В квітні 2024 року виповнюється 165 років від дня народження відомого громадського, культурного та державного діяча, організатора та ідеолога кооперативного та артільного руху, публіциста та літератора Миколи Васильовича Левитського (1859–1936).

Великий спадок залишив нам Микола Васильович, як друкованих праць, що знаходяться у різних виданнях, так і рукописних документів, що зберігаються в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (2171 одиниця зберігання в особовому фонді № 327).

Та частина його архіву, який він так старанно збирав і зберігав протягом свого життя, дає нам можливість пізнати М. В. Левитського як багатогранну людину, зокрема як фахівця з досконалим знанням кооперативного будівництва, який намагався реалізувати прогресивні ідеї в сільському господарстві через упровадження артілей та споживчих товариств; громадського і культурного діяча з літературною обдарованістю та широким колом інтересів.

Документи, що зберігаються у Інституті, розкривають багатогранність «артільного батька», який стояв біля витоків кооперативного руху в Україні на початку ХХ ст., як основоположника і засновника землеробських артілей, організатора виробничих і промислових кооперацій, як публіциста, автора національно-патріотичних віршів, дум та статей.

Особовий архівний фонд М. В. Левитського складається із різноманітних комплексів документів, зокрема наукових та творчих матеріалів (од. зб. 1–528), документів біографічного змісту (од. зб. 529–802) та його громадсько-кооперативної діяльності (од. зб. 803–1088), ювілейних матеріалів (од. зб. 1089–1187), документів про М. В. Левитського та артільну справу (од. зб. 1188–1196), фотодокументів (од. зб. 1197–1336), великого і цікавого масиву листування (од. зб. 1337–2108) та матеріалів інших осіб, що відклалися у його архіві.

Найширші біографічні відомості про М. В. Левитського подані у його автобіографічних матеріалах та спогадах, зокрема, «Автобіографії», «Коротких біографічних відомостях», «Головні дати з біографії М. В. Левитського», «Спогадах з минулого. Автобіографічний начерк» де він описує своє нелегке життя, зокрема, у своїх «Матеріалах до біографії» він пише: «…не вміючи молитись двом богам, мусів залишити адвокатуру …, що була єдиним джерелом і засобом для життя. …весь час віддав артілям і кооперації …доводилось по кілька день не обідати і через те – діло доходило до обмороків …».

Головним приорітетом у творчій праці М. Левитського стала ідея кооперації. Значне місце в його архівній спадщині належить науковим працям і розробкам з теорії та практики артільного руху. Комплекс наукових документів репрезентує статті, брошури, промови, повідомлення, замітки, доповіді, інтерв’ю у галузі історії та розвитку кооперативного руху, громадсько-кооперативної діяльності М. Левитського, зокрема про землеробські артілі, духовне життя селян, діяльність товариств споживачів, статті про видатних осіб та біографічні розвідки, нариси з артільної справи, виступи на нарадах діячів українського театру, замітки, доповіді тощо. Зокрема, це статті – «Скорбный лист провинциальной жизни», «Квартирные артели», «Спілкова умова для хліборобських спілок», «Про хліборобські спілки», «Артілі вантажників в портах Чорного моря», «О кооперации», «Памяти Александра Ивановича Чупрова», «До братів в Америці сущих моє дружнє посланіє», «Братам неграм», «Артельный договор для земледельческих артелей», доповідь на Міжнародному кооперативному з’їзді в Парижі та багато ін. У групі документів нормативно-регламентаційного характеру в сфері артільного сільського господарства центральне місце займають договори та статути, в яких визначались умови для успіху артільного господарювання, зокрема, «Артільний договір для землеробських артілей», «Артільний договір для артілей по розробці лісу», статут Українського технічно-артільного товариства «Праця», статут «Народного інституту» та багато інших.

Маючи високу юридичну освіту, Микола Васильович обрав головною справою свого життя діяльність у сфері кооперації. Член Української Центральної Ради, директор відділу Державного майна в Народному Міністерстві Земельних Справ УНР (1917–1918), організатор Українбанку, Дніпросоюзу, постійний член Ревізійної ради Кооперативних центральних рад, почесний член новостворених установ, займався педагогічною діяльністю, науково-дослідною роботою з вивчення історії кооперації. Крім того, Микола Васильович активний учасник у роботі Соборів Української Автокефальної Православної Церкви.

