Береговський Мойсей (Моше Ахарон) Якович (1892, село Термахівка, Київська губернія – 1961 Київ), музикознавець, фольклорист. Народився в 1892 році в маленькому українському селі поблизу містечка Іванків в сім’ї вчителя хедера. Точної дати свого народження він не знав і довільно назвав для документів 16 грудня – день, коли народилася його старша дочка Ірина.

   Сім’ї Береговських довелося покинути Термахівку, бо село не входило в смугу осілості, де євреям дозволялося жити за тодішніми законами Російської імперії. Батьки та їх четверо дітей переїхали в містечко Макарів, бідували.

   У дитинстві Мойсей у якого був альт співав у синагогальному хорі. Там він засвоїв початки теорії музики, сольфеджіо та мріяв про подальшу освіту. Заради цього з 11 років займається самоосвітою. У 13 років почав самостійне життя в Києві. Заробляв на прожиття уроками. Здав екстерном іспити в 5-й київській гімназії і отримав свідоцтво про середню освіту. Почав вчитися грі на віолончелі. З 1912 року грав в оркестрах, а в 1915 році вступив до Київської консерваторії в клас віолончелі професора Фрідріха фон Мулерта. З наступного року паралельно вивчав теорію композиції – спершу в Київській консерваторії у Б. Л. Яворського, а потім в Петроградській (клас професора М. О. Штейнберга). Так він навчався: від хору синагоги до віолончелі та теорії композиції – далі до музичної етнографії. Багато і захоплено працював: викладав музику в гімназіях і київських єврейських школах, керував єврейським самодіяльним хором київського відділення «Товариства єврейської народної музики». Протягом 1917–1920 років виступав з цим хором на багатьох концертах.

   З 1918 року активно співпрацював у музичних закладах «Культур-ліги». Керував хоровими колективами та дитячою школою.

   У 1922 році М. Береговський (надалі Б.) переїжджає до Петрограду, працює викладачем музики в єврейських закладах для сиріт і відновлює заняття композицією в Петроградській консерваторії. У 1922 році одружився із Сарою Йосипівною Паз, яка працювала з ним у сиротинці. У 1924 році Б. запросили на місце музичного керівника до дитячої комуни-колонії в Малахівку, під Москвою. Керував школою композитор Юлій Енгель, він зібрав цікавих, творчих викладачів. Малювання, якийсь час, викладав Марк Шагал.

   У 1926 році Б. повернувся до Києва, де очолив дитяче відділення єврейської музичної школи.

    Тодішній керівник відділу лінгвістики Інституту єврейської пролетарської культури Наум Йонович Штіф (1879-1933), запропонував Б. на громадських засадах організувати комісію з вивчення єврейської народної музики при кафедрі єврейської культури Академії Наук України. У 1927 році Б. приступив до головної справи свого життя – збиранню та вивченню єврейського музичного фольклору. Продовжуючи керувати музичною школою і працюючи добровольцем на Кафедрі, Б. співпрацює з Климентом Васильовичем Квіткою (1889-1953), який завідував тоді Кабінетом музичної етнографії української Академії Наук. Під його керівництвом Б. засвоїв необхідні фольклористові методологічні навички і базову наукову літературу по музичній етнографії. Разом з Квіткою, він опрацьовує караїмсько-татарські пісні, найчастіше використовуючи фонограф. Невідомо, де записував Б. караїмські наспіви, можливо і в Києві, де проживала невелика караїмська громада. Творча співдружність Береговського з професором Квіткою тривала до вимушеної «еміграції» останього до Москви.

    У 1929 році фонотека Б. була поповнена експедиційними записами, виконаними Ю. Енгелем і переданими вдовою композитора разом з архівом покійного чоловіка. У тому ж році завершився «випробувальний» термін для Б., як фольклориста. Він був зарахований науковим співробітником і завідувачем «Кабінету музичного фольклору при етнографічній секції Інституту єврейської культури». Розробляв теми: «Про збільшену секунду» та  «Завдання єврейської музичної етнографії». У 1930 році українською мовою була надрукована його наукова стаття «Іноземні та різномовні пісні у євреїв України, Білорусії та Польщі» з нотним додатком на 24-х сторінках.

