Антверпенська фірма Плантенів «Officina Plantiniana», що мала філії в Лейдені та Парижі, була одним із найвпливовіших і найпродуктивніших поліграфічно-видавничих підприємств ранньомодерної Європи. Засновника фірми Крістофа Плантена (1514/20–1589) називають зачинателем золотої доби нідерландського книговидання. Співпраця з найкращими майстрами з виготовлення шрифтів та ілюстраторами забезпечила високий мистецький рівень його видань, який і надалі підтримувався у книгах спадкоємців. У репертуарі фірми були видання найрізноманітнішої тематики: від літургійних і теологічних книг, творів античних класиків до праць з анатомії, географії, математики, мореплавства, емблематичних збірок, а також художньої літератури.

Колекція плантенів відділу стародруків та рідкісних видань Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (далі – колекція плантенів), що налічує близько 300 видань, демонструє основні віхи розвитку фірми «Officina Plantiniana» та відбиває історію побутування її продукції на теренах України.

Відкрита в 1555 р. антверпенська друкарня К. Плантена за 34 роки діяльності свого засновника опублікувала понад 1600 видань. Започаткована в 1557 р. марка друкарні зображає руку, що тримає циркуль. Девіз «Labore et Constantia» (лат. працею та постійністю) пояснює алегоричний зміст марки: рухома частина циркуля символізує працю, а нерухома – постійність. Вже в перші роки діяльності фірми Плантена зображення цієї марки існувало в багатьох варіантах. У виданнях спадкоємців Плантена зображення циркуля та незмінний девіз друкарні доповнювалися різноманітними алегоричними постатями та художніми деталями.

Найбільш раннім із представлених у колекції відділу стародруків виданням К. Плантена є грецькомовний твір ранньохристиянського теолога Немесія «De natura hominis» («Про природу людини»). На титульному аркуші цього видання 1565 р. спостерігаємо один із численних варіантів друкарської марки із зображенням циркуля (Іл. 1). Сторінки примірника з колекції плантенів рясніють читацькими коментарями грецькою мовою (Іл. 2).

Титульний аркуш плантенівського видання 1566 р. поеми Лукреція «De rerum natura» («Про природу речей») демонструє варіант марки із циркулем, зображеним на тлі архітектурного пейзажу (Іл. 3). Надрукована в цьому ж році малоформатна «Emblematum» («Книга емблем») Андреа Альчато, проілюстрована мініатюрними дереворитами із алегоричними зображеннями, демонструє інший варіант марки з циркулем (Іл. 4). Особливу увагу власника примірника «Книги емблем» із колекції плантенів привернула епіграма про пошану до батьків (Іл. 5).

Одним із найбільших скарбів колекції плантенів відділу стародруків безперечно є Антверпенська Поліглотта, або, як її ще називають – Королівська Біблія, Біблія Поліглотта чи Поліглотта Плантена (Іл. 6). Це є виготовлене на замовлення короля Іспанії багатомовне видання Святого Письма, оснащене ґрунтовним довідковим апаратом. Повний комплект Біблії Поліглотти налічує 8 томів формату in-folio, виданих у друкарні К. Плантена протягом 1568–1573 рр.  Перші 4 томи містять текст Старого Завіту, надрукований паралельно на івриті, латинською, арамейською, окремі частини – грецькою та сирійською мовами (Іл. 7). У 5-му томі текст Нового Завіту представлено сирійською, латинською та грецькою мовами. В 6-му томі подано повний текст Старого Завіту (на івриті) і Нового Завіту (грецькою) з підрядковим латинським перекладом. В 7-му томі вміщено словники та граматики давніх мов, а у 8-му – богословські й історичні коментарі, необхідні для роботи з текстом Біблії.

