http://www.nbuv.gov.ua/node/6679

Одеса: подорож у часі

(міські краєвиди на поштових листівках початку ХХ ст.)

Одеса належить до тих особливих українських міст, котрі хвилюють вже від перших хвилин знайомства і залишаються у спогадах незабутніх миттєвостей, що дарують приємну радість та позитивні емоції. Одеса приваблює  своїх відвідувачів не лише архітектурними й скульптурними пам`ятками, своєрідними вуличками, загальними урбаністичними краєвидами та морськими пейзажами, а й неперевершеним міським колоритом. Той, хто волею долі хоча б раз опинився у цьому славному місті, повертається сюди неодноразово, кожного разу пізнаючи Одесу по-новому, оглядаючи її з різних ракурсів начебто вперше.

Як виглядало це славне місто на початку ХХ ст. розповідають старі листівки із фондів відділу образотворчих мистецтв Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, що презентовані для перегляду на нашій електронній виставці.

Саме на листівках зберігся первісний вигляд однієї з історичних пам'яток Одеси – першого в Україні фунікулера, створеного 1902 року за проектом інженера А. П`ятницького (іл.1, 2). Це чудо технічного прогресу, що називалося у той час підйомною електричною машиною,  двома вагончиками переміщувало пасажирів із порту на Приморський бульвар і навпаки. Відомо, що фунікулер функціонував до 1970 року, за виключенням повоєнних періодів у 1919–1926 рр. та у 1941–1947 рр. У 1970 році його було демонтовано, натомість на цьому місці з'явився ескалатор, який діяв до 1997 року. Згодом було прийнято рішення про побудову сучасного фунікулера, який урочисто відкрили 2005 року.

Рельси підйомної машини бачимо й на листівці з виглядом сходів при тогочасному Миколаївському  (нині – Приморському) бульварі, які з'єднували верхню частину міста з морським портом (іл.3). Бульварні сходи згодом отримали назву Потьомкінських, що пов'язується із славнозвісним фільмом С. Ейзенштейна «Панцирник Потьомкін», знятого в Одесі. На листівці з фондів НБУВ задокументоване зображення сходів, спроектованих 1825 року архітекторами Ф. Боффо, А. Мельниковим і Ш. Потьє та збудованих упродовж 1837–1841 років за розпорядженням графа Воронцова інженерами Д. Аптоном та Ю. Морозовим із місцевого вапняку, ще до їх облицювання гранітом у 1933 році. Нині Потьомкінські сходи є символічним атрибутом міста, улюбленим місцем одеситів та гостей. До того ж, ця архітектурна пам'ятка визнана однію з найкрасивіших в Європі.

Одесса, як портове місто, була і донині є морською столицею. Панорамне фото на листівці, яке подає зображення одеського морського порту в районі пристані Новий Мол, уміщує вигляд сходів, вхід до верхнього павільйону  фунікулера з боку Миколаївського бульвару (іл.4). Натомість на іншій поштівці вигляд порту подано з боку моря (іл.5).

Візитною карткою Одеси, безперечно, є Воронцовський маяк, який зустрічає гостей міста, що прибули водним щляхом. На листівці, презентованій на виставці, уміщене зображення 17-метрової  чавунної башти маяка, спорудженої 1863-го та переобладананої 1888 року (іл.6). Це був перший в Україні та четвертий у світі електричний маяк. У такому вигляді він функціонував до 1941 року, до часу, коли його було підірвано радянськими військами під час відступу. Новий маяк було споруджено на цьому ж місці 1955 року.

Листівки початку ХХ с. подають панорамні різноракурсні зображення вулиці Дерибасівської з боку тогочасних Преображенської, Катерининської, Херсонської вулиць (іл. 7,8,9). Свою назву вона отримала 1812 року на честь першого очільника Одеси Хосе де Рібаса, оскільки саме там знаходився його родинний будинок.За поштівками простежуємо не лише архітектурну забудову та досить пишне озеленення вулиці, яка й донині є однією з головних магістралей міста, а й знайомимося з людськими типажами, особливостями вбрання та місцевої моди, видами транспорту  тощо. Листівки зберегли для сучасників фотозображення вулиці Херсонської (нині – Пастера) (іл.10 ); вулиці Садової із первісним виглядом Головпоштамту, зведеного у 1893–1895 рр. за проектом архітекторів В. Харламова і В. Домбровського  (іл.11), який суттєво постраждав під час Другої Світової війни; вулиці Преображенської (заснованої 1817 року) (іл.12), названої так у зв`язку з розміщенням неподалік одеського Свято-Преображенського собору.