      Зусиллями Б. при Кабінеті був створений власний фоноархів, експедиційна робота набула планомірність і дослідницьку глибину, а фіксація і розшифровка матеріалів досягли найвищого рівня наукового аналізу. Об’єктами досліджень Б. і його колег були великі центри єврейської культури (Київ, Одеса), і невеликі міста і містечка Волині, Поділля, Галичини, старовинні єврейські сільськогосподарські колонії півдня України (Дніпропетровська, Запорізька, Миколаївська області та Крим).

   Київські записи 1929 року зберігають унікальні зразки голосів видатних єврейських діячів культури:

акторів – Соломона Міхоелса, Беньяміна Зускіна, Лелі Ромм;
відомих літераторів – Іехіескеля Добрушина, Ноте Лур’є, а також інструментальні п’єси у виконанні знаменитого скрипаля і композитора Льва Пульвера, керівника єврейського інструментального ансамблю.

    Серед виконавців переважали представники творчої і наукової інтелігенції, студенти вузів і технікумів.

   У лютому 1930 року фонотека київського Кабінету значно поповнилася за рахунок фонографічної колекції ліквідованого в Ленінграді «Єврейського історико-етнографічного товариства». Б. став продовжувачем справи С. Ан-ського і Ю. Енгеля, і спадкоємцем зібраних ними музичних записів. Восени 1930-го «Кабінет музичної етнографії», зберігаючи наукову самостійність, адміністративно приєднується до складу заснованої етнографічної секції.

   У 1929-1936 роках географічний діапазон експедицій Б. був дуже обмежений, він лише іноді виїжджав за межі Київської області (експедиції до Білої Церкви з метою запису на фонограф фольклорних матеріалів: в липні 1933, в квітні 1935, березні 1936). Винятками були поїздки до Одеси в червні 1930 і в Умань (Черкаська обл.) в серпні 1930. Більшість записів 1931-1935 років були зроблені в Києві. Але навіть від одного виконавця дослідникові іноді вдавалося записати таку кількість фольклорних зразків, яких вистачило б на окрему експедицію.

   На 1936 рік Б. намітив нові території для етнографічних досліджень, і вже в січні виїхав з фонографом в старовинні єврейські сільськогосподарські колонії
Миколаївській області (Калініндорф, Штерндорф, Львове, Бобровий Кут, Шолом-Алейхем, Фрайлебн). Експедиційна поїздка була дуже успішною, мешканці
єврейських колоній (ремісники, колгоспники, учнівська молодь) активно відгукнулися на прохання фольклориста, багато і з бажанням співали.

   У експедіціях червня 1937 року в Запорізьку область (Новозлатопіль, Новодарівка) та Крим, Б. вдалось записати зразки таких малодосліджених фольклорних жанрів, як єврейські народні театральні вистави (пурімшпілі). На думку вченого, саме у випадках, зафіксованих в єврейських колоніях, форма пурімшпілей найменше зазнала змін.  Більш розгорнуті варіанти дійств Б. записав під час експедицій до Миколаївської області в листопаді 1938 року. У Калініндорфькому районі він зафіксував кілька фрагментів п’єс «Агашверош-шпіль» і «Йосиф-шпіль».

   Матеріали експедиції стали для вченого певним імпульсом для подальшої поглибленої наукової розробки широкого кола музикознавчих проблем.

   У Б., як дослідника музичного фольклору склався план систематизованої обробки єврейських музичних записів і черговість публікацій. Передбачалося публікувати збірники в наступній послідовності:

Том 1. Робочі і революційні пісні. Пісні про рекрутчину та війну.

Том 2. Любовні та сімейно-побутові пісні.

Том.3. Єврейська народно-інструментальна музика.

Том.4. Єврейські народні наспіви без слів.

Том.5. Єврейські народно-музичні вистави.

   У серпні 1932 року Б. закінчив рукопис першого тому антології «Еврейський музичний фольклор». До збірки були включені 140 пісень з нотами. У 1933 році Мойсей Якович інтенсивно готує до друку рукопис наступного тому антології.
 Є відомості, що Б. написав рукопис дослідження про особливості музики караїмів.