Примірники Антверпенської Поліглотти з колекції плантенів демонструють цікаву історію свого побутування. Книжкові знаки на одному з них свідчать про карколомні мандри цього фоліанту. Форзац верхньої кришки оправи першого тому Біблії Поліглотти містить екслібрис із написом «Philip Lord Hardwicke Baron of Hardwicke in ye County of Gloster» (Іл.8). Вірогідно, його власником був британський юрист і політик Філіп Йорк (1690–1764), який у 1733 р. мав титул барона Хардвіка з Хардвіка в графстві Глостер. Біля англійського екслібриса збереглася провенієнція “B. Malinofski”. Можна припустити, що вона належить російському дипломату, публіцистові та просвітнику В. Ф. Малиновському (1765–1814), який у 1789 р. працював перекладачем у російській дипломатичній місії в Лондоні, а також переклав з давньоєврейської на російську мову декілька книг Біблії. На корінці оправи п’ятого тому комплекту зберігся напис «Дар д-ра С. А. Кауфмана библіотеке ОПЕ». Ймовірно, йдеться про Семена Аркадійовича Кауфмана (1839–1918), лікаря, видатного діяча єврейської общини Санкт-Петербурга, члена Товариства поширення освіти між євреями Росії  (рос. скорочення ОПЕ: «Общество Просвещения Евреев»), який очолював бібліотечну комісію товариства. У 1930 р. частина фондів бібліотеки Товариства переїхала до Києва. Очевидно з ними і один із комплектів Поліглотти.

Перлинами колекції плантенів є також географічні видання фламандського картографа Абрагама Ортеліуса (1527–1598). З 1579 р. «Officina Plantiniana» неодноразово перевидавала його знаменитий атлас світу «Theatrum Orbis Terrarum» («Видовище земного кола»), що підсумував здобутки географічної науки XVI ст. Перше антверпенське видання атласу 1570 р., яке вийшло в друкарні Жиля Копенса ван Діста, містило 53 карти різних авторів. Із кожним новим перевиданням (за життя А. Ортеліуса їх було не менше 28) атлас доповнювався. У 1579 р. до нього було додано розділ історичних карт «Parergon Theatri» та портрет А. Ортеліуса роботи нідерландського художника, гравера та видавця Філіпа Галле. Врешті до складу посмертного видання 1601 р., яке надрукував зять К. Плантена і спадкоємець антверпенської друкарні Ян Моретус, увійшло понад 150 карт.

У колекції плантенів зберігається два перевидання «Theatrum Orbis Terrarum» (1575 р. та 1584 р.) і окреме видання історичних карт «Theatrі Orbis Terrarum Parergon» А. Ортеліуса 1624 р. На гравірованих титульних аркушах «Theatrum Orbis Terrarum» не вказано вихідних даних. У колофоні видання 1575 р. друкарем зазначено антверпенського типографа Жиля ван дер Роде, який співпрацював із К. Плантеном. Представлений у колекції плантенів примірник цього видання вирізняється розфарбованими в різні кольори гравюрами. За додаткову оплату художник фірми Плантена додавав яскравих барв книжковій графіці, перетворюючи її на витвір живопису (Іл.9–11).

Карти А. Ортеліуса ілюстрували й виданий коштом Ф. Галле в друкарні К. Плантена поетичний твір Пітера Гейнца «Spieghel der werelt» («Дзеркало світу») 1577 р. (Іл. 12–13). Картографічним зображенням доповнено й твір італійського дипломата Антоніо Поссевіно «Moscovia» 1587 р., який К. Плантен надрукував у ранзі королівського прототипографа (Іл. 14–15).

Завдяки наданому від іспанського монарха титулові королівського типографа («Architypography regii») «Officina Plantiniana» отримала монополію на друк і розповсюдження католицьких богослужбових книг на іспанських землях. Відтак літургійні книги склали значну частку репертуару антверпенської друкарні К. Плантена та його спадкоємців.

Після смерті К. Плантена у 1589 р. його вдова Жанна Рів’є зазначалась у вихідних даних книг друкарні «Officina Plantiniana» поряд із зятем Яном Моретусом (1543–1610). Цей талановитий фламандський типограф працював у друкарні К. Плантена з 1557 р., а в 1570 р. одружився із його донькою Мартіною Плантен.

Саме вдову К. Плантена та Яна Моретуса зазначено видавцями твору Светонія «XII Caesares» («12 кесарів») 1591 р. Титульний аркуш цього видання оздоблено гравірованою рамкою із портретами кесарів, про яких йдеться у книзі, та друкарською маркою із циркулем, доповненою алегоричними постатями (Іл. 16). Ці ж видавці вказані й у колофоні до видання Цезаря Бароніуса «Annales Ecclesiastici» («Церковні Анали») 1596 р. Гравірований титульний аркуш увиразнює усі томи цього видання (Іл. 17) та використовується в його численних перевиданнях.