М. Левитський брав участь у роботі практично всіх кооперативних з’їздів та конгресів, зокрема, він – головний представник від кооперації України та Росії на з’їздах Міжнародної кооперативної спілки у Парижі, Гамбурзі, Стокгольмі тощо. Починаючи з 1895 р., багато подорожував та виступав як пропагандист і лектор серед студентів, робітників та селян поширюючи та пропагуючи свої знання про кооперацію, доводячи, що кооперація на Україні « …є одним із засобів боротьби за українську культуру, українське письменство і слово».

Його називали своїм Батьком, борцем за волю України, велетнем Української кооперації «перейнятим вірою в велику силу кооперативних ідей», який «сіяв добре зерно кооперації, кликав народ до єднання, дружної праці …».

Аналізуючи склад та зміст фонду можна з впевненністю сказати, що Микола Васильович безмежно любив Україну та мав неабиякий поетичний талант. Він залишив нам значну літературну спадщину, зокрема, поезії, прозу, драматичні твори, літературно-критичні, фольклорні, театрознавчі та інші праці, змальовуючи долю рідної землі та українського народу. «До літератури я мав нахил з ранніх літ – пише він у своїх спогадах – Писав я на ріжні теми: найбільше любив описання природи, записував думки, які йшли тоді до голови моєї, а то і віршики маленькі». На жаль, ранні твори М. Левитського не дійшли до нас – вони згоріли під час пожежі у с. Федвар 1881 р.

Серед рукописних автографів М. Левитського, що репрезентують його як автора прозаїчних творів, низка оповідань присвячених українській тематиці, зокрема побуту селянства. У невеликому за обсягом оповіданні «Своя хата». Микола Васильович майстерно відтворив атмосферу напередодні свята Різдва Христового в українському селі. Розкриттю повсякденного життя української селянської молоді присвячена його повість «Юдифь». Особливу увагу М. Левитський приділяв дослідженню історії та культури України. Його праці по краєзнавству представлені статтями, нотатками, зокрема «До історії поселення українців на Терщині», «Єлисавет», «Про культурні зв’язки України з Європою XIV–XVIII ст.» та ін.

Варіант найвідомішого його твору – думи «Туга України», присвяченої «… рідному робочому людові, славному юнацтву й козацтву», написаної у 1900 р. і до якої він склав мелодію, зберігається у фонді Миколи Васильовича. Вона розпочинається словами: «Ой ти ненько, Україно Ти ж рідная, мати, за що ж маєш, сиротино Отак, пропадати … Доки ж будуть так прилюдно Тебе грабувати, Злі ж сусіди тебе, бідну – отак обдирати?». Вчитуючись у вищенаведений фрагмент думи, не важко зрозуміти актуальність твору автора на сучасному етапі боротьби українського народу вільно обирати шлях розвитку України. В інших його думах висвітлено роздуми про долю народу, про їх складне становище – «Вільна Україна», «Дуб велетень», «Сироти України» тощо. В численних поетичних творах, зокрема, у віршах: «Державна нація», «Легкодухим землякам», «Сон старого козака», «Туже рідна вся країна», «Україна гірко плаче», «Сироти України», «Державна нація» автор розповідає про ворогів українського народу, що не хотять визнавати Україну як державу та про страшні реалії громадянської війни, описує жахливу долю народу, становище простого люду. У вірші «Український марш вільного козацтва» М. Левитський закликає до боротьби: «…Ми ж поборемось завзято за ЗЕМЛЮ і ВОЛЮ, Україні щоб придбати Та кращую долю…».

Уважно стежив М. В. Левитський і за розвитком української мови, висловлюючи власну думку у доцільності змін у правописі, зокрема у зверненні «До Державної Правописної комісії. Записка про доцільність змін в українському правописі». «Сумно взагалі, коли земляки не знають рідної мови, а ще важче, коли зустрічаєш нащадків великих українських патріотів, які навіть і мови своєї не знають. Не подякував би Дорошенко та інші давні патріоти, як би встали з гробу, та почули, що їх нащадки та ще й з їх прізвищем – каліки нещасні, не тільки не знають, а часом і цураються ще рідної мови» пише він у своїй статті «До історії видання думи «Туга України». Про роль шкіл у вихованні молодого покоління, зокрема про російські школи, йдеться у спогадах М. Левитського: «І от тепер, знаючи яку велику вагу має школа, і скільки безмірної шкоди принесла російська школа на Україні, ми мусимо рішуче і всіма засобами боротися з русіфікаторськими тенденціями на Україні, які провадяться через російську школу…».