   У 1934 році в видавництві «Радянський композитор» вийшов 1 том запланованої антології. У 1935-му робота Б. «Взаємовплив українського і єврейського фольклору» була надрукована в журналі «Вісншафт ун революція» (їдишем). Доповідь на цю ж тему була прочитана в музикознавчій секції Спілки композиторів в Києві, у 1936 році опублікована в українському журналі «Радянська музика». Весна 1936 року для єврейської науки в Києві була трагічною. У квітні чекісти заарештовали майже всіх керівників ІЄПК. Інститут закрили, до роботи приступила ліквідаційна комісія. Пізніше почалися арешти багатьох співробітників інституту.

   Б. після звільнення, шукає нове місце застосування своїм знанням. Його відряджають в експедицію на Полтавщину за українськими мелодіями. В цей час було вирішено питання про подальшу долю єврейських досліджень і в АН УРСР, приступили до формування нової установи, але в значно «урізаному вигляді».

   Займаючись переважно єврейським фольклором, Б. намагався завжди «вийти за рамки», включити головний предмет свого наукового інтересу в широкий контекст світової культури. Він записував пісні маріупольських греків і ромів, болгар і чехів, записав у селі Кам’янка українське весілля.

   У Кабінеті вивчення єврейської мови, літератури та фольклору при АН УРСР, Мойсей Якович зберіг посаду завідувача фольклорним відділом. В середині грудня Б. відправляється в творчу експедицію: Тираспіль – Балта – Вінниця – Бердичів. Цього разу за єврейськими мелодіями.

   У 1937 році в Києві була надрукована невеличка книжечка «Єврейська інструментальна народна музика».

   У 1938 році вийшов друком збірник «Єврейські народні пісні» (Київ). Укладачами були – М. Береговський та І. Фефер. Відомо, що поет І. Фефер був одним з перших аспірантів Кафедри ЄК ВУАН, але курс не завершив.

   У своїй діяльності Б. не задовольнявся поповненням фонотеки і підготовкою до публікації фольклорних збірників. Його цікавила і практична віддача. Восени 1940 року при фольклорній секції був організований чоловічий квартет з перспективою створення і жіночого.

   Б. приймає запрошення Київської консерваторії читати частину курсу музичного фольклору на теоретико-історичному факультеті з 1937-38 навчального року та очолити Кабінет музичної етнографії. У наступному році його обіцяли затвердити на посаді доцента. Влітку 1939 року в Києві відбулася науково-методична конференція консерваторій України. Мойсей Якович з успіхом прочитав доповідь про створену ним звукову хрестоматію з музичного фольклору народів України і продемонстрував її зразки.

   У 1940 році альманах «Советіш» опублікував статтю Б. «Клезмери, їх творчість і приклади».

   Приєднання  деяких територій Польщі до України і Білорусії розширили географію експедицій фольклористів Кабінету в останні передвоєнні роки.

   У червні 1939 року була проведена експедиція на території Білорусі (Бобруйськ, Глуськ, Стрешин), в якій, крім наспівів без слів (нігунім) і побутових народних пісень, фольклорист записав і варіант п’єси «Заклання Іцхока».

   Західні регіони України (Коломия, Львів) стають об’єктом досліджень Б. в серпні-вересні 1940 року. Серед великої кількості зразків фольклору галицьких євреїв слід відзначити фрагменти єврейського весілля в Галичині. До архіву фольклориста потрапляють також два пурімшпілі з Коломиї.

   Тоді ж фонотека етнографічної секції Кабінету поповнилася архівом З. Кисельгофа. Колекцію, разом з іншими матеріалами персонального архіву, передала в дар Кабінету дочка покійного фольклориста.

   Після 22 червня 1941 року наукова діяльність Кабінету в Києві вимушено призупинилася.

   Б. пішов на фронт, але через місяць був демобілізований. Разом з Академією Наук України опинився в Уфі. Незважаючи на голод, холод, відсутність необхідних матеріалів, він продовжував займатися улюбленою справою: вивчав башкирський музичний фольклор і народно-пісенний репертуар українців, які потрапили в Башкирію ще при Катерині II.

