Наприкінці червня – початку липня до Києва прибула делегація із Канади в межах реалізації Ініціативи «Спадщина Голодомору» (Holodomor Legacy Initiative), що відбувається за підтримки Канадсько-української фундації (Canada-Ukraine Foundation) і канадської компанії Cowater International. Основною метою проєкту, який було розпочато у 2025 році (https://www.cowater.com/project/support-to-ukraines-national-museum-of-the-holodomor-genocide/), є підтримка Національного музею Голодомору-геноциду України у збереженні культурної ідентичності та зміцненні інституційної стійкості. На думку засновників проєкту, це досягається шляхом оцифрування історичних матеріалів, розробки основних експозицій та міжнародної інформаційно-просвітницької роботи, що допомагатиме підвищенню рівня обізнаності громадськості про Голодомор, підтримці академічних досліджень та забезпеченню довгострокової стійкості музеїв. Проєкт сприяє збереженню української спадщини, одночасно зміцнюючи цінності у сфері прав людини, інклюзивності та запобіганню геноциду.

1 липня 2026 року канадська делегація завітала до Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Зустріч розпочалася з робочої наради, яку провів Юрій Ковтанюк, заступник генерального директора НБУВ з наукової роботи. У нараді також взяли участь Галина Ковальчук,  директорка Інституту книгознавства НБУВ, і Людмила Дем’янюк, координатора  міжнародних зв'язків НБУВ. Юрій Ковтанюк стисло розповів гостям про історію Бібліотеки, її структуру, функції й завдання як науково-дослідної установи Національної академії наук України, інституційну значущість її як бібліотеки НАН України з початку створення Академії, напрями діяльності, найбільші фонди в Україні, а також значний науковий доробок, що надається в доступ у межах розвитку Відкритої науки НАН України й України. Окрему увагу було приділено науковій спадщині України, зокрема НБУВ, у формі найбільших у державі наукових повнотекстових ресурсів, до яких надається вільний доступ і без яких натепер не можливе жодне дослідження в Україні. Разом з тим було підкреслено важливість власних видань НБУВ, зокрема п’яти періодичних наукових видань, з яких три фахових категорії «Б» і одне – категорії «А», що утримує перший квартиль у Scopus (Q1).

Канадську делегацію очолив Джон Караліс (John Karalis), директор проекту «Підтримка Національного музею Голодомору-геноциду в Україні» в компанії Cowater International (https://www.cowater.com/hlisymposium/). Пан Караліс детально розповів про результати першого етапу Ініціативи «Спадщина Голодомору», що завершився двоетапним конкурсним відбором грантової підтримки 14 дослідників Голодомору-геноциду та симпозіумом. У лютому 2026 року для участі в конкурсі було подано 32 проєкти (https://holodomormuseum.org.ua/en/news-museji/the-holodomor-legacy-invites-submissions-of-academic-papers/). Експертами було відібрано до участі в ньому 16 проєктів. У червні 2026 року переможцями стали 14 учасників із Канади, Коста-Ріки, США й України (https://www.cowater.com/grant-recipients-announced-for-ukraine-genocide-research/). Загальний фонд допомоги складає понад 155 тисяч канадських доларів. Грантова підтримка переможців розрахована до березня 2027 року.

Також Джон Караліс повідомив, що важливою місією Ініціативи «Спадщина Голодомору» є освітня програма, що буде ґрунтуватися на документальних свідченнях про Голодомор-геноцид в Україні.

Юрій Ковтанюк також розповів, що НБУВ вже розпочато активну взаємодію з Національним музеєм Голодомору-геноциду в Україні щодо оцифрування найбільш цікавих документів із газетного фонду Бібліотеки, відібраних спільно із співробітниками Музею. Навесні було підписано відповідний Меморандум, а у червні підготовлено технічні вимоги. Канадським колегам було запропоновано створювати запланований цифровий ресурс за підтримки Ініціативи «Спадщина Голодомору» на базі Національного музею Голодомору-геноциду в Україні як інтеграційний національного значення та консолідувати зусилля різних інституцій України, що віднесені до різних сфер управління (бібліотеки, архіви та музеї). Це дозволить створити максимально повний ресурс документальних свідчень, зокрема  задокументованих усних, а також результатів численних досліджень. Було підкреслено, що заплановані для оцифрування документи із фондів НБУВ є, на думку, експертів найбільш цікавими. Однак вони становлять лише незначну частку того масиву документальної спадщини, що свідчить про Голодомор-геноцид в Україні.

