У дисертації комплексно досліджено проблему інформаційно-документаційного забезпечення розвитку сучасного соціокомунікаційного простору культури України в епоху цифрового суспільства та окреслено перспективи розвитку документальних цифрових систем культурної спадщини в соціокомунікаційному просторі культури.
Введено до наукового обігу визначення поняття «соціокомунікаційний простір культури» в контексті теорії соціальних комунікацій та обґрунтовано основні його складові – інфраструктурну, змістову та суб’єктну.
Висвітлено діяльність міжнародних організацій у сфері створення цифрового фонду документації культурної спадщини для формування інтегрованих ресурсів у глобальній мережі Інтернет. Досліджено формування суспільного інформаційного образу закладів культури, бібліотек, архівів, музеїв у спільнотах соціальних мереж. Проаналізовано інформаційні ресурси мережі Інтернет для документування історичних та історико-культурних процесів в Україні та світі.
Установлено й узагальнено критерії та пріоритети, відбору об’єктів історико-культурної документальної спадщини для оцифрування. Обґрунтовано основні засади збереження цифрової культурної спадщини. Представлено документальні цифрові системи культурної спадщини в соціальних комунікаціях України. Визначено концептуальні підходи до висвітлення стану документальних цифрових систем культурної спадщини та засоби їх включення в систему документаційного регулювання. Окреслено перспективи розвитку документальних цифрових систем і ресурсів культурної спадщини в соціо¬комунікаційному просторі культури України.