Вигляд найбільшого православного храму Одеси – Спасо-Пребраженського собору, закладеного в 1795 та освяченого 1808 року, після його реконструкції 1903 року бачимо на листівці видавництва E.G.S.i.S. (іл.13 ). Собор, що був знищений більшовиками у 1936 р. та відновлений упродовж 2002–2005 рр.,  знову постраждав від влучання російською ракетою 23 липня 2023 року. У тому ж 2023 році Спасо-Преображенський собор разом з усім історичним центром Одеси був занесений до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Привертає увагу листівка зі світлиною, на якій зображено оригінальну будівлю – будинок одеського купця 1-ї гільдії, члена Одеського відділення комерційної ради, засновника торгівельних домів у Лондоні, міського голови Одеси в 1864–1865 рр., голови та члена ради Одеського грецького благодійного товариства Степана Раллі, що був збудований у 1888–1889 рр. за проектом архітектора Ф. Гонсіоровського на розі вулиць Рішельєвської та Дерибасівської (іл.14). Дана пам'ятка історії і архітектури збереглася й дотепер. Відомо, що С. Раллі належали вісім кам'яних будинків переважно у центрі міста, три маєтки в Херсонській, Бесарабській та Подільській губерніях, великий дачний будинок в районі Великого Фонтану.

Поштова картка дрезденського видавця Германа Поя, виконана в техніці кольорової фототипії, відтворює зображення всесвітньо-відомого Одеського міського театру (нині – Одеський національний академічний театр опери та балету), зведеного 1887 року в стилі віденського бароко за проектом австрійських архітекторів Ф. Фельнера та Г. Гельмера (іл. 15). Вагомий внесок для створення театру був зроблений головним у той час архітектором Одеси О. Бернардацці, а також архітекторами Ю. Дмитренком та вже згадуваним нами Ф. Гонсіоровським. Збережена до сьогодні будівля театру частково постраждала унаслідок обстрілів російськими військами у серпні 2023 року.

Для перегляду на електронній виставковій експозиції нами запропоновано листівку видання одеського паперового магазину німецького підприємця Густава Гезеллє, на якій зафіксовано зображення однієї з найвидатніших архітектурних пам'яток Одеси – будівлі Одеської товарно-фондової біржі, спорудженої 1894 – 1899 рр. у стилі неоренесансу за створеним раніше ескізним проектом  архітектора В. Прохаскі, переробленим і доопрацьваним архітектором Олександром Бернардацці (іл.16). Будівля біржі першочергово слугувала торгівельним центром для товарів і цінних паперів, місцем ділових зустрічей та укладання угод купців, моряків. Від 1937 року й дотепер у будівлі колишньої Нової купецької біржі, яка  визнана пам'яткою архітектури національного значення, знаходиться Одеська обласна філармонія.

Листівки дрезденського видавництва «Stengel & Co» та  одеського «Асседоретфегс» презентують відомі місцевості – Малий, Середній та Великий Фонтани, які були утворені поряд з джерелами прісної води, відкритих на ділянках чорноморського узбережжя, що й визначило їх назву (іл.17, 18, 19, 20, 21). В експозиції електронної виставки присутня й листівка 1902 року, видана фототипією Шерер, Набгольц і Ко з виглядом Мало-Фонтанської дороги, яка вела до згадуваної місцевості Малий Фонтан (іл. 22).

В усі часи Одеса приваблювала перш за все своїми морськими пляжами. Навіть на початку ХХ ст., коли прибережна місцевість була ще не зовсім комфортною для відпочинку через наявність кам`яних валунів та круті схили, що заважали безпечному спуску до моря, популярними для відвідувачів стали Ланжерон і Аркадія (іл.23,24, 25,26). На листівці, надрукованій у техніці кольорової літографії, бачимо зображення дерев’яної будівлі, прикрашеної різьбленням – рятувальної станції Ланжерона, зведеної у 1902–1903 рр. за проектом архітектора Л. Влодека  (іл.27). Нині ця унікальна будівля знаходиться на стадії руйнування. Про існування в Одесі на початку ХХ століття лікувальних закладів з теплими морськими ваннами і купальнями на узбережжі Аркадії розповідають листівки вже згадуваного нами видавництва «Асседоретфегс» та паперового магазину Г. Гезеллє (іл.28, 29).

