723–після 1781) і праця домініканця Антоніо Вальсеккі (1708–1791) «O grucie religii...» (1777–1778) у трьох книгах шести томах у перекладі польською мовою теж домініканця Генріха Богуцького. Кармелітанська друкарня одержала від польського короля Станіслава Августа Понятовського привілей на видання і перевидання названої збірки казань А. Янішевського упродовж 10 років. Зображення титульного аркуша видання «O grucie religii...» представлено на виставці.

Дослідження видавничої продукції Бердичівської друкарні показало, що кармелітанська офіцина мала технічні можливості видавати нотодруки. Підтвердженням цього може бути видання заупокійної меси «Missae pro defunctis…», надруковане у 1824 р., на титулі якого зображено емблему Ордену босих кармелітів. Варто зазначити, що у своїй видавничій практиці бердичівські кармеліти дуже рідко використовували нотодрук.

Маріологія – це складова християнської теології, присвячена культу Діви Марії, який включає у себе її життєпис, історії чудотворних ікон, служби, молитви та пісні до Богородиці. Орден босих кармелітів активно підтримував і розвивав культ Діви Марії. Це проявилося і у видавничій діяльності Бердичівської друкарні. Марійній теми присвячено близько 13 бердичівських видань. На виставці цю групу представляють: видання про чуда ікони Богоматері у Летичівському домініканському монастирі «Głosy do korony wzywaiące, czyli cuda i łaski Boskie przez Najświętszą Maryę Pannę przy obrazie Łatyczowskim świadczone... od konwentu Latyczowskiego ks. Dominikanów do druku podane» (1778) з гравюрою Ф. Раковецького ікони Летичівської Богородиці; видання промови капуцина Серватія на коронації чудотворної Летичівської ікони «Kazanie na uroczystą koronacyą Obrazu Nayswiętszey Panny Maryi w Kościele Łatyczowskim...» (1778); видання «Miesiąc nabożeństwem y świętych cnot używaniem Naychwalebnieyszey... Boga Matce Maryi poswięcony...» (1780), присвячене вшануванню Діви Марії; історія коронації чудотворної ікони Холмської Божої Матері, підготовлена до друку греко-католицьким єпископом Максиміліаном Рилом (1715–1793): «Koronacja cudownego obrazu Najświętszej Marii Panny w Chełmskiej katedrze...» (1780). Особливе місце у цій групі займає видання «Ozdoba i Obrona Ukraińskich Krajów przecudowna w Berdyczowskim Obrazie Marya...» (1767) авторства босого кармеліта Григорія від Св. Духа. Цей стародрук можна зарахувати до найоб’ємніших і найілюстрованіших видань друкарні Бердичівського монастиря Ордену босих кармелітів, у якому проявилася найдосконаліша майстерність її друкарів і граверів. Книга присвячена історичній події коронації чудотворної ікони Бердичівської Божої Матері. Видання вміщує у собі історію культу ікони Божої Матері в Християнській Церкві, перелік коронованих на той час ікон Богородиці по всьому світу, повну документацію про затвердження біскупською комісією чудес Бердичівської ікони, опис коронаційних урочистостей і тексти промов, виголошених учасниками церемонії. Ілюстративний матеріал дає уявлення про оздоблення й декорацію костелу, тріумфальних брам і дерев’яної каплиці, спеціально збудованих для церемонії коронації. Низка гравюр ілюструє сторінки історії чудотворної ікони. Гравюри до цього видання створені українськими граверами Ф. Раковецьким, Т. Троцкевичем та І. Филиповичем.

У видавничому репертуарі друкарні кармелітанського монастиря, природно, були видання, пов’язані з діяльністю Ордену босих кармелітів. Група «кармелітана» включає у себе близько 16 позицій. До цієї групи видань входять друковані списки ченців Польської та Руської провінцій Ордену, які публікувалися під назвою: «Cathalogus religiosorum et monialium Carmelitarum Discalceatorum Provinciae… in Annum Domini…». На виставці представлено таке видання з 1772 р.

У бердичівській друкарні отців кармелітів була видана низка книжок із церковної історії. До таких відноситься твір домініканця Павла Рушля (пом. 1658) «Skarb nigdy nieprzebrany Koscioła Swiętego to iest Nieporowniany Krzyża Pańskiego szacunek...» (1767), присвячений історії шанування Животворного Хреста Господнього та чудам його частки, яка зберігалася у домініканському костелі в Любліні. Історії Домініканського ордену у його Руській провінції присвячена праця домініканця Клеменса Ходикевича «De rebus gestis in Provincia Russiae Ordinis Praedicatorum Commentatius libris XI digestis ...» (1780). Обидва видання представлені на віртуальній виставці.

Агіографічні твори на виставці представляє праця авторства згаданого Клеменса Ходикевича з життєписом св. Вінцентія Феррарського «Historya życia y cudow S. Wincentego Ferreryusza...» (1779), прикрашена гравюрою із зображення св. Вінцентія.

