Інститут архівознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського презентує електронну виставку архівних документів з нагоди 110-річчя від дня народження В. С. Гутирі – видатного хіміка, академіка АН УРСР, на якій експонуються 26 документів з особового фонду вченого (ф. № 246, 325 справ за 1921–1983 рр.).

Віктор Степанович Гутиря (1910–1983) працював в Азербайджанському науково-дослідному інституті нафтової переробки (з 1959 року – Інститут нафтохімічних процесів АН АзРСР) з 1932 до 1937 року молодшим, старшим науковим співробітником та завідувачем лабораторії органічного синтезу, а згодом у період 1937–1945, 1955–1959 роки заступником директора. З 1954 року в Міністерстві нафтової промисловості Азербайджанської РСР він обіймав посаду начальника технічного управління, голови технічної ради, входив до колегії міністерства. З 1959 року Віктор Степанович на посаді заступника директора Інституту хімії полімерів і мономерів АН УРСР (з 1962 року – Інститут хімії високомолекулярних сполук АН УРСР). Водночас він очолив в інституті новостворений відділ хімії нафти і газу, який був першою академічною установою нафтохімічного профілю в Україні. В ІХВС АН УРСР він пропрацював до 1964 року. В 1961 році вченого обрали дійсним членом АН УРСР та членом її Президії. З 1963  до 1974 року він – віце-президент академії. У період 1976–1983 роки В. С. Гутиря – керівник відділення нафтохімії Інституту фізико-органічної хімії і вуглехімії АН УРСР.

Віктор Степанович Гутиря – основоположник української наукової школи нафтохіміків, автор двох монографій, понад 200 наукових праць, численних авторських свідоцтв на винаходи. Основні праці вченого присвячені дослідженню нафтових родовищ Азербайджану й України та розробці каталітичних процесів перетворення вуглеводнів.

За вагомий внесок у розвиток нафтохімії його було нагороджено орденом «Знак Пошани» (1936). За наукові розробки оборонного характеру у 1942 році вчений отримав Державну премією СРСР. У 1976 році за розробку комплексу наукових досліджень з проблем промислового гетерогенного каталізу В. С. Гутирі присудили премію АН УРСР імені Л. В. Писаржевського. Окрім цих нагород, наукові досягнення вченого було відзначено орденами «Знак Пошани» (1949), Леніна (1942, 1970), Трудового Червоного Прапора (1953, 1975), Жовтневої революції (1980) та іншими.

На виставці представлені статті, доповідні записки, виступи різних років життя В. С. Гутирі. Факти біографії вченого розкриваються у представлених на виставці власноручній автобіографічній довідці, свідоцтві про закінчення дев’ятирічної школи, дипломі про закінчення Азербайджанського нафтового інституту, а також дипломах академіка АН Азербайджанської РСР (1949 р.) та академіка АН УРСР (1961 р.).

Серед експонованих документів особливу увагу привертають фотознімки В. С. Гутирі: його фотопортрети «азербайджанського» та «київського» періоду життя; фото у групі інших українських академіків – І. К. Походні, Г. С. Писаренка, І. К. Білодіда; а також зафіксований фотографом його виступ перед мікрофоном.

З електронною виставкою можна ознайомитися за адресою:

http://www.nbuv.gov.ua/node/5359.

Інститут архівознавства НБУВ вул. Володимирська 62, к. 416, тел. для довідок 288-14-31.

Завідувач відділу археографії

Інституту архівознавства НБУВ

Ю. В. Булгаков