2025 року минає 120 р. від дня народження одного з провідних музикознавців України, талановитого вченого, композитора, музично-громадського діяча, педагога, доктора мистецтвознавства, професора — Валеріана Даниловича Довженка.

В Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, зберігається особовий архівний фонд В. Д. Довженка (ф. 372), який знаходиться в опрацюванні і містить значну кількість документальних матеріалів, написаних та зібраних митцем.

Близько 60 років свого майже 90-літнього життя Валеріан Данилович віддав служінню українській музиці та її історії, невтомно досліджуючи розвиток національного музичного мистецтва ХХ ст. різних жанрів. Поряд з професійною музикою (опера, балет, симфонічна, вокально-симфонічна, камерно-інструментальна музика), у працях В. Довженка показаний розвиток самодіяльного мистецтва України та її концертне життя. Найбільш ґрунтовною роботою вченого є «Нариси з історії української радянської музики» у двох томах, в яких майстерно розкриті портрети діячів української музичної культури, висвітлені еволюційні процеси в історії вітчизняної музики у відповідності до її періодизації й відображені події, живим свідком і учасником багатьох з яких був сам автор.

Валеріан Данилович Довженко народився 27 вересня 1905 р. в Ростові-на Дону в родині вчителів музики, українців, які через два роки після народження сина повернулися на свою Батьківщину – в місто Пирятин Полтавської губернії (іл. 1). Дитинство та юність майбутнього музикознавця пройшло на Полтавщині та Сумщині. «Пісні та музика цих поетичних регіонів України глибоко увійшли в мою душу і серце, і на все життя закарбувалися в свідомості», – з теплотою згадував Валеріан Данилович (іл. 2). Саме там він долучився до професійної музики, буваючи у тодішніх осередках української культури і у вирі подій 1917-1920-х років вже визначив свої життєві орієнтири.

Навчаючись наприкінці 1920-х років у Харківському музично-драматичному інституті на фортепіанному факультеті у професора П. Луценка та в аспірантурі за фахом «історія музики», Валеріан Данилович брав активну участь у музично-громадському житті міста, виконував обов’язки відповідального секретаря Харківської філії Музичного товариства імені Леонтовича. Згодом став членом Всеукраїнського товариства революційних музикантів та Асоціації пролетарських музикантів України, працював референтом з музичних питань Головреперткому НКО УРСР, консультантом секції мистецтв Харківської міськради, завідуючим Всеукраїнським методичним кабінетом художньої самодіяльності.

У 1934 р. Валеріан Довженко переїхав до Києва, де продовжив навчання в аспірантурі Київської державної консерваторії у видатних українських композиторів і педагогів Л. М. Ревуцького та П. О. Козицького. Одночасно Валеріан Довженко працював музичним редактором Українського радіокомітету, викладав історію музики в консерваторії й музичному училищі. Брав активну участь у роботі Спілки композиторів України, членом якої став 1932 р. [1; 2].

Початок наукової роботи митця припадає на кінець 1920-х років. Перші статті вченого присвячені питанням художнього виховання, кобзарському мистецтву, гастролям хорової капели «Думка» за кордоном. Згодом молодий музикознавець пише численні праці, в яких висвітлена творчість В. Косенка, Л. Ревуцького, Д. Клебанова та багатьох інших композиторів. Цікавився Валеріан Данилович і питаннями української музичної фольклористики.

Під час Другої світової війни, перебуваючи на фронті, Валеріан Довженко організовував конкурси на створення кращих солдатських пісень. Він опрацював та упорядкував збірник солдатської пісенної творчості (іл. 3)

У повоєнний час Валеріан Довженко працював в Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії імені М.Т. Рильського АН УРСР (іл. 4). У цей час вчений пише наукові роботи, присвячені українським композиторам: нарис «Симфонія № 21 М. Куликовського та її автор», статтю «С. С. Гулак-Артемовський» (іл. 5), нарис «П. І. Ніщинський» (іл. 6), статтю «М. Д. Леонтович та його творчий метод», нарис та спогади про В. С. Косенка (іл. 7) та багато інших. Усі ці праці становлять вагомий внесок в українське музикознавство.

Особливо любив Валеріан Данилович музику Віктора Косенка, був його великим другом і найбільшим популяризатором творчості. За роки дружби написав низку праць про видатного митця і захистив дисертацію «Творчий шлях композитора В. Косенка (1949) (іл. 8).

