З нагоди відзначення 350-ліття заснування друкарні у Новгороді-Сіверському ми продовжуємо висвітлювати роботу новгород-сіверського, пізніше чернігівського друкарського осередку, започаткованого зусиллями архієпископа Лазаря Барановича у середині 70-х рр. XVII ст. У першій частині матеріалу (http://www.nbuv.gov.ua/node/6424) охарактеризовано кириличні стародруки цього видавничого осередку. Тут представимо видання латинським шрифтом, котрих у фонді відділу стародруків та рідкісних видань НБУВ налічується одинадцять.

Латиношрифтний друк у Новгороді-Сіверському розпочався одночасно з кириличним. У 1675 р. було надруковано рідкісний нині польськомовний твір Лазаря Барановича «Filar wiary у grunt prawdy» (детальніше про видання див. у статті В. Н. Перетца «Filar wiary», вновь найденное сочинение Лазаря Барановича» в журналі «Киевская старина», 1898, т. 61).

Усього в українській бібліографії зафіксовано 12 видань латинським шрифтом, надрукованих у Новгороді-Сіверському (див.: Запаско Я., Ісаєвич Я. Пам’ятки книжкового мистецтва : каталог стародруків, виданих на Україні. Кн. 1), що становитть близько половини всіх новгород-сіверських друків. Переважно це твори двох авторів: засновника друкарні, письменника-полеміста, богослова, проповідника, поета, чернігівського та новгород-сіверського архієпископа Лазаря Барановича та письменника-полеміста, богослова, проповідника, основоположника та теоретика барокової проповіді, очільника Київського Братського Богоявленського, пізніше Чернігівського Єлецького Успенського монастирів Іоаникія Ґалятовського (детальніше про примірники їхніх видань – у статтях Ю. К. Рудакової «Латиношрифтні видання творів Іоаникія Галятовського у фонді НБУВ: історико-книгознавче дослідження примірників» і «Примірники видань творів Лазаря Барановича латинським шрифтом у фонді Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського» у збірнику «Рукописна та книжкова спадщина України», 2015–2016, вип. 19, 20).

У відділі стародруків зберігаються примірники трьох видань 1676 р. творів Лазаря Барановича «Nowa miara starey wiary», «Księga śmierci» та «Zodiak w Narodzeniu Pańskim» (іл. 1–7).

«Nowa miara starey wiary» – це великий прозовий полемічний твір обсягом понад 200 аркушів, написаний у відповідь на антиправославний трактат єзуїта Павла Бойма «Stara wiara» (Вільнюс, 1668). Його художнє оформлення характерне для латиношрифтної продукції друкарні: титул у рамці з виливних прикрас, текст у лінійних рамках, ініціали, кінцівки гравіровані та скомпоновані з виливних прикрас. Видання прикрашають дереворит із сюжетом Пієта (оплакування Ісуса Христа Дівою Марією – іл. 2) і заставка із зображенням Богородиці з Богонемовлям (іл. 3). Один із восьми примірників із фонду відділу на титульному аркуші містить фрагмент напису (іл. 1), про який на форзацному аркуші олівцем зроблено помітку уточнюючого змісту: «На тит[ульному] арк[уші] почерк Л[азаря] Барановича». Це єдиний приклад маргінального запису, зробленого рукою автора твору, виявлений на сторінках примірників НБУВ його латиношрифтних видань.

«Księga śmierci», «Księga rodzaiu» і «Zodiak w Narodzeniu Pańskim» Лазаря Барановича – це невеликі збірки релігійно-філософських віршів (див., наприклад, статті М. Максимовича «Случайная библиография (Księga smierci albo krzyż Chrystusow. Przez Łazarza Baranowicza, archiepiskopa Czernihowskiego. Новгород-Северский. 1676. 4°min. 66 лист.)» і В. Н. Перетца «Księga śmierci» архиеп. Лазаря Барановича» в журналі Киевская старина, 1891, т. 33 і 1898, т. 62). У відомих бібліографії примірниках «Zodiak w Narodzeniu Pańskim», який не має окремого титульного аркуша (іл. 7), переплетено разом із творами «Księga rodzaju» або «Księga śmierci» (іл. 4), через що його іноді не виокремлюють, а вважають частиною однієї з «Księg». Видання «Księga śmierci» прикрашено сторінковою ілюстрацією-дереворитом із зображенням Куп’ятицької ікони (іл. 6).