Важливою темою для М. В. Левитського було національне відродження України до якої він неодноразово звертався. У своїх спогадах він пише, що у 1884 р. «написав нелегальну брошуру з приводу українства і українського питання взагалі» в якій виклав свої думки. В архіві відклалася низка статей з цієї проблеми, зокрема, «Про національне питання в Україні», «К вопросу об украинизации», «До питання про національне відродження України», «Трагедія України, «Україна для нас найвища, найдорожща…» тощо. Пильну увагу М. В. Левитський приділяв і долі етнічних українців, які проживали в різних районах тодішнього СРСР, звертаючи увагу на зневажання їхніх мовних проблем, зокрема, відсутності українських шкіл та видань українською мовою, висвітлюючи це питання у своїх творах, зокрема «Братам землякам, що на Амурі», «До братів українців, що понад Волгою проживають» та ін.

М. Левитський захоплювався і драматургією. Його статті та розвідки присвячені театру, зберігаються у фонді, зокрема «Про український театр», «Пам’яті Івана Карповича Карпенка-Карого» (Тобілевича) та ін. Крім того, театральну діяльність Миколи Васильовича репрезентують замітки про сучасний український театр, відгуки, рецензії, персональні запрошення різних театрів, театральних груп, товариств тощо. Згідно з матеріалами архівного фонду, М. Левитський був постійним відвідувачем вистав, концертів, театральних вечорів. Серед рукописних документів цієї групи – програми свят, концертів, урочистих зборів, зокрема, відкриття Економічно-адміністративного інституту; «Дня кооперативного свята», урочистих зборів пам’яті М. І. Туган-Барановського, концертів у Єлисаветграді та хорової капели «Думка» у Парижі та ін.

Значне місце у фонді займають ілюстративні матеріали, зокрема фотодокументи М. В. Левитського, які дозволяють встановити факт наукових та особистих контактів з відомими діячами культури та вченими з різних галузей науки; офіційний епістолярій. Великий інформаційний потенціал містить приватне листування, насамперед, у ньому відбиваються відомості про суспільно-політичні події, культуру, науку та персоніфіковані дані про кореспондента та адресата, їхнє місце в суспільстві та історії.

Архівний фонд Миколи Васильовича Левитського залишається предметом дослідження і становить потужний джерелознавчий, інформаційний та біобібліографічний ресурс для фахівців не лише з історії розвитку економічної думки, а й істориків літератури, дослідників історії суспільно-політичної думки в Україні кін. ХІХ – поч. ХХ ст. Значний комплекс цих джерел і досі не залучено до наукового обігу. Тож, особовий архівний фонд Миколи Васильовича Левитського, що зберігається у ІР НБУВ, чекає своїх дослідників, тих, хто бажає розширити свої знання, кого цікавить життя та діяльність Миколи Васильовича, як багатогранної особистості, як «артільного батька», державного і громадського діяча, майстра поетичного слова, який «завше був у перших рядах борців за Україну, за її долю, за честь і волю, за народ».

Виставку підготували:

директор Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, к.і.н., с.н.с. О.П. Степченко,      завідувач відділу фондів рукописної спадщини ІР НБУВ, к.і.н. І.С. Корчемна, молодший науковий співробітник відділу фондів рукописної спадщини ІР НБУВ Л.С. Щерба.

Перелік документів представлених на виставці

1) Левитський Микола Васильович. Фотопортрет. 1913 р. м.Київ. ІР НБУВ, Ф. 327, од. зб. 1197.

2) Левитський Микола Васильович з дружиною Вірою Сікочинською та Григорієм Коссаком. Фото. 1928 р. м. Кисловодськ. ІР НБУВ, Ф. 327, од. зб. 1224.

3) Левицький Микола Васильович та Коссак Григорій Йосипович. Фото. 1928 р. м. Київ. ІР НБУВ, Ф. 327, од. зб. 1225.

4) Левитський Микола Васильович та Марченко А[      ] А[      ]. Фото. 1924 р. ІР НБУВ, Ф. 327, од.  зб. 1219.

5) Левитський Микола Васильович біля входу до Харківського університету. Фото. [20 рр. ХХ ст.]. ІР НБУВ, Ф. 327, од. зб. 1216.

