17 грудня відбулося розширене засідання Вченої ради Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. На її порядку денному важливе питання – «Про кризову ситуацію з реформуванням системи вітчизняної фахової наукової періодики та майбутнє журналів соціогуманітарного профілю». Директор Інституту біографічних досліджень доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України Володимир Іванович Попик доповів про невтішний стан справ з цього приводу.

Зокрема, про те, що останнім часом серед гострих проблем, пов´язаних з реформуванням наукової сфери, з`явилася загроза руйнування системи вітчизняної фахової наукової періодики. У цій справі фатальну роль може відіграти реалізація недостатньо продуманих вимог наказу МОН України від 15.01.2018 № 32 «Про затвердження Порядку формування Переліку наукових фахових видань України», що набув чинності 13.03.2018. Цей документ розподілив офіційно визнані нині фахові наукові журнали й продовжувані збірники за запровадженими ним категоріями «А», «Б» та «В», визначивши їх наукову значимість за формальною ознакою – на підставі стану індексування у провідних зарубіжних комерційних наукометричних базах даних Web of Science Core Collection та Scopus. Проголошено, що право на подальше існування у статусі фахових після березня 2020 р. матимуть лише видання категорій «А» і «Б».

До категорії «А» належать видання, які індексуються у зазначених базах. Таких на кінець жовтня 2019 р. в Україні налічувалося 122. До категорії «Б» належать ті видання, члени редколегій яких опублікували впродовж останніх років певну кількість статей у індексованих згаданими базами виданнях. Останнім вимогам відповідало на кінець жовтня 186 видань. Відповідно до п.11 Порядку формування Переліку наукових фахових видань України, всі інші наукові журнали та збірники, віднесені нині до категорії «В», які до березня 2020 р. не отримають права на присвоєння їм категорії «А» чи категорії «Б», мають бути виключені з Переліку фахових наукових видань «без права поновлення».

Мова про основну масу видань – понад 80 % усіх нині існуючих вітчизняних наукових журналів і продовжуваних збірників. Впродовж наступних трьох місяців, які залишилися до визначеного наказом МОН терміну, абсолютна більшість цих видань не зможуть перейти до категорій «А» і «Б». Йдеться про перспективу масового переведення видань у статус «не-фахових», тобто не-наукових. Це – про журнали і збірники, які раніше одержали статус фахових за рішеннями того ж МОН України.

Хибність вимог, висунутих згаданим наказом МОН України, полягає в необгрунтованій фетишизації досягнення масового індексування вітчизняних журналів та продовжуваних наукових збірників у міжнародних комерційних наукометричних базах даних Web of Science та Scopus, а також у вимогах щодо обов´язкового друкування членами їх редколегій власних статей у індексованих цими базами виданнях.

Представники світового наукового співтовариства неодноразово висловлювалися проти абсолютизації авторитету Web of Science та Scopus, насаджуваного самими упорядниками цих наукометричних баз. В опублікованій в 2017 р. спільній заяві трьох найавторитеніших академічних організацій світу – Французького Інституту (Institut de France – Akadémie des sciences), Леопольдіни – Національної академії наук Німеччини  та британського Королівського Товариства зазначено, що представлення публікацій у Scopus та WoS не є ознакою високого рівня наукових досліджень.

Ці питання активно дискутувалися й українськими вченими, проте їх голос не був почутий. Результати досліджень українських вчених необхідно зробити значно більш видимими для світового наукового співтовариства. І з ідеєю пріоритетної підтримки тих категорій наукових журналів і збірників, які вже досягли в цьому плані успіхів, наданням їм певних преференцій, важко не погодитися.

В Україні існує мережа фахових видань соціогуманітарного профілю, і це є величезним досягненням вітчизняної науки. Завдяки існуванню такого середовища вітчизняна соціогуманітаристика змогла піднятися на європейський і світовий рівень, чимало зробити задля утвердження інтелектуальної самостійності України. Зазначені журнали і продовжувані збірники читаються у мережі Інтернет, оскільки вони є у відкритому доступі на порталі НБУВ, на веб-сайтах окремих видань. Втім,  у переважної більшості солідних вітчизняних видань з соціальних і гуманітарних наук немає можливості потрапити в число індесованих у Web of Science та Scopus. Проблематика, яка не належить до глобальної у сучасному цивілізаційному розвиткові, до цього часу залишається у Web of Science та Scopus на маргіналях. Українознавчі видання розглядаються впорядниками зазначених баз як такі, що обмежені розглядом специфічних суто національних або регіональних проблем, тобто не становлять загальносвітового інтересу.

Логіка визначає необхідність зосередити зусилля на входженні українських фахових наукових журналів і збірників соціогуманітарного профілю до наукометричних баз, які мають або значні сегменти соціогуманітарної проблематики, або загальноєвропейське чи регіональне значення. На жаль, ці можливості автори наказу МОН України 15.01.2018 № 32 під впливом своїх глобальних устремлінь не зрозуміли і прогледіли.