З кінця 1920-х рр. Валеріан Довженко також виступав у періодиці як музичний критик [4]. У своїх критичних працях музикознавець вболіває за розповсюдження прогресивної української культури та мистецтва у нелегкі радянські часи, високо оцінює твори видатних українських митців. Валеріан Данилович написав багато рецензій та відгуків на твори українських композиторів та музикознавців, серед яких рецензія на «Музичний словник-хрестоматію М. О. Грінченка» (іл 9), рецензія на статтю М. Ф. Колесси «Кілька слів про диригентську діяльність С. П. Людкевича» (іл. 10), низка рецензій на творчість композитора О. О. Барченкової (іл. 11), відзив на нариси М. П. Загайкевич «Музичне життя Західної України др. пол. ХІХ ст.(іл. 12), відгук на прем'єру опери Г. Майбороди «Ярослав Мудрий» (іл 13).

Музикознавець також збирав інформацію про життя деяких діячів української музичної культури в архівах Росії (іл. 14). Вченим були написані статті та нариси, в яких висвітлено маловідомі факти їхньої біографії та творчості, а також здійснено музичний аналіз і високо оцінені твори талановитих композиторів С. С. Гулака-Артемовського («Запорожець за Дунаєм») (іл. 15), М. Д. Овсянико-Куликовського («Симфонія № 21») (іл. 16), В. В. Шулейкіна («Степова симфонія») та інших.

Валеріан Довженко зібрав для своїх праць великий масив документальних матеріалів. Серед них є фотографії українських композиторів, музикознавців, поетів, акторів, музикантів: М. О. Грінченка, М. Д.  Леонтовича, М. Ф. Колесси (іл. 17), М. А. Скорульського (іл. 18), Л. М. Ревуцького, М. Т. Рильського, В. С. Косенка, П. О. Козицького (іл. 19), Б. М. Лятошинського (іл. 20), К. Г. Стеценка, Г. Г. Верьовки (іл. 21), Ю. С. Мейтуса (іл. 22) та багатьох інших.

В архіві музикознавця збереглося сімейне листування Валеріана Даниловича з дружиною Анастасією Леонідівною у липні 1951 р., під час перебування музикознавця у санаторії в Сочі (іл. 23; 24), а також листи різних діячів культури та мистецтва до Валеріана Довженка, серед яких листівка В. В. Васильєва до В. Д. Довженка від 9 жовтня 1943 р., м. Ташкент (іл. 25); лист М. П.  Загайкевич до В. Д. Довженка від 7 липня 1952 р., м. Львів (іл. 26); лист С. О. Пузенкіна до В. Д. Довженка від 12 січня 1957 р., м. Кіровоград (іл. 27); лист В. П. Бобровського до В. Д. Довженка від 10 листопада 1956 р., м. Москва (іл. 28).

У 1966 році Валеріан Довженко захистив дисертацію «Шляхи розвитку української радянської музики» (1917–1941) на здобуття вченого ступеня доктора мистецтвознавства (іл. 29; 30).

Починаючи від 1950-х років, значну частину своєї творчої енергії вчений віддає педагогічній роботі та композиторській діяльності. Його музичний доробок складають: твори для фортепіано, скрипки, віолончелі, бандури, цимбалів, камерно-вокальні композиції та хори, серед яких концертні сюїти для фортепіано «Запорозька Січ» (іл. 31) та «Думка» (іл. 32), концертні п’єси для фортепіано «Народні прелюдії» (іл. 33), «Концертні варіації на народну тему» для скрипки з симфонічним оркестром (іл. 34), «Пісня-танок» для симфонічного ансамблю (іл. 35), п’єси для віолончелі й фортепіано «Гонивітер» (іл. 36) та баркарола «В затоках Дніпра» (іл. 37), фантазія на народні теми для концертних цимбалів та фортепіано «Коломийки» (іл. 38), «Козацька балада» для бандури (іл. 39), пісні для голосу з фортепіано «За рікою, за Десною» на слова П. Клименка (іл. 40) та «Тополі синій шум» з вокального циклу «Солов’їні далі» на слова В. Сосюри (іл. 41) і багато інших. У творчому надбанні композитора також є й дитяча опера «Зайчині пригоди».