Відомі імена трьох граверів, які своїми роботами прикрашали бердичівські друки. Це Федір Раковецький – бердичівський гравер, працював у техніці мідериту та деревориту, львів’яни гравер і друкар Іван Филипович та гравер Теофіл Троцкевич.

У друкарні монастиря публікувалися літургійні, політичні та господарські календарі. Літургійні календарі, які звалися рубрицелами, призначалися для Кам’янецької та Київської кафедр і дієцезій, Летичівської дієцезії, Бердичівського костелу, а також босих кармелітів і францисканців. Рубрицели мали маленький формат і такі рубрики за змістом: про рухомі та нерухомі релігійні свята, таблиці сходу і заходу сонця і сам літургійний календар, у якому на кожен день року були розписані служби. За бібліографічними джерелами рубрицел збереглося не багато. В цьому відіграло роль їх утилітарне призначення, трагічна доля монастирських бібліотек у XIX – першій чверті XX ст. – від поділів Речі Посполитої до Жовтневої революції 1917 р. і впродовж існування СРСР. На віртуальній виставці представлено рубрицелу на 1789 рік. На титульному аркуші зображено ікону Бердичівської Богородиці і Бердичівській кармелітанський монастир.

Бердичівські господарські календарі були, без сумніву, найпопулярнішими виданнями монастирської друкарні і користувалися великим попитом у широких верств місцевого населення. У XIX ст. їхній наклад сягав 40 тис. примірників. Бердичівські господарські календарі в той час були найпоширенішим джерелом практичних і наукових знань з агротехніки, астрономії, медицини, ветеринарії, географії на теренах Волині та Київщини.

 Бердичівські отці кармеліти утримували і вели школу, яка розпочала свою діяльність у 1796 р., а з 1811 р. набула статус повітової. У навчальному процесі була задіяна і монастирська друкарня. З-під її верстатів виходили підручники з різних предметів. Перше місце серед навчальної літератури займали букварі, граматики, розмовники латинської, польської, французької, німецької і російської мов. Друкарня публікувала також підручники і навчальні посібники з математики та історії. На виставці представлено зразки навчальної літератури.

У друкованій продукції монастирської друкарні були представлені всі літературні жанри: поезія, проза і драматичні твори. Але їх питома вага у репертуарі видавничої продукції друкарні була незначною. На виставці представлено видання повісті Юзефа Гронтковського «Fanny, czyli heroizm przyiazni: Powieść szwaycarska»  (1830). Сьогодні в Україні виявлено тільки один примірник названої повісті.

В історії друкарства невід’ємну складову видавничого процесу становлять видання з фальшивими вихідними даними або без них. У книгознавстві такі видання визначаються терміном «контрафактні видання». Евристична робота з фондами НБУВ за допомогою друкарського і філігранологічного методів дослідження дозволила виявити і атрибутувати як видання Бердичівської кармелітанської друкарні групу видань без вихідних даних або з фальшивими вихідними даними.  До цієї групи можемо віднести такі видання: видання роману Жана Франсуа Мармонтеля (Marmontel Jean-François, 1723–1799), до речі прижиттєве, «Inkasy czyli zniszczenie państwa Peru» з неправдивими вихідними даними «w Lwowie, 1794», форматом у 8º, виданий у двох томах;  видання драматичного твору – опери-драми – польського літератора Вінцентія Ігнація Маревича герба Косцєша (1755–1822) «Polusia córka Kołodzieia, czyli wolność oswobodzona. Opera tragiczna w dwóch aktach», на титулі якого вказана тільки дата – 1789 рік. У творі в алегоричній формі змальовується політична ситуація у стосунках Речі Посполитої і Російської імперії періоду поділів польської держави. Твір мав актуальний політичний характер і антиросійську спрямованість. Анонімна брошура часів Чотирилітнього сейму «Sylena Dydaski o przywarach Rządu Krajowego...» на титульному аркуші має тільки дату «вересень 1790 р.». «Mysli w upokorzenie się przed Bogiem...» авторства князя Єжи Марціна Любмирського має тільки дату – 1779 р. Друге, бердичівське, видання політичної брошури претендента на польський трон Станiслава Лєщинського «Głos wolny wolność ubespieczaiący...» на титулі має тільки зазначений рік – 1790. Видання трагедії П’єра Корнеля «Sankciusz, król arragoński» у перекладі польською мовою київського каноніка, ректора Житомирської школи Антонія Бернарда Мікошевського без місця видання, дати і традиційного титульного аркуша.

Представлений матеріал демонструє зразки видавничої продукції монастирської друкарні і висвітлює основні напрями її діяльності.

 

Виставку підготувала с. н. с. відділу стародруків та рідкісних видань

Ірина Ціборовська-Римарович

 

Контактна інформація

Корпус №2, вул. Володимирська 62, 1-й поверх, к. 114.
+38 (044) 288-1385
vsrv@nbuv.gov.ua
9.15 - 18.00 (понеділок - субота)