Входження вітчизняної наукової періодики, а надто – соціогуманітарної до Web of Science та Scopus потребуватиме значних зусиль як на рівні наукового співтоварства, академічних інститутів та університетів, так і на рівні держінституцій. Обгрунтованими є очікування науковців щодо розбудови в Україні національної системи наукового індексування, яка може бути створена шляхом поєднання зусиль наукометричної системи, розгорнутої  НБУВ на базі її бібліометричних напрацювань і репозитарію «Наукова періодика України» та Державної науково-технічної бібліотеки України (ДНТБ), якою у 2019 р. розпочато розбудову відкритого українського індексу цитування – Open Ukrainian Citation Index (OUCI). У такій непростій ситуації, що склалася з просуванням українських наукових видань, насамперед, соцогуманітарного профілю до європейського і світового наукового простору, МОН, замість вироблення і впровадження дієвих заходів організаційної і фінансової підтримки вдається до необгрунтованих, хибних за своєю сутністю адміністративних заходів.

Доповідач задався питанням: до чого призведуть анонсовані проскрипції проти більш ніж 80% вітчизняних фахових журналів і продовжуваних збірників, якими будуть реальні наслідки, тобто неочікувані результати? В сукупності ці видання становлять основну частину унікальної вітчизняної системи фахової періодики, створеної працею поколінь вчених не дивлячись на несприятливі обставини. Про її наукову й інформаційну цінність свідчить такий факт. Матеріалами повнотекстового репозитарію «Наукова періодика України», розбудованого НБУВ на своєму інформаційному порталі, який охоплював на початок грудня 2019 р. загалом 2729 вітчизняних наукових журналів і продовжуваних збірників (41343 випуски, 1050633 повних текстів статей), щодня користуються десятки тисяч науковців – як вітчизняних, так і зарубіжних (таких більше 10%). Впродовж минулого, 2018 р. ними було завантажено з репозитарію понад 24,1 млн повних текстів статей. Дивно говорити про те, що можна адміністративним рішенням позбавити майже дві тисячі журналів і збірників наукового фахового статусу.

Поки що є час і можливості відвернути спровоковані непродуманими діями МОН загрози. Адже разова кампанія позбавлення «оптом» не менш як 1800 вітчизняних видань їхнього наукового фахового статусу, та ще і з загрозивим вироком «без права поновлення» за своїм руйнівним потенціалом може стати поштовхом для розгортання незворотніх процесів у вітчизняному науковому просторі. На «журнальну» проблему багато чого зав´язано. Мова не лише про видання наукової періодики. Йдеться також про регулювання підготовки кадрів вищої кваліфікації – докторів філософії і докторів наук, а отже й про існування спеціалізованих рад із захисту дисертацій, про загальну оцінку рейтингу наукових установ, їх державну атестацію, про атестацію науковців за результатами їх публікаційної активності. Загальне пониження статусу наукових видань, а значить – і наукових установ, здатне негативно позначитися на розвиткові міжнародного наукового співробітництва, справі інтеграції вітчизняної науки до європейського і світового наукового простору, в ім´я якої нібито й затівалося «реформування».

Доповідач висловив надію, до цього не дійде. Штучно створена у науковій сфері чергова кризова ситуація повинна стати важливим уроком для суспільства і сформулював деякі рекомендації:

– владним органам треба задекларувати формулу, яка б дозволила  перевести справу в з площини запровадження обмежень і заборон в площину надання преференцій виданням і вченим, які досягли присутності у зазначених базах. Важливо дистанціюватися від авторів недолугого проекту «шокової терапії»;

– визнати профільними для фахових наукових журналів і збірників з соціальних та гуманітарних наук також авторитетні у науковому світі наукометричні бази:

– запровадити норми публікацій для головних редакторів і членів редколегій у виданнях, які індексуються у авторитетних для соціогуманітарних наук базах:

– відтермінувати час перереєстрації фахових наукових видань, щоб надати можливість для налагодження спокійного і конструктивного діалогу з зарубіжними науковими партнерами і видавцями;

– задекларувати організацію робіт зі створення в Україні національної системи наукового індексування на основі поєднання зусиль наукометричної системи, розгорнутої НБУВ на базі здійснюваних нею напрацювань у галузі бібліометрії й повнотекстового репозитарію вітчизняних фахових видань «Наукова періодика України» та Державної науково-технічної бібліотеки України (ДНТБ), якою розпочато розбудову відкритого українського індексу цитування – Open Ukrainian Citation Index (OUCI);

– започаткувати здійснення незалежного експертного оцінювання діяльності фахових наукових видань;

Зрозуміло, що таке важливе питання не лишило байдужими членів Вченої ради й багато хто з них взяв активну участь в його обговоренні. Тож резюмували наступне: треба не мовчати, а всіма силами й можливостями захищати свою гідність і своє право на існування.

На засіданні ради також були заслухані рекомендації рукописів видань до друку, інформація про роботу Ради молодих учених НБУВ, розглянуті та затверджені звіти про виконання в 2019 році перехідних та заключних відомчих науково-дослідних робіт і планів на наступний рік.