Твори Іоаникія Ґалятовського польською мовою, видані в новгород-сіверський період діяльності друкарні: «Rozmowa białocerkiewska» (1676) полемічного змісту, «Skarb pochwały» (1676) з порадами, як восхваляти Богородицю представникам різних наук і видів мистецтва, особливо поетам (про твір див.: Соболевский А. Библиографическая редкость // Чтения в Ист. о-ве Нестора Летописца, 1904, кн. 18, вып. 2; Чепіга І. П. «Skarb pochwały» – маловідомий твір Іоанникія Галятовського польською мовою // Питання історії та культури слов’ян, ч. 2, 1963), «Stary koscioł» (1678) – полемічний твір, написаний у діалогічній формі та присвячений благодійнику автора архієпископу Лазарю Барановичу, а також адресований гетьманові Івану Самойловичу «Łabędź z piorami swemi z darami Boskiemi Chrystus» (1679). У останній праці автор звертається до актуальної для Європи другої половини XVII ст. теми існування та популярності ісламу – «Магометанської секти» – та способів перемоги над мусульманами під час військових кампаній (про зміст і переклади трактату «Łabędź» див. статтю «Ключ розуміння» Іоаникія Галятовського – видатна пам’ятка української мови XVII ст.» у виданні: Галятовський І. Ключ розуміння / підгот. до вид. І. П. Чепіга. Київ, 1985). Видання твору «Skarb pochwały» прикрашають гравюра із сюжетом Пієта та заставка із зображенням Богородиці з Богонемовлям з тих же дощок, що і твір «Nowa miara starey wiary» Лазаря Барановича (іл. 2, 3). Твори «Stary koscioł» (іл. 8–10) і «Łabędź» (іл. 11–13) вирізняються розлогими, багатослівними назвами, котрі займають весь титульний аркуш і продовжуються на звороті.

Варто згадати рідкісне нині видання 1678 р. «Czyhiryn pograniczne miasto w ciężkim oblężeniu tureckim roku 1677.» українського поета XVII ст. Олександра Бучинського-Яскольда, прикрашене дереворитом із зображенням герба Запорозького війська. Вірогідно єдиний його примірник зберігається в Австрійській національній бібліотеці, його електрона копія доступна за посиланням http://digital.onb.ac.at/OnbViewer/viewer.faces?doc=ABO_%2BZ205621508.

У переміщеному до Чернігова друкарському осередку було опубліковано щонайменше 17 видань латинським шрифтом, останнє – в 1703 р. Отже, період латиношрифтного друку тривав суттєво менше порівняно з кириличним, а видання латинським шрифтом у цей час (1680–1703) становили близько третини всього репертуару друкарні. Серед опублікованих латиношрифтних праць налічується сім творів Лазаря Барановича та Іоаникія Ґалятовського, а також сім панегіричних видань польською та латинською мовами.

Вже у 1680 р., у перший рік роботи друкарні у Чернігові, Лазар Баранович видав дві свої праці: богословсько-полемічний трактат христологічної тематики «Notiy pięć ran Chrystusowych pięc» і твір «W więniec Bożey Matki» популярної маріологічної тематики з цитатами з творів святих отців про Богородицю та мідеритом із зображенням Богоматері на хмарах. Видання «Notiy pięć ran Chrystusowych pięc» (іл. 14), крім традиційних елементів оформлення – рамки з виливних прикрас на титульному аркуші, лінійних рамок на сторінках тексту, ініціалів, заставок і кінцівок із виливних прикрас тощо, прикрашене мідеритами із зображенням ікони Чернігівської Іллінської Богородиці з Богонемовлям (іл. 15) і алегоричним зображенням торжества християнства з дописаним під ним у одному з примірників чотиривіршем (іл. 16).

