В лютому 2021 року виповнюється 150-річчя від дня народження видатної української поетеси, письменниці, перекладачки, фольклористки, культурної та громадської діячки Лесі Українки (справжнє ім’я Лариса Петрівна Косач, у шлюбі Косач-Квітка).

Леся Українка народилася 25 лютого 1871 року в місті Новограді-Волинському в родині українських інтелігентів дворянського походження. Мати, Ольга Петрівна Косач (з роду Драгоманових) – письменниця, більш відома під псевдонімом Олена Пчілка та батько, Петро Антонович Косач – високоосвічений поміщик, юрист. Серед близького оточення родини були відомі культурні та громадські діячі: Драгоманови, Старицькі, Лисенки.

В родині Косачів було шестеро дітей – Михайло, старший брат Лесі та молодші – Ольга, Оксана, Микола, Ізидора. Багато уваги батьки надавали освіті дітей, винаймали приватних вчителів та репетиторів, прививали любов до літератури, мови, перекладацької роботи.

Леся мала гарну ерудицію та освіту, яку здобула самотужки з допомогою приватних вчителів та матері. У 19-літньому віці написала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів». Володіла слов’янськими та багатьма європейськими мовами, зокрема, українською, російською, болгарською, італійською, німецькою, французькою та ін.

Писала у найрізноманітніших жанрах поезії, ліриці, епосі, драмі, прозі, публіцистиці. Псевдонім Леся Українка з’явився у 1884 році, яким в часопису «Зоря» були підписані надруковані вірші «Конвалія» і «Сафо». Перший свій вірш «Надія» поетеса написала у віці 9 років. У 1893 році коштом родини у Львові видано першу ліричну збірку «На крилах пісень», яка згодом у 1904 році була перевидана у Києві, 1899 року – другу «Думи і мрії», 1902 року – третю «Відгуки», віддруковану у Чернівцях. Поетичні твори Лесі Українки складають більше 12 ліричних поем та 250 віршів.

Перу письменниці належать 20 драматичних творів, зокрема, прозова психологічна п’єса «Блакитна троянда» (1896), драматичні поеми «Одержима» (1901), «Кассандра» (1903–1907), «Бояриня» (1910), «Камінний господар» (1912), «Оргія» (1913), драма-феєрія «Лісова пісня» (1911).

Письменниця створила понад 20 художніх оповідань, образків, нарисів. Перші прозові твори написала у 1888 році, це ранні оповідання «Така її доля. Образок з життя», «Святий вечір». Пізніше, казки – «Метелик» (1889), «Біда навчить», «Лелія» (1890) та інші праці.

Займалася публіцистичною діяльністю, писала літературні та літературно-критичні статті, перекладала твори Г. Гейне, Байрона, Гомера, Данте, Шекспіра. Цікавилася фольклором, знала дуже багато народних пісень, які разом з чоловіком Клименом Квіткою записували на фонограф. Велику кількість пісень К. Квіткою було записано з її голосу.

Виявлена в Лесі Українки ще у дитячому віці хвороба (туберкульоз кісток, а в останній роки життя ще й туберкульоз нирок) вимагала постійного перебування в санаторно-курортних здравницях. Письменниця лікувалася в Криму, на Одещині, Кавказі, в Єгипті, Італії, Німеччині, Швейцарії.

Померла Леся Українка 1 серпня 1913 року в грузинському курортному містечку Сурамі. Через тиждень її тіло перевезли до Києва і похоронили на Байковому кладовищі.

В Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського зберігаються автографи Лесі Українки – це творчі матеріали, епістолярій, відбиток з дарчим написом. Окрім того, є народна пісня записана з її голосу, фотоматеріали, машинописні копії листів, рукописи інших осіб, які писали про її  життя і творчість.