   Вже восени 1941 року була підготовлена ​​стаття «Башкирські народні музичні інструменти». У 1942 році Б. відвідав частини Башкирської кавалерійської дивізії, де  записав декілька десятків вокальних та інструментальних мелодій і приступив до підготовки збірника. У квітні того ж року був в експедиції, де збирав мелодії українських переселенців. В подальшому цю тему продовжили українські музикознавці

    Тоді ж  Б. вирішив представити в якості кандидатської дисертації підготовлений ним до друку, ще до війни, 3-й том антології «Єврейський музичний фольклор». При реевакуації АН на Україну, в січні 1944 року він захистив в Московській консерваторії кандидатську дисертацію «Єврейська народна інструментальна музика». Претендентові опонували авторитетні фахівці В.А. Білий та К.В. Квітка. Праця була високо оцінена і здобувачу присвоїли звання кандидата мистецтвознавства.

   У 1944 році Київ звільнили. Була відновлена діяльність «Кабінету єврейської мови, літератури та фольклору», а Мойсей Якович знову очолив його фольклорний відділ.

   Перша експедиція відбулася вже в листопаді-грудні 1944 року до Чернівецької області. До складу експедиції входили Б. і М. Н. Майданський (1899-1973), співробітник відділу лінгвістики. Вони записували не лише музичний, а й словесний фольклор.

   В листопаді 1944 року співробітником секції фольклору став інший мовознавець – Рувим Якович Лернер (1902-1972). Б. разом з Лернером та Хіною Шаргородською здійснили в серпені-вересні 1945 експедиційне відрядження в Вінницьку область (Бершадь, Брацлав, Тульчин, Жабокрич) і записали 36 пісень.

   В Прибалтиці (Вільнюс і Каунас, липень 1946), Лернер з Береговським записали сімдесят пісень, що існували в період нацистської окупації. На основі зібраних в Україні та Литві матеріалів, М. Береговський та Р. Лернер підготували до друку збірник «Єврейський фольклор в роки Великої вітчизняної війни». Рукопис довгі роки пролежав в архіві. «Вступ» до цієї збірки із зразками текстів кількох пісень був надрукований на сторінках журналу «Советіш геймланд» в кінці 1960-х років. До друку цей матеріал підготував знавець і поціновувач єврейського музичного фольклору Арон Якович Віньковецький.

    З приходом до відділу фольклору Р. Лернера область досліджень усної народної творчості стала розширюватися. У експедиції 1947 року Рувим Якович, який відвідав населені пункти Вінниччини, зумів записати не тільки тексти 70 маловідомих пісень, а й 86 казок, якими київські фольклористи раніше не цікавилися. В травні 1948 року Р. Лернер, публікує в московській «Ейнікайт» статтю про єврейський фольклор і ця публікація, виявилася, ймовірно, останньою звісткою про наукову діяльність «Кабінету ЕК» при АН України.

   Відомості про співробітників та добровольців, які приймали участь в етнографічних експедиціях Б., розшифровували записи фонографа, і чия повсякденна допомога полегшувала технічну частину підготовки рукописів фольклорних збірників, мізерні. Основним джерелом інформації є текст «Введення» до 1-го тому антології «Єврейський музичний фольклор». У ньому автор не тільки висвітлював наукові, методичні та технічні питання відбору зразків народної творчості, але й детально перерахував тих, хто брав участь у підготовці збірника:

   Б. підкреслює, що у викладі він дотримується концепції редактора Меїра Вінера і використовує його термінологію; поетом Б. Гутянським були переписані – 6 пісень; аспірантом ІЄПК Хабенським – 3; кореспондент з Білої Церкви М. Шполянський надіслав одну пісню; у підготовці перекладів і виданні текстів пісень російською мовою, брали участь поет Д. Гофштейн і літературознавець А. Гурштейн. Кілька рядків подяки висловлено на адресу Ш. Купершміда, збирача усного фольклору, який багато зробив для успішної роботи етнографічної експедиції 1929 року в Білу Церкву. Він переписав тексти всіх пісень, зафіксованих тоді Б. на фонограф, але це свідчить лише про його аматорський, добровольчий внесок до скарбниці єврейського фольклору.