6) Левитський Микола Васильович та Забранський М[      ] В[       ] член 1-ої Київської артілі булошників та кондитерів. Фото. 1 серпня 1900 р. ІР НБУВ, Ф. 327, од. зб. 1217.

7) Свідоцтво, видане Миколі Васильовичу Левитському Міністерством земельних справ Українською народної республіки про те, що він займає посаду директора Відділу державного майна. 6 квітня 1918 р. м. Київ. ІР НБУВ, Ф. 327, од. зб. 555, арк. 1.

8) Посвідчення, видане Миколі Васильовичу Левитському Херсонською управою на проїзд до Києва. 15 травня 1918 р. ІР НБУВ Ф. 327, од. зб. 556, арк. 1.

9) Посвідчення, видане Миколі Васильовичу Левитському Міністерством закордонних справ Української держави для поїздки на кооперативний з’їзд у Катеринодар. 8 листопада 1918 р. м. Київ. ІР НБУВ Ф. 327, од. зб. 557, арк. 1.

10) Головні дати з біографії М. В. Левитського [20 рр. ХХ ст.] Машинопис з правками. ІР НБУВ, Ф. 327, од. зб. 534, арк. 1.

11) Левитський Микола Васильович. Своя хата. [Оповідання]. 1887 р. Автограф. Чернетка. ІР НБУВ, Ф. 327, од. зб. 214, арк. 1.

12) Левитський Микола Васильович. До історії поселення українців на Терщині. [Стаття]. [20 рр. ХХ ст.]. Машинопис. ІР НБУВ, Ф. 327, од. зб. 25, арк. 1.

13) Левитський Микола Васильович. Єлисавет. [Стаття]. [Кін. ХІХ ст.]. Автограф. Чернетка. ІР НБУВ, Ф. 327, од. зб. 34, арк. 1.

14) Левитський Микола Васильович. [Про культурні зв’язки України з Європою XIV–XVIII ст.]. Замітка. [Поч. ХХ ст.]. Автограф та машинопис. Чернетка. Рос. мовою. ІР НБУВ, Ф. 327, од. зб. 119, арк. 1–3.

15) Левитський Микола Васильович. Дума. [Вірш]. [20 рр. ХХ ст.] Автограф. Чернетка. ІР НБУВ, Ф. 327, од. зб. 275, арк. 1.

16) Левитський Микола Васильович. [Ой ненько Україно…]. [Дума]. Слова та музика автора в гармонізації Кропивницького (сина). [Поч. ХХ ст.]. ІР НБУВ, Ф. 327, од. зб. 333, арк. 1.

17) Левитський Микола Васильович. До історії видання думи «Туга України». Стаття. [20 рр. ХХ ст.] м. П’ятигорськ. Машинопис. ІР НБУВ, Ф. 327, од. зб. 21, арк. 1.

18) Левитський Микола Васильович. Вільна Україна. Дума. [20-ті рр. ХХ ст.]. Автор. машинопис з правками. ІР НБУВ, Ф. 327, од. зб. 230, арк. 1–2.

19) Левитський Микола Васильович. Дуб велетень. [Поема]. [20-ті рр. ХХ ст.]. Машинопис з правками. ІР НБУВ, Ф. 327, од. зб. 274, арк. 1.

20) Левитський Микола Васильович. Сироти України. Дума. 1901 р. Автор. машинопис з правками. ІР НБУВ, Ф. 327, од. зб. 349, арк. 1–2.

21) Левитський Микола Васильович. Державна нація. Вірш. 1918 р. Автор. машинопис з правками. ІР НБУВ, Ф. 327, од. зб. 248, арк. 1.

22) Левитський Микола Васильович. Легкодухим землякам. Вірш. [1917–1918 рр.]. Машинопис з правками. ІР НБУВ, Ф. 327, од. зб. 302, арк. 1.

23) Левитський Микола Васильович. Сон старого козака. Вірш. 1919 р. Автограф. Чернетка. ІР НБУВ, Ф. 327, од. зб. 353, арк. 1.

24) Левитський Микола Васильович. Сон старого козака. Вірш. 1919 р. Автограф. Чернетка. ІР НБУВ, Ф. 327, од. зб. 354, арк. 1.

25) Левитський Микола Васильович. Туже рідна вся країна. Вірш. 1919 р. ІР НБУВ, Ф. 327, од. зб. 283, арк. 1 (автограф, чернетка); од. зб. 363, арк. 1 (машинопис).

