Перший зимовий похід Армії УНР

6 Грудень 2019

Дата події:

5-12-2019

Від 5 грудня 2019 року в читальній залі відділу зарубіжної україніки Інституту книгознавства НБУВ демонструється книжкова виставка «Перший зимовий похід Армії УНР (1919-1920): 100-та річниця». ЇЇ електронний варіант також представлений на офіційному сайті НБУВ. Виставка вшановує героїв Української революції 1917-1921 років.

Цей зимовий похід був рейдом військових з’єднань Армії Української Народної Республіки по тилах радянських та білогвардійських військ. Він розпочався 6 грудня 1919 року. Боєздатні частини були зведені в 4 групи: Запорізьку (командувач – генерал-хорунжий Михайло Омелянович-Павленко, згодом – полковник Андрій Гулий-Гуленко), Київську (командувач – полковник Юрій Тютюнник), Волинську (командувач – полковник Олександр Загродський) та 3-ю стрілецьку дивізію (командувач – полковник Володимир Трутенко). Загальне командування здійснював генерал-хорунжий Михайло Омелянович-Павленко. Сукупна чисельність армії становила близько 10 тисяч вояків (з них боєздатних – 3-3,5 тис.), озброєних 2-ма тисячами шабель та 12-ма гарматами.

Армія УНР виконала велике історичне завдання: продовжила збройну боротьбу під прапором УНР майже на пів року. Своєю збройною місією вона була найкращою пропагандою незалежності України. За словами істориків, Зимовий похід був «вершком революційно-визвольних змагань українського народу власними силами». Після його завершення внаслідок союзу із Польщею ентузіазм війська і народу суттєво згас. Український рух вступив у нову, набагато важчу боротьбу. Армія Зимового походу є для нас нинішніх взірцем високого героїзму вояків, що не знали ні труднощів, ні перешкод.

У фондах відділу зарубіжної україніки Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського тематика Зимового походу репрезентована книжками та публікаціями у періодичних виданнях.

Серед найвизначніших – два видання: спогади командувача Армії УНР Михайла Омеляновича-Павленка у чотирьох частинах збірника «За Державність» (1929-1934) та «Зимовий похід 1919-1920» помічника М. Омеляновича-Павленка – Юрка Тютюнника. У вступному слові до останньої книги зазначено, що вона перевидається у «Видавництві Чарторийських» (1966 р.) без змін з видання, що вийшло друком у Коломиї в 1923 році у видавництві Трембіта в Серії «Матеріяли і Замітки до Історії Визвольної Боротьби», Кн. 1.

Свою працю Юрко Тютюнник написав на підставі документів, що були в його розпорядженні, утримуючись від їхньої оцінки:

Накази і розпорядження по армії та дивізіях;
Оперативні, розвідувальні і політичні звіти;
Листи та заяви урядових осіб офіційного характеру;
Документи, віднайдені у ворогів та перехоплені радіозвіти;
Періодичні та продовжувані видання.

Дуже детально, на підставі численних документів та спогадів учасників, описує Зимовий похід О. Доценко у книзі «Зимовий похід (6.ХІІ.1919-6.Х.1920)», що вийшла друком у видавництві Українського Наукового Інституту у Варшаві в 1932 році. Загалом книга поділена на 7 розділів. Перший розділ коротко змальовує події, що передували Зимовому походу та стали його безпосередньою причиною; ІІ – VІ розділи присвячені етапам походу; VІІ охоплює повстанські акції під час Зимового походу та тодішню політику більшовиків. В кінці книги знаходимо основну карту Зимового походу та чотири олеати.

Цікавими є праці керівника уряду УНР періоду Директорії – Ісаака Мазепи. Зокрема «Україна в огні й бурі революції 1917-1921» (1951) та «Огнева проба» (1941). Обидва нариси написані на основі спогадів автора про українську революцію, починаючи з 1917 року. У передмові до «Огневої проби» І. Мазепа зазначає, що його попередники висвітлювали Зимовий похід радше з погляду воєнної історії, а тодішня політична ситуація недостатньо висвітлена. На його думку, багато спогадів про цей рейд викладено мемуаристами не зовсім достовірно. Автор пропонує поглянути на Зимовий похід очима стороннього глядача.

На 30-ту та 50-ту річницю зимового походу вийшло друком дві книжки – П. Самовидця «Зимовий похід: Тридцяті роковини 1919–1949» (1949) та П. Феденка «Минуло півстоліття: зимовий похід Армії Української Народної Республіки, 1919–1920 рр.» (1972).

Стисло і лаконічно описано у цих двох брошурах основні віхи Зимового походу. Ці видання цікаві тим, що є вичерпними і зрозумілими для непідготовленого читача, адже спогади учасників походу є дещо перевантажені військовими термінами.

Доволі змістовними є видання П. Мірчука «Українська державність, 1917-1920» (1967), а також «Визвольна боротьба українського народу 1917-1921 рр.» (1950), написане Об’єднанням колишніх українських військових у Лондоні. Обидва видання корисні тим, що у доступній для читача формі подають інформацію про Зимовий похід у контексті всієї визвольної боротьби 1917-1920 років. Таким чином, перед читачем відкривається повна картина етапів української революції та їхніх першопричин. Це дає можливість усвідомлено подивитися на Зимовий похід як історичне явище.

Всі попередньо згадані видання про Зимовий похід написані в екзилі. А протягом останнього десятиріччя тему визвольних змагань за незалежність України спробував висвітлити П. Гай-Нижник у книзі «УНР та ЗУНР: становлення органів влади і національне державотворення (1917-1920 рр.)», що вийшла друком у Києві в 2010 році. Автор аналізує успіхи та прорахунки державного будівництва УНР та ЗУНР на той період і передумови акту злуки між двома республіками.

Дослідників біографії очільників та учасників Зимового походу може зацікавити біографічний словник А. Kolanczuk «Ukrainscy generalowie w Polsce. Emigranci polityczni w latach 1920–1939» (2009).

Масштабною і без перебільшення унікальною є науково-бібліографічна праця колективу НБУВ «Українська революція і державність (1917-1920 рр.)» (2001). Ця книга – потужне і максимально вичерпне бібліографічне джерело Української революції.

Безперечно, для пересічного читача найоптимальнішим варіантом ознайомлення із тематикою Зимового походу є публікації у періодичних виданнях. У фонді зарубіжної україніки зберігаються комплекти номерів науково-історичного журналу «Вісті Комбатанта», що виходить у США з 1961 року. Саме у ньому знаходимо найбільше статей про Зимовий похід, здебільшого приурочених до роковин цієї славної події. Про Зимовий похід писали не лише емігранти, але й українці на теренах окупованої Польщею Галичини. Так, віднаходимо статті О. Доценка у «Історичному календарі-альманасі Червоної Калини на 1933 рік»; Д. Паліїва у «Літописі Червоної Калини» (1936); П. Феденка у «Вільній Україні» (1921). Про похід Армії УНР взимку 1919-1920 років також згадується у празькому часописі «Гуртуймося» (1935), торонтському «Дороговказі», британському «Бюлетені об’єднання українців» (1969) та «Українському комбатанті», що друкувався у Новому Ульмі в 1950-х роках.