   Залман Скудицький приймав активну участь вже в перших експедиціях Б., він охоче ділився своїми знаннями про єврейську народну пісню та поповнював фоноколекцію «Кабінету єврейської музики». З арештом в листопаді 1937 року і відбуттям покарання в концтаборі за полярним колом, Залману Файвелевічу вже відомому вченому - етнографу, довелося освоювати нові професії. Переживши і табірне ув’язнення і Сталіна, він дожив до 90-річчя, але вже ніколи не повернувся до збирання єврейського фольклору.

   У повоєнні роки до складу фольклорного відділу були прийняті ще дві співробітниці –  Іда Шайкіс та Хіня Шаргородська.

   У 1946 році була проведена нетривала експедиційна поїздка Іди Шайкіс, помічниці М.Береговського до Коростишева Житомирської області. В записах збереглися безліч легенд брацлавських хасидів, розповіді про цадиків – Баал Шем Това, Ружинського, Бердичівського, а також релігійні наспіви.

   У Л. Шолохової в «Фоноархіві єврейської музичної спадщини» зафіксовано, що Іда Шайкіс записала на фонограф в 1946-му році 15 номерів, і в 47-му – 4. В часописі «Менора», згадується, що композитор Іда Мойсеївна Шайкіс працювала в київському Кабінеті ЄК до 1949 року, коли він був закритий. Ім’я Хіня Шаргородська лише 3 рази згадано в тому ж «Фоноархіві», більш повних відомостей про її участь у фольклорній роботі поки знайти не вдалося.

   Мойсей Якович був сповнений планів на майбутнє. Три повоєнних роки виявилися дуже плідними. Фонографічна колекція, залишена при евакуації в Києві, була повернута Кабінету єврейської культури. Тендітні воскові фоновалики виявилися дуже міцними. У перші повоєнні роки він задумав і підготував до друку ще цілий ряд монографічних статей про єврейський фольклор, а в Київській консерваторії відновив курс музичного фольклору народів СРСР. Б. закінчує працювати над рукописом про народні музично-театральні вистави (пурім-шпилі). Це останній том його антології. Але тривога не залишає М.Береговського: в країні змінилися ідеологічні настрої, скрізь шукають «космополітів». Захистити докторську дисертацію вже не вдалося. Ідея цієї праці, розкриває глибинні зв’язки єврейських народно-театральних вистав з західноєвропейським театром 15-16 століть, особливо німецьким, з якого вони виросли. Ця тема «непрохідна».

   Останній запис єврейського фольклору було зроблено в березні 1947 року в Києві.

   13 січня 1949 року був заарештований директор «Кабінету ЕК» Елі Гершевич Співак (1890-1950). Остання наукова єврейська установа в СРСР була ліквідована, а нечисленний колектив наукових співробітників був розігнаний. Багато з них пізніше були репресовані. Безродного космополита Береговського виключили зі Спілки композиторів і вигнали з консерваторії. Він влаштувався викладачем сольфеджіо в музичній школі, де пропрацював до 18 серпня 1950 року, до дня арешту.

   Б., засуджений у справі № 149640, отримав можливість переконатися, що співають не тільки в гетто і концтаборах, влаштованих гітлерівцями, а й в радянському концтаборі. У грудні 1953 року хор, яким він керував, зайняв перше місце серед Озерлагу. З десяти років, визначених йому Особливою Комісією «за наклеп на радянську дійсність» та інші злочини, Б. відсидів лише половину. У 1955 році був звільнений, але не виправданий, а «по недузі» – без права повернутися додому і взагалі без будь-яких прав, крім не сидіти за колючим дротом. У боротьбі за реабілітацію дуже допомогли Д. Д. Шостакович і М. Ф. Рильський, їх клопоти перед генеральним прокурором. Лише 11 липня 1956 року була отримана довідка про реабілітацію, на щастя, прижиттєва.

   Останні роки Б. прожив, приводячи до ладу рукописи та творчі матеріали для передачі до архіву. Переписував ноти, передруковував тексти, уточнював коментарі. Він підготував для видавництва «Радянський композитор» збірник, до якого включив окремі пісні, інструментальні твори, наспіви без слів з чотирьох перших томів свого п’ятитомника «Єврейський музичний фольклор». Але виходу цієї книги в світ (її випустили в 1962 році) він уже не дочекався.

