9 березня минає 212 років від дня народження Тараса Шевченка

10 березня — 165 років від дня смерті Тараса Шевченка

Шевченківські дні. Шевченкіана. Згадуємо його «незлим тихим словом», читаємо  поезію, стоїмо в довгих чергах, щоб потрапити на виставку його художніх творів…  І  ловимо себе на думці: таки він справді пророк української нації. Відчувши на власній  долі нищівну силу російської імперської влади, коли люди і цілі народи зазнавали принижень і переслідувань через прагнення волі й незалежності, Тарас Шевченко як посутньо творча особистість яскраво передавав свої відчуття, переживання, посили й розмисли у поезії. І вона на наших багатостраждальних українських теренах не тільки не втратила актуальності через сотні років, вона стала на часі так, що, здається, досягла піку свого сприйняття. Поезія Шевченка і власне його образ борця за волю й незалежність стали символами боротьби проти сваволі російської імперії , поневолювачів України. Пам’ятаємо цей образ Шевченка в касці ще з Революції Гідності 2013-го року? А ось рядки:

 «Та неоднаково мені,

Як Україну злії люде

Присплять лукаві і в огні

Її, окраденую, збудять…

Ох, не однакового мені».

 Або його гнівні рефлексії щодо договору 1654 року з москвою у вірші

«Якби то ти, Богдане п’яний,Тепер на Переяслав глянув!» 

Поезія Тараса справді є пророчою! Чи то його «Кавказ», чи  « І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє», чи то «Заповіт»:

«Як понесе з України

У синєє море

Кров ворожу… отойді я

І лани і гори -

Все покину, і полину

До самого Бога

Молитися…»

Поетичні передбачення Тараса Шевченка, заклики до волі й незалежності не давали спокою не тільки царській охранці. Його десятирічним фізичним засланням без права писати й малювати не обійшлося. Кожен режим, що  російської імперії, що  комуністично-радянського тоталітаризму,  мав претензії до Тараса Григоровича, вилучаючи з бібліотек і книгосховищ його «Кобзар»,навіть той, що зазнав цензури, інші видання, оголошуючи їх нелегальними.

Виданий у Празі нецензурований «Кобзар», також женевське мініатюрне видання «Кобзаря», яке містило 19 творів, були справжніми бестселерами, їх переписували від руки й таємно поширювали в Україні…

 І тільки революції 1905 року та українська революція 1917-21 років послабили переслідування, а згодом і сприяли поширенню творів Шевченка.  Щоправда, з’явилася нова напасть у вигляді тренду про, так би мовити , вплив російської демократії на формування творчості Шевченка. Насправді це було продовженням шовіністичного імперського перекручування реальності.

  1922-го року вже радянська тоталітарна система взялася за адаптування творів Шевченка. Ідеологічно він мав перетворитися на виключно  борця з кріпацтвом, а не з поневолювачами України. Тож  приватникам заборонили видавати Шевченка. Проходження жорсткої цензури творів Шевченка не обмежувалося вилученням якихось двох трьох рядків, як за царату: вилучалися, переписувалися вірші, ідеологічно підганялися під образ такого собі дідугана у шапці й кожусі, який виступав проти панів. Проте тиражі сягали майже трьох мільйонів примірників. Але з 1939 року і цього знущання з Шевченка виявилося замало. Його твори знову вилучалися з бібліотек і книгосховищ… Вони йшли під ніж. А людей, котрі свого часу готували видання до друку , навіть художників-оформлювачів, репресовували, висилали на каторгу, розстрілювали… Так тоталітарний режим боявся здійснення пророцтв Шевченка. Боявся і боїться.

Тому й пішов на Україну війною. А ми вистоїмо, поборемо,переможемо.

« І оживе добра слава,

Слава України,

І світ ясний невечірній

Тихо засіяє…

Обніміться ж, брати мої,

Молю вас, благаю!»

Відтворюємо колись спаплюжені рядки поета, видаємо його оригінальні твори, котрі ніколи не вилучатимуться з бібліотек і книгосховищ!

Одні з найповніших фондів Шевченкіани містить наша наукова Бібліотека, тож долучайтеся, друзі, до цього невичерпного джерела українського духу й сили.

Жити його слову у віках!