26) Левитський Микола Васильович. Український марш вільного козацтва. Вірш. 25 вересня 1917 р. м. Херсон. Автограф. Чернетка. ІР НБУВ, Ф. 327, од. зб. 368, арк. 1.

27) Левитський Микола Васильович. [Про національне питання в Україні]. [До відповіді товаришу Ю. Ларіну]. Автограф. Чернетка. Рос. мовою. ІР НБУВ, Ф. 327, од. зб. 115, арк. 1.

28) Левитський Микола Васильович. [До питання про національне відродження України]. [Стаття]. Серпень,1918 р. Автограф. Чернетка. ІР НБУВ, Ф. 327, од. зб. 69, арк. 1–2.

29) Левитський Микола Васильович. Трагедія України. [Стаття]. [Поч. ХХ ст.]. Автограф. Чернетка. ІР НБУВ, Ф. 327, од. зб. 159, арк. 1.

30) Левитський Микола Васильович. Для нас Україна, найвища, найдорожча, наймиліша за все в світі. [Стаття?]. [1918 р.?]. Автограф. Чернетка. ІР НБУВ, Ф. 327, од. зб. 163, арк. 1.

31) Левитський Микола Васильович. Братам землякам що на Амурі. Вірш. [20-ті рр. ХХ ст.]. Машинопис. ІР НБУВ, Ф. 327, од. зб. 223, арк. 1–2.

32) Левитський Микола Васильович. До братів українців, що понад Волгою проживають. Вірш. [20-ті рр. ХХ ст.]. Машинопис з правками. ІР НБУВ, Ф. 327, од. зб. 257, арк. 1.

33) Левитський Микола Васильович. [Про український театр]. Промова. [20 рр. ХХ ст.] м. Київ. Машинопис. ІР НБУВ, Ф. 327, од. зб. 142, арк. 1.

34) Левитський Микола Васильович. Пам’яті Івана Карповича Карпенко-Карого (Тобілевича). [Стаття]. [1935 р.]. Автограф. Чернетка. ІР НБУВ, Ф. 327, од. зб. 137, арк. 1.

35) Левитський Микола Васильович. [Про сучасний український театр]. [Замітки]. [20 рр. ХХ ст.]. Автограф. Чернетка. ІР НБУВ, Ф. 327, од. зб. 35, арк. 1–2.

36) Левитський Микола Васильович. [Про шляхи українського театру]. [Відповідь на статтю П. Берези-Кудрицького]. [1926] р. Автограф. Чернетка. ІР НБУВ, Ф. 327, од. зб. 146, арк. 1.

37) Левитський Микола Васильович. [Про шляхи українського театру]. [Відповідь на статтю П. Берези-Кудрицького]. [1926] р. Автограф. Чернетка. ІР НБУВ, Ф. 327, од. зб. 147, арк. 1.

38) Левитський Микола Васильович. [Виступ на нараді діячів українського театру]. [1926 р.] Машинопис з правками. Чернетка. ІР НБУВ, Ф. 327, од. зб. 9, арк. 1.

39) Левитський Микола Васильович. Запорозька вдача. [Вірш]. [20 рр. ХХ ст.] Машинопис. ІР НБУВ, Ф. 327, од. зб. 281, арк. 1.

40) Левитський Микола Васильович. Пам’яті М. Д. Леонтовича. Вірш. [20 рр. ХХ ст.] Автограф. ІР НБУВ, Ф. 327, од. зб. 334, арк. 1.

41) Левитський Микола Васильович. До спогадів про мою літературну працю. [20 рр. ХХ ст.] Автограф. Чернетка. ІР НБУВ, Ф. 327, од. зб. 546, арк. 1.

42) Левитський Микола Васильович. До історії артільної й кооперативної справи і моєї роботи. [Січень 1919–1926 рр.]. Юзівка. Машинопис. ІР НБУВ, Ф. 327, од. зб. 539, арк. 11.

43) Вітальні телеграми і листи з нагоди 40-річчя громадсько-кооперативної діяльності Миколи Васильовича Левитського. 1918 р. Машинопис. ІР НБУВ, Ф. 327, од. зб. 1090, арк. 1.

44) Бланки запрошень ювілейного комітету святкування 50-річчя кооперативно-громадської діяльності Миколи Васильовича Левитського. 1928 р. Машинопис. м. Київ. ІР НБУВ, Ф. 327, од. зб. 1147, арк. 1.