Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського глибоко сумує  з приводу печальної події – відійшла у вічність Лілія Вікентіївна Бєляєва, ще донедавна наша колега, віддана  бібліотечній справі людина, яка понад 60 років свого життя присвятила її служінню. 

Народилася Лілія Вікентіївна у 1928 році в місті Бобруйськ (нині Могильовська область, Білорусь). Навчалася у Львівському національному університеті імені Івана Франка на філологічному факультеті, свою трудову діяльність розпочала в Інституті літератури імені Тараса Шевченка АН УРСР (нині – Інститут літератури імені Тараса Шевченка НАН України) на посаді бібліотекаря. До Державної публічної бібліотеки УРСР (ДПБ), нині Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського (НБУВ), вона прийшла у 1955-му і пропрацювала тут до 2015 року, пройшовши шлях від старшого бібліотекаря до заступника директора Бібліотеки з наукової роботи. Цю посаду вона обіймала  упродовж дванадцяти років, була й тимчасово виконуючою обов’язки директора Центральної наукової бібліотеки АН України (в 1979 році).

Уся трудова й дослідницька діяльність Лілії Вікентіївни пов’язана з бібліографією – дисципліною, якою вона захопилась ще у студентські роки та яку розвивала на всіх етапах свого трудового шляху. Активно займалась вона науково-дослідницькою роботою, основну частину якої складає бібліографія літературознавчої та наукової проблематики. Одна з видатних сторінок її наукових пошуків – робота над підготовкою бібліографічної «шевченкіани», а також дослідження щодо інших видатних постатей.  Л. В Бєляєва належить до когорти кращих українських бібліографів, її внесок в історію Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, бібліографію та бібліографознавство, науково-інформаційне забезпечення науки в Україні є дуже помітним і вагомим.

Трудилася Лілія Вікентіївна завжди відповідально, наполегливо, з великою зацікавленістю й любов’ю до своєї справи, головним пріоритетом у її роботі було підвищення престижу бібліографічного фаху, прагнення до нових знань. Її трудова діяльність відзначена званням «Заслужений працівник культури України».

А людяність, приязнь, доброту й щирість у стосунках відчули й відзначають усі, чиї трудові й життєві стежки перетиналися з Лідією Вікентіївною.

Ця втрата щемно відгукнулась у серцях людей, які знали Лідію Вікентіївну Бєляєву. Висловлюємо щирі співчуття родині, завжди пам’ятатимемо  нашу колегу світло і вдячно.

Колектив Національної бібліотеки України

 імені В.І. Вернадського