Канадські колеги зацікавились пропозиціями НБУВ і повідомили, що підтримку Ініціативи «Спадщина Голодомору» буде продовжено у 2027 році.

Сергій Касянчук (Serhiy Kasyanchuk), керівник канадської програми військової підтримки PROTECT2 (Програма сприяння реформам через технічну експертизу та передачу спроможностей), яку реалізує Міністерство національної оборони Канади, й експерт нинішнього проєкту «Підтримка Національного музею Голодомору-геноциду в Україні»  (до вересня 2024 року – директор місії Світового конгресу українців (Ukrainian World Congress, UWC) в Україні) з повагою відзначив, що НБУВ демонструє сталість у відкритості для досліджень як в аналогову епоху, так і нині, у цифрову епоху. Він вручив Юрію Ковтанюку видрукуване в Канаді подарункове видання в оксамиті – книгу «Реймське Євангеліє Анни Ярославівни» (2010 р., http://msvitu.com/pages/medical-books/yaroslavna/yaroslavna.pdf). Це безцінна київська пергаментна пам’ятка XI століття, яку до Франції привезла дочка Ярослава Мудрого Анна Ярославівна, виходячи заміж за короля Генріха I. Рукопис використовувався як коронаційна присяга французьких монархів і зараз зберігається в міській бібліотеці Реймса. Видання відіграє важливу роль для просування України у світі та було підготовлено, зокрема за результатами досліджень в Інституті рукопису НБУВ (https://ridna.ua/2010/10/nove-vydannya-rejmskogo-evangelia-povernulosa-v-ukrainu/).

Канадським колегам була влаштована коротка та змістовна екскурсія фондами НБУВ: відділом формування та використання газетних фондів (детальні пояснення давала Наталія Носкіна), Інститутом рукопису (Ірина Корчемна, Тетяна Коваль), відділом зарубіжної україніки (Вікторія Антонова) та основним фондом НБУВ (Олена Вощенко). Особливе місце в екскурсії було відведене огляду пам’ятної дошки британського журналіста Ґарета Джонса, яку подаровано НБУВ шахтарями Уельсу у 2023 році за меценатської підтримки доктора Любомира Луцюка (Lubomyr Luciuk), почесного професора Королівського військового коледжу в Кінгстоні (Канада), який брав участь у складі канадської делегації та виступав експертом у конкурсі грантової підтримки дослідників Голодомору-геноциду в Україні (https://bv.nbuv.gov.ua/doc/bv_2023_4_22).

Керівнику канадської делегації Джону Каралісу було подаровано видання Інституту архівознавства НБУВ «Академік Михайло Птуха: з архівної спадщини (2024 р.)», що містить чимало документально підтверджених статистичних даних про демографію України часів Голодомору, таким чином неспростовно підтверджуючи геноцид українського народу.

Завершився візит канадської делегації зустріччю професора Любомира Луцюка, нині старшого наукового співробітника кафедри українознавства Університету Торонто, з представниками наукової спільноти Києва. Приводом стала презентація унікального наукового видання про український визвольний рух авторства Володимира В’ятровича та Любомира Луцюка.

Модератором зустрічі науковців різних країн українського походження стала Галина Ковальчук, професор, доктор історичних наук, яка також презентувала учасникам подаровану НБУВ Сергієм Касянчуком книгу «Реймське Євангеліє Анни Ярославівни».

Сергій Касянчук, присутній на презентації, наголосив, що видання, власне, є результатом спільної роботи Світового Конґресу Українців з НБУВ. Бібліотека дала можливість відсканувати оригінальний текст, він був також перекладений ще французькою та англійською мовами і об’єднаний у таке чудове видання, наближене до оригіналу. Привезене з України в ХІ столітті Євангеліє у Франції використовували для складання присяги французькими королями, що презентує Україну як уже на той час європейську державу з гідним рівнем освіченості. І нам важливо продовжувати все це відкривати світові.