    У 1960-му році з ініціативи відомого фольклориста В. С. Виноградова, Б. запросили до Москви, в Спілку композиторів та запропонували привезти з собою все, що не було надрукованим. Обговорення було дуже обнадійливим. Але, третій том з п’ятитомника, «Єврейська народна інструментальна музика», який за пропозицією секретаріату СК СРСР, Б. вислав до «Музгизу», був повернутий з розгромною рецензією без підпису. Відгук був безапеляційним і некомпетентним. В 1987 році, через 26 років після смерті автора, книга була надрукована видавництвом «Радянський композитор», її дуже високо оцінили спеціалісти та громадськість.

   Незадовго до смерті Б., до Києва приїхала відома американська фольклористка Рут Рубін, щоб познайомитися та поспілкуватися з ним. І цей акт визнання, незвичний на той час, став його останньою радістю.

   Помер Мойсей Береговський 12 серпня 1961 року від раку легенів.

   У 1992 році наукова громадськість відзначила 100-річчя від дня народження М. Я. Береговського. Відбулися міжнародні наукові конференції в Петербурзі, де з його волі зберігається значна частина особистого архіву та в Києві, де пройшла майже вся його діяльність збирача і дослідника.

   І. Й. Земцовський, організатор конференції в С.-Петербурзі назвав Береговського визначним збирачем та систематизатором музично-фольклорного матеріалу, серйозним теоретиком і методологом науки, хоча спеціально методологічних робіт він не писав. Охоплення ним традиції по суті, подача матеріалу (транскрипції, документації, систематизації, аналітичних покажчиків і коментарі, все це об’єктивно демонструє, що він є  класиком єврейського етнічного музикознавства.

   У Кишиневі культурний центр «Їдиш» організував літературно-музичний вечір, присвячений 100-річчю від дня народження Мойсея Береговського – з доповіддю музикознавця З. Столяра і концертною програмою, в яку увійшли єврейські народні пісні із збірок Б. і в обробці молдавських композиторів. Під час підготовки до київської конференції, українська фольклористка Р. Д. Гусак провела фольклорну експедицію «Слідами М. Я. Береговського» в подільському Придністров’ї для вивчення впливу клезмерської музики на українську весільну танцювальну музику.

   Доля його творчої спадщини виявилася більш щасливою, ніж він сам припускав і навіть мріяв.

   У 1949 році Кабінет єврейської культури припинив роботу, але записи на фоноваликах, які Б. зберігав в Кабінеті, не загинули. На щастя, практично всі матеріали були передані Центральній науковій бібліотеці АН УРСР, де вони зберігалися у фонді концентрації до 1990 року, коли був знову створений спеціалізований сектор сходознавства Інституту рукопису (тепер – Відділ фонду юдаїки Інституту рукопису). У фондах Інституту рукопису і зберігаються матеріали єврейського музичного фольклору.

    П’ятитомник Береговського був виданий. Перший том надрукований ще до війни; майже всі пісні другого тому увійшли до збірки 1962 року, але без варіантів; третій том, присвячений інструментальній музиці, випущений з купюрами, бо через велику за розміром статтю редактора, довелося потіснити матеріали автора.

   Підготовлена і видана американським фольклористом М. Слобіним в 1982 році книга «Old Jewish Folk Music: The Collections and Writings of Moshe Beregovski» познайомила світову фольклористику з науковою спадщиною М. Я. Береговського. У книзі дві частини. Першу складають дві роботи, що виходили окремими виданнями в 1934-му і 1962 роках. У другу частину включені статті «Взаємовплив в єврейському і українському музичному фольклорі», «Єврейська народна інструментальна музика» і «Змінений дорійський лад в єврейському музичному фольклорі». У передньому слові охарактеризована збирацька та дослідницька діяльність Б. На вихід книги відгукнулися з позитивними рецензіями американські дослідники: Г. X. Гаскел, Г. Сапожнік, І. Спектор, ізраїльський музикознавець І. Браун.