У 1681 р. вийшов друком твір Іоаникія Ґалятовського «Alphabetum rozmaitym heretykom niewiernym», спрямований проти іновірців, представників інших, ніж православ’я, віровчень. Твір присвячено гетьманові Івану Самойловичу (іл. 17–18). На форзаці одного з дев’яти примірників міститься напис, імовірно, початку ХІХ ст., в якому розкривається зміст твору: «Полемическій разговоръ Правоверныхъ съ Еретыками для ихъ вразумленія» (про зміст твору див. також статтю «Ключ розуміння» Іоаникія Галятовського – видатна пам’ятка української мови XVII ст.» у виданні: Галятовський І. Ключ розуміння / підгот. до вид. І. П. Чепіга. Київ, 1985). В інший примірник вклеєно чистий аркуш, на якому польською мовою записані способи лікування від жовтухи, сухот, дизентерії та, можливо, застуди чи лихоманки (іл. 19–20).

У 1683 р. в чернігівській друкарні було опубліковано одразу чотири видання латинським шрифтом: твір Лазаря Барановича «Carica nieba i ziemie preczistaya Diewa Marija» з мідеритом із зображенням Богородиці з Богонемовлям і присвятою гетьманові Івану Самойловичу, дві праці Іоаникія Ґалятовського: антимагометанський трактат «Alkoran Machometów nauką heretycką y żydowską y pogańską napełniony» і полемічний твір «Fundamenta na których łacinnicy iedność Rusi z Rzymem fundują» з дереворитом із зображенням Богородиці з Богонемовлям; а також панегірик Лаврентія Кщоновича «Redivivus Phoenix» на пошану Лазаря Барановича (надруковано приблизно в 1683 р.).

Видання «Alkoran Machometów» Іоаникія Ґалятовського (іл. 21–23) засвідчило актуальність теми боротьби християнських європейських країн проти зовнішніх ворогів, на той час – ісламської Османської імперії. Його прикрашає дереворит із зображенням ікони Єлецької Чернігівської Богоматері з Богонемовлям (іл. 22). Один із двох примірників відділу переплетено в конволюті з бібліотеки Київського Софійського собору разом із іншими творами Іоаникія Ґалятовського «Łabędź» і «Alphabetum». На форзацному аркуші написано у стовпчик перелік праць архімандрита Іоаникія (іл. 24), надрукованих у Києві, Львові, Новгороді-Сіверському та Чернігові, серед них: «Мессія правдивий» українською та польською мовами, «Stary koscioł» 1678, «Боги поганські» 1686, «Душі людей умерлих» 1687, «Alkoran Machometów» 1683, «Łabędź Chrystus» 1679, «Alphabetum heretykow» 1681, «Небо новоє», «Ключь разумінія». На звороті аркуша вміщено запис про продаж трьох латинських книг від 25 червня 1702 р. (іл. 25).

Панегірик Лаврентія Кщоновича «Redivivus Phoenix ... Lazarus Baranowicz» 1683 р., написаний латинською та польською мовами, можна вважати першим у Чернігові латиношрифтним виданням цього жанру. В цілому панегіричні видання чернігівської друкарні оформлені в тій же манері, що і теологічні трактати, полемічні твори чи збірки поезій: рамки з виливних прикрас на титульному аркуші, рамки лінійні чи з виливних прикрас на сторінках тексту, ініціали, кінцівки гравіровані чи скомпоновані з виливних прикрас тощо. Вирізняють панегіричні видання наявність більшої кількості гравюр, зокрема мідеритів, більший формат – переважно у двійку порівняно з форматом у четвірку більшості видань інших жанрів, а також менші наклади, через що панегірики в основному збереглися малою кількістю примірників або взагалі зафіксовані лише у старих бібліографічних покажчиках.

