Нещодавно у відділі зарубіжної україніки Інституту книгознавства Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського відбулась лекція «Українська спадщина Афону».

Лекцію прочитав директор Міжнародного інституту афонської спадщини в Україні, редактор наукового альманаху «Афонська спадщина» Сергій Шумило. Захід зібрав тих, хто цікавиться тисячолітніми духовними і культурними зв’язками Київської Русі та Афону.

Виступаючи перед аудиторією, історик Сергій Шумило підкреслив, що українська спадщина Афону – малодосліджена вітчизняними фахівцями тема. Хоча Свята Гора, її духовні традиції, архітектурні, мистецькі й книжкові пам’ятки, її вплив на культурне, духовне і політичне життя слов’янського світу, а також на розвиток чернецтва в різних країнах, становлять значний інтерес для наукової та інтелектуальної спільноти України.

Роботу з вивчення українського сліду на Афоні, який простежується ще з часів князя Володимира, взяв на себе Міжнародний інститут афонської спадщини в Україні. Відбулося декілька експедицій на Афон, у результаті яких стало відомо про перебування на Афоні прп. Антонія Печерського та прп. Паісія Величковського, а також про те, що у деяких афонських монастирях досі зберігається чимало львівських, острозьких та київських стародруків XVII–XVIІI ст. («Лимонарь или цветник Софрония Патриарха Єрусалимского» (1628), «Авва Дорофей» (1628)).

Вдалося віднайти й документи, які підтверджують, що кошти на потреби Святої Гори жертвували відомі діячі часів козацтва: гетьмани Іван Мазепа, Іван Самойлович і Данила Апостол, військовий діяч Семен Палій, козацькі родини Кочубеєв і Лизогубів.

Справжньою знахідкою, за словами Сергія Шумила, стали залишки стародавньої козацької святині – обителі «Чорний Вир», заснованої у 1747 році козаком Григорієм Голубенком, нащадком гетьмана  Оліфера Голуба. Дослідник зазначив, що відомості про існування афонського козацького скиту дослідники вперше знайшли в листах останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського, однак жодних досліджень козацького скиту не проводили.

Назва козацького скиту «Чорний Вир», на думку Сергія Шумила, походить від річки, що трьома потоками стікає з гір та збирається у вир. Щодо того, хто населяв цю обитель, то історики вважають, що серед ченців і послушників скиту були колишні запорізькі козаки, схильні до благочестя.

Скит «Чорний Вир» проіснував до 30-х років XIX ст., коли під  час російсько-турецької війни, внаслідок перебування турецьких військ в обителях Афону відбувся занепад багатьох афонських монастирів. До наших днів збереглися рештки скиту «Чорний Вир» і соборний храм на честь Різдва Богородиці у відносно гарному стані. У середині храму можна побачити частково вцілілі фресковий розпис із Києво-Печерськими святими, орнаменти та дерев’яні іконостаси з іконами в стилі козацького бароко XVIII ст.

Перші результати вивчення та систематизації відомостей про маловідомий козацький скит Сергій Шумило представив у своїй книзі «Духовне Запоріжжя на Афоні. Маловідомий козацький скит "Чорний Вир" на Святій Горі», яку презентував слухачам лекції. Також дослідник української спадщини Афону розповів про ще одну свою книгу – «Прп. Паісій Величковський і Запорізька Січ», присвячену 220-річчю кончини православного старця і 1000-літтю давньоруського чернецтва на Афоні. Видання репрезентує шість листів прп. Паісія на Запорізьку Січ, які були знайдені в українських архівах і рідкісні документальні свідчення з архівів України та Афону, які відкривають нові факти про святого Паісія в Афонському монастирі Сімонопетра й обителі св. Костянтина на Афоні.

Прес-служба НБУВ