У виданні твору Юста Ліпсія «De Cruce libri tres» («Три книги про хрест») 1599 р. друкарем вказано лише Яна Моретуса (Іл. 18). Вдова К. Плантена передала йому своє право володіння друкарнею за умови, що в назві фірми залишиться прізвище Плантен. Текстова частина видання «De Cruce libri tres», присвяченого покаранню через розп’яття в давньому світі, містить численні ілюстрації, що зображають процес страти (Іл. 19).

Результатом роботи антверпенської друкарні під керівництвом Яна Моретуса є і видання твору Фульвіо Орсіні «Illustrium imagines» («Зображення видатних осіб») 1606 р. із портретами античних імператорів (Іл. 20–21).

Після смерті Яна Моретуса в 1610 р. справи в антверпенській друкарні перейняла його вдова Мартіна Плантен і сини Бальтазар І (1574–1641) та Ян ІІ (?–1619) Моретуси. Високий рівень оформлення книги того періоду демонструє великоформатне видання повного зібрання творів Сенеки 1615 р. (Іл. 22). Майстерністю виконання вражає металогравюра скульптурного бюсту Сенеки, що ілюструє це видання (Іл. 23).

Архітектурна рамка-мідерит із об’ємними символічними постатями та сюжетами зі Старого та Нового Завіту декорує титульний аркуш антверпенської Біблії 1618 р., видавцями якої зазначено братів Моретусів – Бальтазара та Яна ІІ (Іл. 24).

Після смерті Яна ІІ в 1619 р. Бальтазар І Моретус до 1629 р. співпрацював із видавцем Яном ван Меурсом. У колекції плантенів зберігаються видання Бальтазара І Моретуса із розкішними гравірованими титульними аркушами. Серед них – твір кармеліта Томи Ісусового «De contemplatione Divina» («Про споглядання Божественного») 1620 р., видавцями якого зазначено Бальтазара, вдову Яна ІІ Моретуса та Яна ван Меурса (Іл. 25).

Значне вдосконалення художнього оформлення атласу А. Ортеліуса спостерігається в перевиданні 1624 р. друкарні Бальтазара І (Іл. 26, 27).

Ошатним художнім оформленням багатьох видань друкарня Бальтазара І  Моретуса завдячує дружбі її керівника із видатним фламандським живописцем Пітером Паулем Рубенсом. За його малюнками Ф. Галле виготовив низку мідеритів для титульних аркушів видань Бальтазара І. Один із цих мідеритів спостерігаємо у виданні твору Германа Гьюго «De militia equestri» («Про військову кавалерію») 1630 р. (Іл. 28). Примірник «De militia equestri» з колекції плантенів має численні власницькі записи польською мовою, серед яких і коментар про варіанти розташування війська (Іл. 29).

Титульний аркуш видання Хуана Кармануеля «Philippus Prudens» («Філіп Розважливий») 1639 р. увиразнено алегоричним зображенням Португалії в образі дракона, якого перемогла Іспанія, уособлена в образі лева (Іл. 30). Зворот титульного аркуша видання прикрашає геральдичний вірш королю Іспанії Філіпу IV (Іл. 31).

З 1629 р. Бальтазару І допомагає племінник Бальтазар ІІ (1615–1674), який після смерті дядька в 1641 р. очолив друкарню. У вихідних даних видання теологічних творів Томи Аквінського 1643 р. іменування видавця «Balthasaris Moreti» позначає саме Бальтазара ІІ (Іл. 32).

Антверпенська друкарня Бальтазара ІІ Моретуса поряд із ошатними теологічними виданнями продовжує тиражувати і малоформатні книги історичної та краєзнавчої тематики, як-от: «De bello Tartarico historia» («Історія татарської війни») Мартіно Мартіні 1654 р. (Іл. 33). Незважаючи на мініатюрний формат, це видання містить карту на вклеєному аркуші (Іл. 34).

Багатий ілюстративний матеріал демонструють збірки емблем, зокрема «Amoris Divina Emblemata» («Емблеми божественної любові») 1660 р. (Іл. 35), ілюмінована металогравюрами (Іл. 36). На титульному аркуші цього видання замість звичної емблеми друкарні Плантенів використано зображення пробитої стрілами земної кулі з девізом «Perfigit et sustinet», що уособлює Божу любов, яка пронизує і підтримує світ.

Після смерті Бальтазара ІІ з 1674 р. по 1681 р. співкерівниками антверпенської друкарні стають його вдова Анна Гус (1627–1691) та син Бальтазар ІІІ (1646–1696). Саме ці видавці вказані у вихідних даних польського Служебника (Міссала) 1680 р.: «ex officina Plantiniana, apud viduam et heredes Balthasaris Moreti» (Іл. 37).