Творча спадщина представлена віршами «Зоря поезії. (Імпровізація)» [1898] (ф. Х, № 10), «Було то за часів святої Германдиди…» [1903] (ф. І, № 4870); творами «Єгипетські фантазії» [1900] (ф. І, № 7440), «В дому роботи, в країні неволі. (Діалог)» (1906) (ф. І, № 7441), «Казка про Оха-Чудотвора» [1906] (ф. Х, № 11); перекладами з англійської мови розвідки Фегі Френсіса «Справа ірландської мови» [1906] (ф. І, № 7442), з німецької мови Гейне Генріха «Маврський король» [1906] (ф. Х, № 12), «Ліричні пісні давнього Єгипту» з передмовою [1910] (ф. І, № 3666); драматичною поемою «Вавилонський полон» [1903] (ф. І, № 8907), рукою [О. Косач] з правками та редакторськими помітками; оповіданнями «Пізно» (поч. «Дзигар ударив раз і замовк…» (ф. І, № 8906), «У Білгородському клубі…» (ф. І, № 8908), «Велика [театральна] концертова зала…» (ф. І, № 8909) записані [О. Косач (Кривонюк)].

Епістолярій письменниці репрезентують – петиція до Міністра народної освіти про необхідність надання можливості українському народові навчатися рідною мовою, підписаний П. Житецьким, М. Лисенком, О. Косач (Оленою Пчілкою), Л. Косач (Лесею Українкою) (ф. І, № 33786); вітання з приводу 40-річного ювілею літературної діяльності письменниці О.М. Куліш (Ганни Барвінок), з автографами-підписами Л. Українки, М. Коцюбинського та багатьох інших культурних діячів [1906] (ф. І, № 28736); лист до Ради Українського Наукового Товариства у Києві з проханням прийняти у члени товариства до філологічної секції (Київ, 1907) (ф. Х, № 14).

Є листи Київського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка до Бориса та Марії Грінченків про загальні збори членів та подякою за подаровані книги з автографами-підписами секретаря та заступника голови Л. Косач (Лесі Українки) (ф. ІІІ, № 44809, дод. № 1–4); автографи листів Б.Д. Грінченку (Хелуан, 1910) (ф. І, № 44809), А. Ю. Кримському (Київ, 1906) (ф. XXXVI, № 318); лист-вітання М. П. Старицькому (Колодяжне, 1894) (ф. Х, № 13), записаний рукою невстановленої особи.

У фонді бібліографа, літературознавця М. А. Плевака (ф. XXVII) наявні машинописні копії листів Лесі Українки до Михайла Павлика (№№ 1193–1201, 1204), Михайла Косача (М. Обачного) (№№ 1202, 1203), Ольги Косач (Олени Пчілки) (№ 1205–1207) та інших (№ 1208–1209). Листи готувалися до видання, тому копії текстів рясніють великою кількістю правок, а на полях почасти присутні редакторські примітки.

Також є листи Лесі Українки до брата М.П. Косача (М. Обачного) у типографському відбитку з журналу «Радянське літературознавство» за 1938 рік, підготовлені до друку архівістом, археографом М. В. Геппенером (ф. 169, № 35).

Записана з голосу Лесі Українки народна пісня лягла в основу музичного твору «V десяток» для мішаного хору (a capella), що зберігається в архіві композитора та хорового диригента К. Г. Стеценка (ф. 62, № 71).

Матеріали з дарчими написами відображає автограф Лесі Українки на друкованому відбитку твору «В дому роботи, в країні неволі» (1906), адресований О.І. Кандибі (1908) (ф. XV, № 3065).

Фотоматеріали представлені репродукцією портрета Лесі Українки [1887-?], надрукованого типографським чином та спільною фотографією діячів української культури на відкритті пам’ятника І. П. Котляревському (1903) (ф. 292, №№ 582, 761).

Серед матеріалів інших – чернетки біографічної довідки, доповідей та виписок про життя та діяльність Лесі Українки у фонді філолога, літературознавця В.І. Півторадні (Ф. 274, №№ 82, 145); статті з розглядом та критичним аналізом поезій і літературних творів письменниці, замітки про її життя і творчість у фонді М.А. Плевако (ф. XXVII, № 1190–1192); стаття українського письменника та драматурга Є.М. Кротевича «Пісні і музика в житті Лесі Українки», спогади про неї та матеріали пов’язані з всесвітнім відзначенням 50-річчя з дня смерті Лесі Українки (ф. 45, №№ 75, № 95, № 206–207).