   У 2001 році був випущений авторський каталог Л.В. Шолохової «Фоноархів єврейської музичної спадщини», що містить 2837 описів музичних матеріалів. Кожен опис розписаний по 23 позиціям, містить інформацію про назву, короткі інціпіти тексту в оригіналі (їдишем, івритом, тощо), транслітерацію латиницею і переклад на російську мову; інформацію про наявність нотних і текстових розшифровок, ступінь опублікування джерела, наявність фонозапису та інші описи. Каталог забезпечений добре розробленим довідковим апаратом: систематичним, географічним покажчиками; покажчиком музичних матеріалів, які розписані по жанрам і видам записів; списком використаної літератури; вступною статтею.

   Паралельно з підготовкою каталогу в Інституті проблем реєстрації інформації НАН України, була розроблена і впроваджена унікальна технологія безконтактного перезапису звукової інформації з воскових фоноциліндрів (циліндри Едісона). Були «відроджені» старi записи у живому звучанні, тобто «перечитані» фоноцилiндри, а чимало з них – прочитані вперше. Перезапис здiйснювався у 1996 – 1999 роках в межах проекту про спiвробiтництво мiж Нацiональною бiблiотекою України iменi В.І. Вернадського та Інститутом проблем реєстрацiї iнформацiї НАНУ. Спеціалістами були відтворені звуковi страховi копiї з 700 фоноцилiндрiв.

   Першим практичним результатом спiльної роботи стало видання у 1997 році компакт-диску «Скарби єврейської культури в Українi», метою якого була загальна презентацiя матерiалiв фоноархiву і який зокрема, включає єдиний в світі справжній запис голосу Шолом-Алейхема. Мультимедійна версія каталогу, за задумом розробників, представляє з’єднання текстової, музичної та образотворчої (в разі її наявності) інформації, повністю розкриває і ілюструє склад і зміст фонду єврейської народної музики і документів з інших, причетних до музичного, фондів.

   На цей час, випущено 9 CD-дисків. У подальшому планується продовжити iсторичний принцип при підборі матерiалiв з фоноархiву та створити серiю публiкацiй, як антологiю єврейського фольклору.

   У 2005 році, Колекцію єврейського музичного фольклору 1912-1947 років з бібліотеки Володимира Івановича Вернадського включили до реєстру ЮНЕСКО «Пам’ять світу».

   Пристрасно люблячи єврейську культуру, Б. бачив в ній частину загальнолюдської, а свою місію в тому, щоб врятувати від забуття і зникнення те, що єврейська громада створювала століттями і що має, а в цьому він був твердо впевнений,  неминущу цінність.

   Праці Мойсея Яковича Береговського, що довгі роки залишалися недоступними дослідникам, поступово входять до світового наукового вжитку.

   В Відділі фонду юдаїки Інституту рукопису НБУВ читачі зможуть ознайомитись із рукописними і друкованими працями Мойсея Яковича Береговського їдишем, англійською, українською, російською мовами та CD-дисками. Хронологія видань 1934 – 2018 роки.

   В галереї представлені прижиттєві видання їдишем:

- Фольклор. Том 2. Москва : Изд-во «Эмес», 1936;

 - Береговський М. Єврейська народна інструментальна музика. Київ : Видавництво Академії наук УРСР, 1937;

- Єврейські народні пісні. Київ : Укрдержнацменвидав, 1938.

Експериментальне латинодруковане видання, мовою їдиш - Beregovski. M. Jidišer muzik-folklor. Band 1. Moskve : Meluxišer muzik-farlag, 1934.

   Творча спадщина М. Береговського представлена і літературою Відділу музичних фондів:

- Береговский М. Еврейские народные песни. М. : Советский композитор, 1962;

- Береговский М.Я. Еврейская народная инструментальная музыка. М., 1987.

