120 років тому народився видатний український мистецтвознавець, історик та етнограф Борис Степанович Бутник-Сіверський. Досягнення вченого на ниві народного мистецтва та культури засвідчують його вагомі праці в галузі історії українського образотворчого мистецтва, що завжди спиралися на джерельне та історіографічне підґрунтя в ретельно опрацьованому документальному матеріалі. Наукова діяльність відомого українського ученого до певної міри окреслила цілу епоху у вітчизняному мистецтвознавстві, яка відображає широкий спектр естетичних ідей та духовних настроїв різних періодів історії ХХ ст.

До цього часу наукова спадщина Б.С. Бутника-Сіверського залишається маловідомою для широкого кола дослідників історії та культури України. Усе свое життя вчений присвятив такій актуальній проблемі мистецтвознавства, як сутність та історія формування українського образотворчого мистецтва. Вивчаючи питання, пов’язані з різними аспектами української мистецької культури Б.С. Бутник-Сіверський особливу увагу приділяв дослідженню народного образотворчого митсецтва та агітаційно-масових форм мистецтва – плаката, лубка, карикатури. Чималий доробок митця присвячений шевченкознавчій тематиці, а також історії монументального мистецтва, художній критиці, персоналіям художників XIX–XX ст. і дитячій творчості.

Народився Б.С. Бутник-Сіверський в 1901 р. у Чернігові в родині художників-графіків. процес становлення  та формування творчої особистості проходив у мистецькому середовищі, у якому досконало знали українську народну традицію і цінували взаємозв’язок внутрішнього та зовнішнього духовного життя. У 1917 р. закінчив Чернігівське реальне училище і з 1917 по 1919 рр. завідував архівом Чернігівського губернського шляхетного зібрання. У 1920–1922 рр. Б.С. Бутник-Сіверський працював старшим архівістом у Центральному архівному управлінні України в Києві та Вінниці. Зустріч та праця з відомим істориком, археологом Ф.І. Шмідтом відіграла вирішальну роль у його житті. З 1922 по 1924 рр. працював позаштатним працівником на кафедрі загального мистецтвознавства Академії наук України, науковим співробітником. Під час роботи в Акадумії був членом Комісії комплексних експедицій та секретарем Софійської комісії.   Мистецтвознавчу освіту Б.С. Бутник-Сіверський здобув  у Київському археологічному інституті.

У 1924–1931 рр. працював викладачем факультету соціального виховання в Консерваторії та Музично-драматичному інституті ім. М. Лисенка. В 1931 р. організує та очолює Кабінет революційного масового мистецтва.

З  1933 р. по 1939 р. працював в Азербайджанській філії Академії наук СРСР на посаді старшого наукового співробітника Інституту історії, археології та етнографії. З 1939 р. по 1941 р. працював художнім керівником Музею етнографії АН СРСР, державній публічній бібіліотеці ім. М.Є. Салтикова-Щедріна. З 1941 по 1944 рр. перебував в евакуаціі в Алтайському краї.

Розгорнута в Україні в кінці 1940-х років кампанія «боротьби з українським буржуазним націоналізмом» не оминула і Б.С. Бутника-Сіверського. На праці вченого, який висвітлював минуле мистецьких традицій з «відхиленням» від офіційних трактувань, були  написані негативні рецензії. Слава українського буржуазного націоналіста впливала на його наукову та службову кар’єри. Посаду завідуючого віділом образотворчого мистецтва ІМФЕ з 1944 по 1955 рр., він займав як «тимчасово виконуючий обов’язки». Після звільнення, через тиск влади, працював у відділі на посаді старшого наукового співробітника.

Список наукових праць Б.С. Бутника-Сіверського налічує понад 130 позицій, в тому числі 10 монографій. Розглядаючи мистецьку спадщину як складову загальноєвропейського культурного процесу, Б.С. Бутник-Сіверський завжди усвідомлював цінність культурного минулого власного народу для його подальшого розвитку.

В Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського зберігається особовий архів Б.С. Бутника-Сіверського за № 287, до складу якого входить комплекс документальної спадщини вченого. Крайні дати документів фонду охоплюють майже сторіччя (1895–1983 рр.). Організація особового архівного фонду вченого здійснювалася декількома етапами. 25 серпня 1976 р. та 17 січня 1979 р. до відділу рукопису Центральної наукової бібліотеки АН УРСР надійшла перша та друга частини архіву, які передав особисто фондоутворювач, що складалася з 151 канцелярських папок. Серед цих документів – наукові праці вченого мистецького характеру та службове листування. Третє надходження архіву відбулося 12 травня 1985 р. через сина мистецтвознавця – Олександра Борисовича Бутника-Сіверського. Це були виписки з різних джерел про особливості образотворчого мистецтва, фотоматеріали тощо. Таким чином був остаточно сформований особовий архів Б.С. Бутника-Сіверського, який містить практично всі види документів, що відображають його життєвий шлях, наукові здобутки та загалом його оточення.

Структура архівного фонду обумовлена видовим складом документів архіву і складається з 12 розділів: «Біографічні документи», «Наукова діяльність», «Підготовчі матеріали до наукової діяльності», «Рецензії, відзиви, зауваження на праці Б.С. Бутника-Сіверського», «Матеріали до службової, професійної та громадської діяльності», «Листування», «Матеріали господарчо-майнового та побутового характеру», «Матеріали з дарчими написами», «Образотворчі матеріали, аркушеві образотворчі матеріали, листівки, плакати, художні репродукції»,  «Фотодокументи», «Матеріали інших осіб», «Каталоги виставок», «Колекційні матеріали» та науково-допоміжний апарат.

Б.С. Бутник-Сіверський залишив надзвичайно багату й цінну джерелознавчу спадщину з історії та теорії мистецтвознавства, яка займає особливе місце в українській історіографії і потребує детального вивчення. Вона має значення не лише для науковців та стане в пригоді і всім тим, хто цікавиться історією України.

Виставку підготувала:

к.і.н., с.н.с. відділу джерелознавства ІР НБУВ                       І.В. Клименко