Іван Петрович Крип’якевич – видатний український історик, академік АН УРСР, директор Інституту суспільних наук АН України, автор ряду наукових досліджень про українську козацьку державність та підручників з історії України. Народився 25 червня 1886 р. у Львові в родині священика. В 1904 р. вступив до Львівського університету, після закінчення якого в 1909 році почав викладати та друкуватися у популярних наукових виданнях. Того ж року став дійсним членом Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка, працював там молодшим бібліотекарем в період 1911–1912 рр. З 1921 по 1924 рр. він був професором Львівського (таємного) Українського Університету.

Під час другої світової війни І. П. Крип’якевич працював у Львові редактором наукових видань Українського видавництва. У повоєнний час був звинувачений в «українському буржуазному націоналізмі», і в 1946 р. його, разом з іншими львівськими науковцями, було переведено до Києва, де він з вересня 1946 р. обіймав посаду керівника відділу Інституту історії України АН УРСР, а з 24 березня 1947 р. по 4 березня 1948 р., на половину ставки працював завідуючим відділом стародруків БАН УРСР нині (НБУВ). У 1948 повертається до Львова.

В 1953–1962 рр. був директором Інституту суспільних наук АН УРСР у Львові. У липні 1962 року Іван Петрович виходить на пенсію, впорядковує особистий архів, доводить до ладу наукові матеріали. 21 квітня 1967 року видатного українського історика не стало.

До експозиції виставки увійшли видання та документи Крип’якевича, що зберігаються у різних підрозділах філії № 1 НБУВ.