   У фондах відділу знаходяться: дослідження його життя та творчості, біографічні відомості, літературознавчі праці, енциклопедії, лексикони, путівники, спогади:

- Береговский М.Я. Еврейские народные напевы без слов / биографический очерк Э.М. Береговской. М. : Композитор, 1998;

- Документы по истории и культуре евреев в архивах Киева : путеводитель. Киев : Дух і літера, 2006;

- Арфы на вербах : призвание и судьба Моисея Береговского / составитель Эда Береговская. – Москва, Иерусалим : Гешарим-Еврейский Университет в Москве, 1994;

- Еврейская народная песня : антология. СПб : Композитор, 1994;

- Шолохова Л.В. По материалам первой этнографической экспедиции М.Я. Береговского / Еврейская музыка : Материалы конференции. М, 1998;

- Шолохова Людмила. О деятельности фольклорного отдела Кабинета еврейской культуры АН УССР в послевоенный период // Єврейська історія та культура в Україні : Матеріали конференції. Київ : Інститут юдаїки, 1996;

- Sholokhova, Ludmla. Украина и еврейская музыкальная фольклористика // Jews and Slavs. – Volume 5. Jews and Ukrainians. Jerusalem : Hebrew University of Jerusalem, 1994;

- Шолохова Людмила. М. Береговский – выдающийся исследователь еврейского фольклора // Єврейські наукові установи в Україні у 20-30 роки 20-го століття. К. : Інститут національних відносин і політології, 1997;

- Шолохова Л. По материалам первой этнографической экспедиции М.Я. Береговского // Вестник еврейского университета в Москве. – Москва; Иерусалим. 1997, № 1 (14);

- Шолохова Людмила. Изучение М. Береговским истории еврейского народного театра //Єврейська історія та культура в Україні : Матеріали конференції. Київ. 1997;

- Земцовский И. В мире еврейской музики // Вестник еврейского университета в Москве. – Москва; Иерусалим. 1993, № 2;

- Вахнина, Лариса. Еврейский фольклор в архивных источниках Украины // История – миф – фольклор в еврейской и славянской культурной традиции : Сборник статей. Москва : Ин-т славяноведения РАН, 2009. Академическая серия. Выпуск 24;

- Кальницкий, Михаил. Еврейские адреса Киева :Путеводитель по культурно-историческим местам. К.: Дух і літера, 2012;

- Чернін, Велвл. Вірю, що я не пасинок : українські літератори єврейського походження. Львів : Видавництво Українського Католицького Університету, 2016;

- Сторінки єврейського мистецтва України : навчальний посібник для учнів ліцеїв. К.: Дух і літера, 2018.

   Архівну документацію представляють рукописні фонди (машинопис, рукописи):

• Відомість про сплату штатові Інституту єврейської культури за 16-30. 10. 1934 р.

В відомості під номером 27 зазначено – науковий робітник Береговський М. та його підпис;

• Лист М. Береговського до С. Полонського. 10. 02. 1947 р.;

• Єврейська народна творчість часів Великої Вітчизняної війни : збірник Фольклорного відділу Кабінету єврейської культури АН УРСР / укладачі М. Береговський та Р. Лернер. Київ, 1949;

• Śtok (Af chasenes). Записано на фонограф у A. Makonovecki. Korosten, 1928;

• Frejlechs. [Записано у Мойши Вайнблата, скрипаля. Київ, вересень 1947 р.];

 -דריידל. געזונגען וואלקינד איסאק וולאדימיראוויטש, 60 יאר אלט. א פראוויזאר פון לענינגרד.

 קיסלאוואדסק. 23. 07. 1948.

     - Єврейські народні пісні. Запис на фонограф М. Береговського. Київ. 5. 12. 1935 р.

     - A khazn a nar. Хазан дурник: жартівлива псня. Наспівав Михайло Фурман, співак, артист Київського оперного театру. Київ. 28. 05. 1946 р.

   Зібрання фонографічних записів єврейського музичного фольклору представлені:

• Historical collection of Jewish Musical Folklore 1912 – 1947. Volume 6. The First Folklore Expeditions of Moisei Beregovskii 1929-1930 (Kiev, Odessa, Belaia Tserkov, Slavuta) / Vernadsky National Library of Ukraine, Institute for Information Recording;

• Historical collection of Jewish Musical Folklore 1912 – 1947. Volume 7-8. Expeditions of M.Beregovskii, 1936-1939, to the Jewish Agricultural Colonies of the Southern Ukraine /  Vernadsky National Library of Ukraine, Institute for Information Recording;

     -The Lost Songs of World War II : Jiddish Glory. Listen to any song, anywhere with Amazon Music Unlimited.

 

Виставку підготувала головний бібліотекар відділу фонду юдаїки Інституту рукопису Г. А. Ривкіна.