Ознайомитися з друкованими виданнями про життя та творчість Лесі Українки можна в підручному фонді Інституту, переглянувши такі книги: Гуць М. В., Россошинська Н. Л. «Українка Леся. Життя і творчість у документах, фотографіях, ілюстраціях» (К., 1979), «Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст. Книга перша» (К., 1994), Кармазіна М. «Леся Українка» (К., 2003), «Українки в історії» (К., 2004); Українка Леся «Стародавня історія східних народів» (Луцьк, 2008).

Джерела:

1) Жарких М.І. Леся Українка. Енциклопедія життя і творчості. Біографія [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.l-ukrainka.name/uk/Biography.html (дата звернення: 13.02.2021).

2) Левченко Г.Д. Леся Українка // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Леся Українка (дата звернення: 13.02.2021).

3) Леся Українка – Біографія (скорочено) // Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://ukrclassic.com.ua/katalog/u/ukrajinka-lesya/2324-lesya-ukrajinka-biografiya-skorocheno (дата звернення: 14.02.2021).

4) Романов С.М. Українка Леся // Енциклопедія історії України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Ukrainka_Lesia (останній перегляд: 13.02.2021)

5) Українка Леся 91871–1913) // УКРЛІТORG [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrlit.org/ukrainka_lesia (дата звернення: 13.02.2021).

Перелік документів представлених на виставці

1) Репродукція портрету Лесі Українки [1887-? р.]. Надруковано типографським чином. Вирізка із друкованого видання. – ІР НБУВ, Ф. 292, № 582. 

2) Діячі української культури на відкритті пам’ятника І.П. Котляревському в Полтаві. 1903 р. [м. Полтава]. 1 фото. – ІР НБУВ, Ф. 292, № 761.

3) Українка Леся. Єгипетські фантазії. [Легенда]. [1900] р. [х. Зелений гай (на Полтавщині)]. Автограф.. 5 арк. – ІР НБУВ, Ф. І, № 7440, арк.1, 5.

4) [Українка Леся]. Ліричні пісні давнього Єгипту. [Передмова і переклад 11 пісень]. [1910] р. [Єгипет]. Автограф. 14 арк. – ІР НБУВ, Ф. І, № 3666, арк. 1, 4. 

5) Українка Леся. В дому роботи, в країні неволі. (Діалог). [Драма]. 18 жовтня 1906 р. м. Київ. Автограф з редакторськими помітками та правками олівцем. 12 арк. – ІР НБУВ, Ф. І, № 7441, арк. 1, 12.

6) Справа ірландської мови. Розвідка Френсіса Фегі [в Westmister Revue за 1902 р.]. Переклад з англійської Л[есі] У[країнки]. [1906] р. м. [             ]. Автограф перекладача з редакторськими правками червоним чорнилом. 33 арк. (І + 32). – ІР НБУВ, Ф. І, № 7442, арк.. 1, 32.

7) Українка Леся. Маврський король. [Переклад з німецької мови Гейне Генріха]. [1906] р. м. [Київ]. Автограф з редакторськими правками червоним чорнилом. 2 арк. – ІР НБУВ, Ф. Х, № 12, арк. 1, 2.

8) У[країнка] Л[еся]. Казка про Оха-Чудотвора. [Сатира]. [7 березня 1906] р. м. [Київ]. Автограф. 5 арк. – ІР НБУВ, Ф. Х, № 11, арк 1, 4.

9) [Українка Леся]. Поч.: «Було то за часів святої Германдади…». Вірш. [1903] р. [м. Санремо (Італія)]. Автограф. 1 арк. – ІР НБУВ, Ф. І, № 4870. 

10) [Українка Леся]. Вавилонський полон. (Драматична поема). Початок. [1903] р. [м. Санремо (Італія)]. Автограф-чернетка [рукою О. Косач] з редакторськими правками і поміткою цензора. 2 арк. – ІР НБУВ, Ф. І, № 8907, арк. 1. 