На листівках бачимо й один з популярних одеських лиманів – Куяльницький, де розміщувався відомий однойменний курорт, який  до 1917 року називався Андрієвським, на честь   лікаря та основоположника курортології Ераста Андрієвського, за ініціативою якого й було засновано цей перший в тогочасній Російській імперії заклад лікування та відпочинку. Санаторій користувався неабияким попитом і в іноземців, а після побудови залізнчної ділянки Одеса-Куяльник, спостерігалося справжнє паломництво до курорту. На листівках, зображення яких представлені на виставці, можемо побачити і окремий корпус санаторію Південно-Західної залізниці(іл.30), муніципальна клініка на Куяльницькому лимані (іл.31), і навіть погрудний пам`ятник самому Андрієвському, який зберігся й до нашого часу (іл. 32).

Подорож старою Одессою була б незавершенною без віртуального відвідування двох тогочасних парків – Олександрівського (від 1920 року – Центральний парк культури та відпочинку імені Т. Шевченка) та Хаджибейського, з якими нас також знайомлять листівки  з експозиції нашої електронної  виставки (іл.33, 34, 35). Парк, який  існував на Хаджибейському лимані ще з давніх часів у приватному володінні, наприкінці ХІХ ст. був придбаний містом. На його території було розміщено лікувально-оздоровчий заклад, він став улюбленим місцем відпочинку одеситів. У парку, який вирізнявся багатою рослинністю, був ставок, доглянуті алеї, велетенські дерева, кущі бузку. Олександрівський парк, розташований уздовж моря, був заснований 1875 року за ініціативою тодішнього очільника міста Г. Маразлі. Відтоді великий, гарно озеленений парк став місцем проведення різноманітних культурних і розважальних заходів. Нині обидва парки є пам`ятками садово-паркового мистецтва місцевого значення в Україні.

Список джерел:

1. Волокин Е., Дроздовский А., Краснова Е. Одесса в старых фотографиях: альбом. Одесса: Астропринт, 2017. 88 с., ил.

2. Гиманов А. Деревянный шедевр: уникальный памятник одесской архитектуры почти сгнил. Думська. 2013. 21 ноября. Режим доступу: https://dumskaya.net/news/na-langerone-umiraet-110-letnya-stanciya-spaseni-030878/

3. Дерибас А. М. Старая Одесса. Забытые страницы: ист. очерки и воспоминания. Киев: Мистецтво, 2005. 416с., ил.

4. Є місто…: Альбом фотографій і гравюр. Фотогр. Ю. Литвиненко. Упоряд.: Ю. Губанков, О. Ботушанська, Т. Подкупко. Одеса, 2009. 48 с.: іл.

5. Качурина А. О. Типы зданий и их символы в архитектуре Одессы. Одесса: ФЛП «Фридман А. С.», 2013. 262 с.

6. Коваленко С., Бонецкий А. Парки над морем. Краеведческий очерк. Одесса : Маяк, 1985. С. 13 – 15.

7. Одеса. Архітектура. Памятники: Фотоальбом. Фото Р. Папік`яна. Авт. Тексту В. І. Тимофієнко. Київ : Мистецтво, 1984. 192 с.: іл.

8. Одеса. Славному 200-річчю Одеси присвячується: Фотоальбом. Упоряд. та авт. фотозйомка Є. Дерлеменка, В. Концевича. Київ : «Спалах» ЛТД, 1994. 240 с.: іл.

9. Сорокіна І. Унікальна будівля у стилі декоративного модерну: де вона знаходиться в Одесі. Режим доступу: https://odessa-life.od.ua/uk/article-uk/unikalna-budivlja-u-stili-dekorativnogo-modernu-de-vona-znahoditsja-v-odesi

10. Тимофієнко В. І., Вечерський В. В., Сердюк О. М., Бобровський Т. А. Історико-містобудівні дослідження Одеси. Київ: Фенікс, 2008. 156 с.

Електронну виставку підготовлено за матеріалами дослідження зібрання українських видових листівок з фондів відділу образотворчих мистецтв Інституту книгознавства НБУВ

н.с. Гутник Л. М., м.н.с.Галькевич Т. А.