Кращі музичні твори В. Довженка характеризуються яскравим національним забарвленням, талановитою розробкою народно-танцювальних мелодій, щирою емоційністю, задушевністю й теплотою.

Життєвий та творчий шлях Валеріана Даниловича Довженка обірвався 5 січня 1995 року в Києві, але пам’ять про нього збереглася в серцях багатьох українців.

Життя В. Д. Довженка – взірець самовідданого служіння рідному народові. Наукові дослідження з історії української музики ХХ ст., масштабний фонд фактичних даних, ґрунтовне знання музично-історичного процесу, виявлене в працях Довженка, зумовили їхнє непересічне значення для наукових і навчальних музикознавчих процесів в Україні. Наукова творча діяльність та музична спадщина митця потребує подальшого ґрунтовного дослідження та висвітлення й ми чекаємо цікавих знахідок у процесі опрацювання фонду.
 

Список використаних джерел

1. Валеріан Довженко //  Твій друг – музика. Книга для юнацтва / Авт.-упор. К. Чепурнова; Літературний переказ О. Пархоменка. Київ : Музична Україна, 1980. С. 68.
2. Боровик М. К.  Талановитий композитор і музикознавець (До 60-річчя з дня народження В. Д. Довженка) // Народна творчість та етнографія. Київ, 1965. № 6. С. 78–79.
3. Чорногуз Я. Дарунок родини Довженків // Українська культура. Київ, 2000. № 3. С. 11.
4. Довженко Валеріан Данилович / О. М. Немкович // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-20459
5.  Колос М. Г. Історія української музики ХХ століття в науковій інтерпретації Валеріана Довженка / М. Г. Колос // Молодий вчений. 2018. 6(1). С. 80–83. Режим доступу: https://molodyivchenyi.ua/index.php/journal/article/download/4339/4264/

Ілюстрації:

Ілюстрація 1.
Довженко В. Д. Біографія. [1990-ті рр.]. Авторизований машинопис. 3 арк.
Ілюстрація 2.
Довженко В. Д. Спогади. [1970-ті – 1980-ті рр.]. Авторизований машинопис. 3 арк.
Ілюстрація 3.
«За Родину – вперед!». Сборник музыкальных произведений военнослужащих РККА / Сост. В. Д. Довженко. Песни для хора, голоса в сопровождении фортепиано и баяна. Ташкент. 1944 р.
Ілюстрація 4.
Характеристика В. Д. Довженка. 15 грудня 1952 р. Машинопис. 1 арк.
Ілюстрація 5.
Довженко В. Д. «С. С. Гулак-Артемовський». Стаття. 22 грудня 1962 р. Авторизований машинопис. 25 арк.
Ілюстрація 6.
Довженко В. Д. «П. І. Ніщинський». Нарис. [Після 1951 р.]. Автограф. 312 с.
Ілюстрація 7.
Довженко В. Д. Спогади про В. С. Косенка. [1968-1974 рр.]. Авторизований машинопис.17  арк.
Ілюстрація 8.
Довженко В. Д. Творчий шлях українського радянського композитора В. С. Косенка. Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата мистецтвознавчих наук. м. Київ. 1949 р. Авторизований машинопис. 159 арк.
Ілюстрація 9.
Довженко В. Д. Рецензія на «Музичний словник-хрестоматію М. О. Грінченка». 8 липня 1946 р. Машинопис. 20 арк.
Ілюстрація 10.
Довженко В. Д. Рецензія на статтю М. Ф.  Колесси «Кілька слів про диригентську діяльність С. П. Людкевича». 20 травня 1976 р. Авторизований машинопис. 3 арк.
Ілюстрація 11.
Довженко В. Д. Рецензія на музичний твір О. О. Барченкової «Прелюдії для фортепіано. За мотивами поезії Т. Г. Шевченка». 29 грудня 1964 р. Авторизований машинопис. 3 арк.
Ілюстрація 12.
Довженко В. Д. Відзив на Нариси М. П.  Загайкевич «Музичне життя Західної України др. пол. ХІХ ст. Машинопис. 15 с.
Ілюстрація 13.
Довженко В. Д. Відгук на прем'єру опери Г.  Майбороди «Ярослав Мудрий». [1975 р.]. Машинопис. 7 арк.
Ілюстрація 14.
Довженко В. Д. Звернення до директора ІМФЕ академіка М. Т. Рильського з проханням асигнувати кошти для роботи по виявленню українських музичних цінностей в Ленінграді та Москві. Перелік віднайдених матеріалів. Київ. 6 листопада 1950 р. Автограф. 8 с.
Ілюстрація 15.
Гулак-Артемовський С. С. Опера «Запорожець за Дунаєм». Тетральна афіша.
 [        ]. Фотокопія.
Ілюстрація 16.
Овсянико-Куликовський М. Д. Симфонія № 21. Частина І. [        ]. Фотокопія.
Ілюстрація 17.
Колесса М. Ф.  14 лютого 1965 р. Фото.
Ілюстрація 18.
Скорульський М. А.  [до 1949 р.]. Фото.
Ілюстрація 19.
Козицький П.О. [        ]. Фото.
Ілюстрація 20.
Лятошинський Б. М.  м. Київ. 31 січня 1945 р. Фото.
Ілюстрація 21.
Верьовка Г.Г.  [        ]. Фото.
Ілюстрація 22.
Мейтус Ю. С.   [        ]. Фото.
Ілюстрація 23.
Довженко В. Д. – Довженко А.Л. Липень 1951 р. Лист. 8 с.
Ілюстрація 24.
Довженко А. Л. – Довженку В. Д. Липень 1951  р. Лист. 4 с.
Ілюстрація 25.
Васильєв В. В. – Довженку В. Д. 9 жовтня 1943 р. Листівка.
Ілюстрація 26.
Загайкевич М. П. – Довженку В. Д. 7 липня 1952 р. Лист. Машинопис. 2 арк.
Ілюстрація 27.
Пузенкін С. О. – Довженку В. Д. 12 січня 1957 р. Лист. 4 с.
Ілюстрація 28.
Бобровський В. П.  – Довженку В. Д. 10 листопада 1956 р. Лист. 4 с.
Ілюстрація 29.
Довженко В. Д. Шляхи розвитку української радянської музики (1917–1941). Т. 1. Дисертація на здобуття вченого ступеня доктора мистецтвознавства. Машинопис. 230 арк.
Ілюстрація 30.
Довженко В. Д. Шляхи розвитку української радянської музики (1917–1941). Дисертація на здобуття вченого ступеня доктора мистецтвознавства. Нотні приклади. Додаток до дисертації. Машинопис. 101 арк.
Ілюстрація 31.
Довженко В. Д. «Запорозька Січ». Варіації на дві теми для фортепіано. [        ]. Автограф.
Ілюстрація 32.
Довженко В. Д. «Думка». Концертна сюїта для фортепіано. 25 червня 1954 р. Автограф.
Ілюстрація 33.
Довженко В. Д. «Народні прелюдії». Концертні п’єси для фортепіано. Ор. 1.  Київ. 1952 р. Автограф. 50 с.
Ілюстрація 34.
Довженко В. Д. Концертні варіації на українську тему. Для скрипки з симфонічним оркестром. Ор. 12. Київ. 1961 р. Автограф. 70 с.
Ілюстрація 35.
Довженко В. Д. Український танок. Твір для симфонічного ансамблю. 1963 р. Автограф. 8 арк.
Ілюстрація 36.
Довженко В. Д. «Гонивітер». Український танець-малюнок. Для віолончелі й фортепіано. [1960-ті рр.]. Автограф. 25 с.
Ілюстрація 37.
Довженко В. Д. Баркарола «В затоках Дніпра». Для віолончелі й фортепіано. Листопад 1959 р. Автограф. 6 с.
Ілюстрація 38.
Довженко В. Д. «Коломийки». Фантазія на народні теми для концертних цимбалів та фортепіано. 15 травня 1982 р. Автограф. 23 с.
Ілюстрація 39.
Довженко В. Д. «Козацька балада». Твір для бандури. [        ] . Автограф. 4 арк.
Ілюстрація 40.
Довженко В. Д. «За рікою, за Десною». Пісня для голосу з фортепіано. Слова П. Клименка. Київ. 1957 р. Автограф. 4 арк.
Ілюстрація 41.
Довженко В. Д. «Тополі синій шум» з вокального циклу «Солов’їні далі» на слова В. Сосюри. Для голосу з фортепіано. 29 березня 1970 р. Автограф. 5 арк.

Еріка Клименко,
кандидат історичних наук,
науковий співробітник, 
відділ кодикології та кодикографії,
Інститут рукопису