День української писемності та мови в державі традиційно відзначено Радіодиктантом національної єдності в Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського

Ця подія, навіть зважаючи на її традиційність (радіодиктант бере початок з 2000 року), щоразу є емоційно насиченою, стверджують її організатори – Українське радіо та Суспільне UA.  За їх багаторічними спостереженнями, учасники акції відзначають насамперед саме те, що, пишучи диктант одночасно з багатьма іншими людьми, які приєднуються до події не лише в Україні, але й у всьому світі, вони переживають надзвичайне відчуття єдності, приналежності до чогось великого, масштабного, важливого. Після написання тексту з’являється й піднесення, і гордість, і радість… А це те, чого багатьом дуже бракує, зокрема нині, у непрості часи пандемії.

А нам, «вернадківцям», особливо приємно, що вже кілька років поспіль 9 листопада стає традиційним «всеукраїнським класом» для написання диктанту Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського. Відомий журналіст і радіоведучий  Роман Коляда щоразу присутній у червоній залі НБУВ і щоразу тішиться цією локацією:

- Я ж бібліотечна дитина, власне, виріс у маминій бібліотеці в школі, і відтоді будь-яка бібліотека, чи невеличка сільська або районна, чи така, як бібліотека Вернадського, – це для мене до певної міри священне місце, місце пам’яті, місце сили, місце знань. А Вернадка – це ще й перші студентські спогади, я студентом консерваторії, переступивши її поріг, проймався якимось священним трепетом, бо такої велетенської книгозбірні годі було побачити й уявити собі. Усвідомлення масштабу й колосальності нагромадженої тут мудрості – мене й дотепер це ще подивовує. І я страшенно тішуся тим, що ми уже котрий рік творчо об’єднуємося з нашою найбільшою книжковою скарбницею в проведенні цього радіодиктанту. Тут, бо де ж іще – і ментально, і суттєво? Тут просторо, світло, ця унікальна стеля зі світловими куполами – це абсолютно фантастична історія...  Почуваюся в комфортному середовищі, яке налаштовує на певний філософський і спраглий до знань лад. Сподіваюсь, що й інших налаштовує також.

   …Мова, як і світло, й повітря, летить-лунає, не знаючи кордонів, перепон і карантинів. Але вже другий рік ті, хто прагне відзначити День української писемності та мови і вшанувати пам’ять Преподобного Нестора-Літописця, об’єднавшись у спільному написанні радіодиктанту,  змушені дотримуватись карантинних обмежень. Тому масковий режим та інші відповідні вимоги були забезпечені.

А гостей у червоній залі НБУВ цього разу було понад 70, і серед них чимало відомих осіб – народні депутати України Євгенія Кравчук, Іван Крулько,  Посол Європейського Союзу в Україні Матті Маасікас, голова Офісу Ради Європи в Україні Стен Ньорлов, Надзвичайний і Повноважний Посол Федеративної Республіки Німеччина в Україні Анка Фельдгузен, Надзвичайний і Повноважний Посол Ізраїлю в Україні Михайло Бродський, артист і недавній міністр культури Євген Ніщук, артистка, журналістка й художниця Анжеліка Рудницька, директорка Вишгородського історико-культурного заповідника Влада Литовченко, перший заступник голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України Богдан Червак, потужний «десант» посадовців з НСТУ працівників Українського радіо та Суспільного… Таку поважну аудиторію доповнювали освітяни, учні шкіл і гімназій, змогли також долучитись і працівники Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. 

Усі учасники й справді відчували піднесення, були раді сфотографуватись після завершення диктанту, який прочитав автор, письменник Юрій Андрухович, обмінювались враженнями. Хтось говорив, що з нетерпінням чекає результату, аби перевірити себе, а хтось – що тепер чекатиме радіодиктанту наступного року.

І наша Бібліотека цього чекає. Завжди  раді приймати і шанувальників української мови, і всіх шанувальників слова, книги, знань і людської мудрості!