Твір «Redivivus Phoenix» відомий у двох неповних примірниках, обидва зберігаються у фонді відділу стародруків. За описами у бібліографії він є одним із найбільш пишно оздоблених чернігівських панегіриків. Його відкриває нехарактерний для латиношрифтних видань новгород-сіверського та чернігівського друкарського осередку елемент – гравірована форта авторства Інокентія Щирського, від якої, на жаль, збереглася лише половина в одному примірнику (іл. 26). Тому повна назва видання невідома, вона доволі умовно формулюється з комбінації фрагмента титулу та підзаголовка на аркуші B (іл. 29). Натомість ім’я автора вказано у підписі до передмови, ім’я гравера – внизу вцілілої половини титулу. Видання прикрашають мідерит із зображенням герба Лазаря Барановича у вигляді хреста-лабіринту (іл. 27), а також шість ілюстрацій-заставок алегоричного змісту (іл. 28, 30–34), у яких знаменитий український гравер співставляє героя оповіді з Феніксом, що вмирає і воскресає у вогні (про зміст і авторство тексту та гравюр у творі див.: Попов П. М. Панегирик Крщоновича Лазарю Барановичу – невідоме чернігівське видання 80-х років XVII ст. // Ювілейний збірник на пошану академіка Д. Й. Багалія. Київ, 1927; Степовик Д. В. Іван Щирський. Київ, 1988).

Приблизно в 1684 р. вийшов друком панегірик Стефана Яворського «Hercules post Atlantem infracto virtutum robore honorarium pondus sustinens», адресований новопризначеному архімандриту Києво-Печерської лаври Варлааму Ясинському. Два чернігівські панегірики було присвячено гетьманові Івану Мазепі: Івана Орновського «Musa Roxolanska o triumfalney slawie y fortunie ... Iana Mazepy» (1688) з гербом на звороті титулу та Петра Армашенка «Theatrum perennis gloriæ ... Ioanni Mazepa» (1699), прикрашений двома великими ініціалами та двома кінцівками (іл. 37, 38). Крім того, в Чернігові було надруковано щонайменше два панегірики Івана Орновського, присвячені представникам козацької старшини. В 1693 р. вийшов його твір «Bogata drogich kamieniy speza na wystawienie złotoświetnego pałacu ... Iana z Obidowa Obidowskiego» на пошану Івана Обидовського, в подальшому ніжинського полковника, небожа гетьмана Івана Мазепи (про видання див.: Шевчук В. Про панегірик І. Орновського «Скарбниця дорогого каміння», присвячений І. Обідовському // Сiверянський лiтопис, 2008, № 3). Це видання відоме лише у декількох примірниках, його фрагмент (іл. 35, 36) без титульного та багатьох початкових і кінцевих аркушів було нещодавно виявлено у відділі стародруків у складі конволюта. 1703 р. датується ще один панегірик Івана Орновського «Apollo Sauromacki», написаний із нагоди шлюбу Семена Лизогуба, військового, дипломата, онука гетьмана Петра Дорошенка, та Ірини, дочки гетьмана Івана Скоропадського; у бібліографії не зафіксовано жодного книгосховища, де б зберігалися примірники цього видання.

Яскрава сторінка новгород-сіверського та чернігівського друкарського осередку в історії українського книгодрукування буде об’єктом подальших досліджень. Цьому сприятиме переведення в електронний формат української стародрукованої спадщини, вивчення примірників малодоступних музейних фондів України, опис книжкової продукції українських друкарень у збірках світу, укладання електронних і друкованих каталогів.

Юлія Рудакова, старший науковий співробітник відділу стародруків та рідкісних видань ІК НБУВ