Презентована Любомиром Луцюком книга вже має свою історію в НБУВ. У листопаді 2023 року видання V. Viatrovych, L. Luciuk. Enemy Archives. Soviet Counterinsurgency Operations and the Ukrainian Nationalist Movement – Selections from the Secret Police Archives, 2023 (Ворожі архіви. Радянські протиповстанські операції та Український націоналістичний рух, 2023) представив, щойно отримавши з друку, народний депутат України, науковець, історик, публіцист, політик, громадський діяч Володимир В’ятрович. Це відбулося під час відкриття в НБУВ меморіальної дошки на честь британського журналіста Ґарета  Джонса, який був першим іноземним журналістом, котрий побачив і відкрив світові шокуючу правду про Голодомор в Україні.

Володимир В’ятрович тоді зазначив, що його співавтор професор кафедри політичних наук Королівського військового коледжу Канади, доктор філософії  Любомир Луцюк є не лише одним з творців книги. Він давно і плідно досліджує постать Ґарета Джонса та трагедію Голодомору в Україні, був одним з меценатів встановлення цієї пам’ятної дошки мужньому журналістові. А завдяки його численним роботам саме англійською мовою для західного читача відкриваються багато документів, що проливають світло на діяльність радянського режиму проти українських історичних процесів, проти українського націоналістичного руху. Цей рівень обізнаності дасть можливість зупинити російські інсинуації й інформаційні спецоперації, спрямовані на дискредитацію всього українського, особливо у нинішній відповідальний час протистояння російській агресії.

Любомир Луцюк насамперед підкреслив, що ця робота була однією з найважливіших у його творчому доробку. Свого часу його батько, родом з Галичини, був членом ОУН, тож не міг залишитись після Другої Світової війни в Україні. А в Канаді, де народився сам Любомир Луцюк, була невеличка українська громада, яка складалась переважно з тих емігрантів, що жертвами Голодомору або переслідувань за свої проукраїнські погляди. З дитячих і юнацьких років він чув заповіт тієї  громади «ти маєш стояти в обороні України». І до сьогодні це залишається настановою в його діяльності.

Закордоння, і навіть Канада, ще довго не сприймало інформації про штучно організований радянською владою голод в Україні. Маючи певні фактологічні розбіжності між розповідями своїх родичів і земляків та інформацією в підручниках і книжках, Любомир почав шукати правду в різних джерелах, але таких було надто мало. Книги про визвольний рух в Україні та його провідників були за кордоном рідкістю. Лише останні десятиліття принесли великі зміни у відкритті цих тем. Тож він упродовж свого навчання і після як науковець глибоко займався вивченням таких контраверсійних тем, як Голодомор, ОУН-УПА, дивізія «Галичина», справи так званих воєнних злочинців, аби максимально дослідити історію кожного процесу, знайти якомога більше фактів, свідчень,  підтверджень, узагальнити їх. Щоб правда про історичні процеси й визвольну боротьбу України за свою незалежність стала відома світові. Багато писав у канадських періодичних виданнях, виступав на наукових форумах, при цьому відчував спротив деяких політичних сил, шалену протидію російської пропаганди, особливо кампанії дезінформації щодо українського національного руху. Але відкриті в Україні архіви щодо цих питань стали підґрунтям для створенням презентованої великої документальної роботи, що є реальною відповіддю на такі лакуни в загальній інформації та протидію радянської й нинішньої проросійської  пропаганди.

Ярослав Бондарчук, керівник відділу зарубіжної україніки НБУВ, зазначив, що Любомир Луцюк своєю присутністю продемонстрував, що попри всі воєнні ризики й труднощі світло науки і правди сильніше за будь-який страх. Це особистий маніфест мужності й підтримки України професором Любомиром Луцюком, який українські дослідники надзвичайно цінують.

Крім того, Любомир Луцюк представив на зустрічі й подарував НБУВ ще дві свої недавно видані книги: “HOLODOMOR: Understanding the Great Famine of 1932-1934 in Soviet Ukraine” та  “The Galicia Division They Fought for Ukraine”.

Зустріч відбулася при переповненій залі в дружній, доброзичливій та конструктивній атмосфері. Учасники відзначали, що їм було дуже цікаво слухати професора Луцюка. Разом з тим, відчувався потужний зворотній зв’язок Любомира Луцюка із присутніми, його захопленість розмовою й обміном думками. Напевно, не останню роль у цьому відіграла можливість спілкуватися з однодумцями рідною мовою на землі його предків.