11) [Українка Леся]. Пізно. [Оповідання]. Поч.: «Дзиґар ударив раз і замовк…». [1890-ті] рр. м. [       ]. Автограф [рукою О. Косач (Кривинюк)]. 2 арк. – ІР НБУВ, Ф. І, № 8906, арк.. 1.

12) [Українка Леся]. Пізно. [Оповідання]. Поч.: «У Білгородському клубі…». [          ] р. м. [           ]. Автограф-чернетка [рукою О. Косач (Кривинюк)]. Олівець. 4 арк. – ІР НБУВ, Ф. І, № 8908, арк. 1. 

13) [Прохання до Міністра Народної Освіти про необхідність надання можливості українському народові навчатися рідною мовою]. [Поч. ХХ ст.]. м. [     ]. Текст написаний рукою [М]. [Грінченко] з автографами-підписами П. Житецького, М. Лисенка, О.Косач [Олени Пчілки], Л. Косач [Лесі Українки]. Рос. мовою. 2 арк. (2-й чистий). – ІР НБУВ, Ф. І, № 33786, арк. 1, 1 зв.

14) [Вітальна адреса з приводу 40-річного ювілею літературної діяльності О. М. Куліш (Ганни Барвінок)] з автографами-підписами Лесі Українки, М. Коцюбинського та багатьох ін. [1901] р. м. [       ]. 2 арк. – ІР НБУВ, Ф. І, № 28736, арк. 1, 2 зв.

15) Косач-Квітка Л[ариса] (Леся Українка) – Раді Українського Наукового Товариства у Києві. Лист. 6 жовтня 1907 р. З м. Ялти до м. [Києва]. 2 арк. (2-й чистий). – ІР НБУВ, Ф. Х, № 14.

16) Автограф-підпис Косач Л[ариси] [Петрівни] на друкованому бланку Товариства «Просвіта» у Києві, адресованому Борису Дмитровичу Грінченку. 3 арк. – ІР НБУВ, Ф. ІІІ, № 40571, Дод. № 1, арк. 1. 

17) Автограф-підпис Косач Л[ариси] [Петрівни] на друкованому бланку Товариства «Просвіта» у Києві, адресованому [Борису Дмитровичу Грінченку]. 2 арк. – ІР НБУВ, Ф. ІІІ, № 40571, Дод. № 2, арк. 1. 

18) Автограф-підпис Косач Л[ариси] [Петрівни] на друкованому бланку Товариства «Просвіта» у Києві, адресованому Б. Грінченкові та М. Грінченко. 2 арк. – ІР НБУВ, Ф. ІІІ, № 40571, Дод. № 3, арк. 1.

19) Квітка Л[ариса] [Петрівна] – [Грінченку] Борису Дмитровичу. Лист. 2 лютого 1910 р. З м. Хелуана (Єгипет) до м. [          ]. Автограф. 5 арк. – ІР НБУВ, Ф. ІІІ, № 44809, арк. 1, 5.

20) Косач Л[ариса] [Петрівна] – [Кримському] [Агатангелу] [Юхимовичу]. Лист. 5 травня 1906 р. З м. Києва до м. [       ]. Автограф. 2 арк. – ІР НБУВ, Ф. XXXVІ, № 318, арк. 1, 2 зв.

21) Дарчий напис Українки Лесі – Кандибі О[лександру] [Івановичу] на 1-му аркуші відбитку друкованого твору «В дому роботи, в країні неволі», Київ, 18./Х.1906 р. 17 серпня 1908 р. м. [Ялта]. Автограф. Чорнило. 13 арк. – ІР НБУВ, Ф. XV, № 3065, арк. 1.

22) Українка Леся – [Павлику Михайлу Івановичу]. Лист. 14 лютого 1891 р. З м. Відня до [         ]. Машинописна копія. 1 арк. – ІР НБУВ, Ф. XXVII, № 1193. 