З 1681 до 1696 р. антверпенською філією друкарні керує Бальтазар ІІІ. Ім’я цього видавця зазначено і на титульному аркуші видання польського Служебника (Міссала) 1697 р. (Іл. 38), останній розгорт якого прикрашено віршем, зверненим до поляків, та друкарською маркою з циркулем, надрукованою червоною фарбою (Іл. 39).

З 1696 по 1714 р. плантенівську друкарню очолювала вдова Бальтазара ІІІ – Анна Марія де Неуф (1654–1714). Саме про неї йдеться у формулі вихідних даних «ex typogr. Plantiniana, apud viduam Balthasaris Moreti» до видання «Martyrologium Romanum» 1701 р. (Іл. 40). Під керівництвом Анни Марії де Неуф вийшло і представлене в колекції плантенів чергове перевидання Римського Служебника (Міссала) 1709 р. із нотами та сторінковими мідеритами (Іл. 41–43).

Від 1714 р. до середини XІХ ст. «Officina Planteniana» функціонувала під керівництвом цілої низки представників династії Плантенів-Моретусів. Останнє видання цієї фірми було надруковане в 1866 р., а в 1876 р. останній представник знаменитої видавничої династії Едуард Жозеф Гіацинт Моретус (1804–1880) продав друкарню місту Антверпен для облаштування музею історії книгодрукування.

Видання антверпенського осередку складають найбільшу частку колекції плантенів. Лише декілька примірників демонструють історію лейденської та паризької філій «Officina Planteniana».

Лейденський осередок своєї друкарні К. Плантен заснував ще у 1583 р., під час вимушеного переїзду з Антверпена. До 1619 р. ця друкарня обслуговувала потреби лейденського університету, працюючи під керівництвом зятя К. Плантена – Франциска Рафеленгіуса (1539–1597), що одружився з Маргареттою Плантен, та його трьох синів: Крістофа (1566–1601), Франциска ІІ (1568–бл.1643) та Юстуса (1573–1628).

Одним із найбільш ошатних лейденських видань колекції плантенів є навігаційний атлас Лукаса Вагенаера «Speculum Nauticum», що вийшов у друкарні Франциска І Рафеленгіуса в 1586 р. (Іл. 44). Серед численних ілюстрацій цього видання навіть є рухомий компас (Іл. 45). Картографічні зображення, за традицією того часу, увиразнено образами фантастичних істот, які за уявленнями мореплавців XVI ст. мешкали в морських глибинах (Іл. 46).

У колекції плантенів представлено примірник видання з історії Данії 1595 р. друкарні Франциска І Рафеленгіуса із записом про належність до збірки Софії Потоцької та штампом бібліотеки тульчинського маєтку Потоцьких (Іл. 47).

Після Франциска лейденську філію друкарні очолив його син Крістоф Рафеленгіус. У колекції відділу є перевидання «Книги емблем» Андреа Альчато 1599 р. цього друкаря. (Іл. 48). Малоформатне видання афоризмів Гіппократа 1601 р. іменує Крістофа Рахеліуса типографом лейденського університету (Іл. 49).

Паризькою філією «Officina Planteniana» керував чоловік доньки К. Плантена Магдалени – Жиль Бейс. У травні 1595 р. справу успадкував його син Крістоф Бейс (1575–1647), але у 1600 р. вітчим, новий чоловік Магдалени Плантен Адріан Перьє відсудив друкарню за борги. Єдиним виданням із колекції плантенів, що представляє паризьку філію «Officina Planteniana», є твір Карло Паскуалі «Legatus» 1612 р., надрукований під керівництвом Адріана Перьє (Іл. 50).

Невелика, порівняно з усією видавничою спадщиною Крістофа Плантена та його спадкоємців, колекція плантенів відділу стародруків та рідкісних видань Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського презентує знакові книги славетної династії нідерландських друкарів XVI–ХІХ ст. та історію їхнього побутування на теренах України. Надзвичайно багаті на книжкові знаки 300 примірників колекції плантенів чекають на свого дослідника.

Виставку підготувала с. н. с. відділу стародруків та рідкісних видань О. Курганова. Фото – О. Гура, провідний бібліотекар відділу інформаційно-комунікаційних технологій.