23) К[осач] Л[ариса] [Петрівна] [Українка Леся] – [Павлику Михайлу Івановичу]. Лист. 16 (28) липня 1891 р. З м. Євпаторії до [    ]. Машинописна копія. 3 арк. – ІР НБУВ, Ф. XXVII, № 1196, арк. 1.

24) Косач Л[ариса] [Петрівна] [Українка Леся] – [Павлику Михайлу Івановичу]. Лист. 12 (24) серпня 1891 р. З м. Аккермана до [         ]. Машинописна копія. 2 арк. – ІР НБУВ, Ф. XXVII, № 1197, арк. 1, 2.

25) [Українка] Леся – [Косачу] Михайлу [Петровичу]. Лист. [1891] р. З м. [Аккермана] до [………].Машинописна копія. 2 арк. – ІР НБУВ, Ф. XXVII, № 1202, арк. 1, 2.

23) [Українка] [Леся] – [Косачу] Михайлу [Петровичу]. Лист. 1891 р. З […………] до […………]. Машинописна копія. 9 арк. ІР НБУВ, Ф. XXVII, № 1203, арк. 1.

24) [Українка] Леся – [Косач Ользі Петрівні] [Пчілці Олені]. Лист. [1890] р. З […………] до […………]. Машинописна копія. 1 арк. – ІР НБУВ, Ф. XXVII, № 1205. 

25) [Українка Леся] – [Косач Ользі Петрівні] [Пчілці Олені]. Лист. [1890] р. З […………] до […………]. Машинописна копія. 2 арк. – ІР НБУВ, Ф. XXVII, № 1206, арк. 1, 2.

26) [Українка] Леся – [Драгомановій Єлизаветі Іванівні]. Лист. 1890 р. З […………] до […………]. Машинописна копія. 2 арк. ІР НБУВ, Ф. XXVII, № 1209, арк. 1, 2.

27) [Стеценко Кирило Григорович] а) «Псальма Давида» (для дуету жіночих голосів). б) «Праця» (для 2-ох жіночих голосів). в) «V десяток» (для мішаного хору а capella). Варіанти. Автографи чернетки. Чорнилом, олівцем. Є приписка: «В народні пісні» з голоса Л. Українки, запис К. Квітки». 1 арк. – ІР НБУВ, Ф. 62, № 71, арк. 1 зв. 

28) [Кротевич Євген Максимович]. Пісня і музика в житті Лесі Українки. [Стаття]. Машинопис з авторською правкою. 6 арк. – ІР НБУВ, Ф. 45, № 75, арк. 1. 

29) [Кротевич Євген Максимович]. Леся Українка. (Спогади). Чорновий автограф. 4 арк. – ІР НБУВ, Ф. 45, № 95, арк. 1. 

30) Матеріали пов’язані з всесвітнім відзначенням 50-річчя з дня смерті Л. Українки: заява до Радянського комітету захисту миру рукою [Є. М. Кротевича] та інше. 5 арк. – ІР НБУВ, Ф. 45, № 206–207, арк. 1, 2 (друк. копія).

31) [………………..……..]. Леся Українка. Поезії. [Критико-літературний аналіз]. [Стаття]. Машинопис з правками [Плевако Миколи Антоновича]. Без кінця (з 19 по 156 стор.). 139 арк. – ІР НБУВ, Ф. XXVII, № 1190, арк. 1, 21, 32, 39, 40, 44. 

32) [Плевако Микола Антонович]. [Розгляд та аналіз літературних творів Лесі Українки]. 110 арк. – ІР НБУВ, Ф. XXVII, № 1191, арк. 1, 2, 13, 37, 38.

33) [Півторадні Василь Ілліч]. Леся Українка (1871–1913). [Доповідь та виписки до неї]. [1971] р. Чернетка. – ІР НБУВ, Ф. 274, № 145, арк. 1.

34) [Півторадні Василь Ілліч]. [Леся Українка]. [Біографічна довідка, виписки]. 9 арк. – ІР НБУВ, Ф. 274, № 82, арк. 1, 7, 8, 9.

Виставку підготувала:

завідувач відділу фондів рукописної спадщини

ІР НБУВ                                                                       І.С. Корчемна