Галерея
Ківлицький Євген Олександрович (1861–1921) : з нагоди ювілею
Ківлицький Євген Олександрович (крипт.: Е. К.; 08.02.1861, С.-Петербург – 04.01.1921, Київ) – історик, літератор, видавець, педагог, бібліограф, бібліотекознавець; канд. іст.-філол. н. (1889).
За походженням належав до дворянського роду батька – Олександра Євдокимовича Ківлицького (28.08.1818–15.03.1873), дрібного поміщика, котрий мав маєток у с. Городище Сосницького повіту Чернігівської губернії, деякий час служив у Санкт-Петербурзькому інспекторському Департаменті громадського відомства по завідуванню особовим складом громадських чинів при Першому відділенні Особистої канцелярії російського імператора, а на момент народження сина учителював у Лугському повітовому училищі Санкт-Петербурзької губернії. Батько помер, коли хлопцю виповнилося 12 років.
Навчався в Новозибківському реальному училищі (Чернігівська губ., 1877–1880). Закінчив історично-філологічне відділення Київського імп. університету св. Володимира з науковим ступенем кандидата історико-філологічних наук (1889).
Працював канцелярським службовцем, колезьким реєстратором, надворним радником, старшим радником Київського дворянського депутатського зібрання (1880–1882, 1891–1916); секретарем, редактором журналу «Киевская старина» (1889–1893); редактором газети «Киевские отклики» (1904–1906); помічником бібліотекаря Київського імп. університету св. Володимира (03.10.1891–1898); викладачем історії, географії, російської мови та словесності середніх навчальних закладів м. Києва – Київської 4-ї чоловічої гімназії, жіночої гімназії О.Т. Дучинської, Київського Володимирського кадетського корпусу (1891–1917); співробітником редакції «Энциклопедического словаря» Брокгауза та Ефрона (1892–1907); лектором з історії на загальноосвітніх курсах для народних вчителів в Ніжинському історико-філологічному ліцеї князя Безбородька (1910); інспектором шкіл Київського учбового округу (1917); скарбником Київського товариства сприяння початковій освіті (до 1921); окружним інспектором Київського учбового округу (жовтень-листопад 1917) та завідуючим справами російської школи в Департаменті наросвіти УНР (24.12.1917–1918). Долучився до видання «Педагогічного журналу» Педагогічного бюро Полтавської земської управи (1910).
Останні роки життя Є.О. Ківлицького пов’язані зі служінням українській бібліотечній справі. Він був членом Тимчасового Комітету із заснування Національної бібліотеки України в м. Києві (нині – Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського) та керуючим загальним бібліотечним відділом (21.02.1919–29.12.1920), старшим бібліотекарем та головою Ради бібліотекарів (вересень 1919 – серпень 1920) Бібліотеки.
Після затвердження Статуту Бібліотеки та припинення діяльності Тимчасового Комітету із заснування Бібліотеки, до складу якого входили академіки Української Академії наук – В.І. Вернадський, А.Ю. Кримський, С.О. Єфремов, Д.І. Багалій, а також досвідчені діячі бібліотечної справи – В.О. Кордт, Г.П. Житецький, В.Ю. Данилевич, Є.Ю. Перфецький, О.М. Грушевський, Євген Олександрович Ківлицький як голова Ради бібліотекарів фактично виконував обов’язки директора Всенародної бібліотеки України.
Під його керівництвом, у надзвичайно складних моральних та матеріальних умовах періоду Визвольних змагань, проводяться організаційні заходи з функціонування Бібліотеки: пошук постійного приміщення; вибивання коштів на бібліотечне облаштування, інвентар, приладдя та видачу заробітної платні; збільшення штатів; комплектування, надходження та зберігання фонду; укладання угод, перевезення й упорядкування фонду; організація відділів; розробка правил та інструкцій з обробки, каталогізації та інвентаризації літератури; відкриття читальні; листування; видавання часописів тощо.
За два перші роки існування Бібліотеки довелося сім разів змінювати тимчасові приміщення та перевозити фонди. Декілька місяців співробітники зовсім не отримували належної їм платні. Хоча у звіті про діяльність Української Академії наук за 1920 рік Всенародна бібліотека України була визнана однією з найсумлінніших і найпрацьовитіших установ Академії, Губнаросвітою керівництво Бібліотеки було звинувачено у зволіканні в упорядкуванні та інвентаризації фонду, а також відкритті читальні.
Безпідставні звинувачення спонукали Є.О. Ківлицького подати у вересні 1920 року заяву з проханням звільнити його за станом здоров’я від виконання обов’язків Голови Ради бібліотекарів, а у грудні того ж року – про звільнення від роботи у ВБУ. На той час обвинувачення Губнаросвітою були вже зняті. Проте, повернути втрачене важкою працею в найтяжчих умовах перших років існування й організації Бібліотеки та зрештою, безпідставними обвинуваченнями, здоров’я вже було не можливо. 4 січня 1921 року важко хворий Євген Олександрович відходить у засвіти.
Дійсний член Київського літературно-артистичного товариства (1904), історичного товариства Нестора Літописця, Українського Наукового товариства у Києві, Київського педагогічного товариства, Історико-філологічного товариства Інституту князя Безбородька та ін.
Як державний службовець Є. О. Ківлицький був нагороджений орденами св. Станіслава ІІ та ІІІ ст., Анни ІІ та ІІІ ст., пам’ятними медалями на честь російських царів.
Особовий архівний фонд Є.О. Ківлицького зберігається в ІР НБУВ (ф. 71, 1251 од. зб.). Документи фонду розповідають про службову діяльність науковця на різних посадах. У фонді відклалися: біографічні документи – посвідчення, службові квитки, формулярний список; документи, які стосуються його педагогічної діяльності в середніх навчальних закладах Києва – протоколи педагогічних нарад, робочі плани, циркуляри, відомості про створення і діяльність Київської жіночої гімназії О.Т. Дучинської, заснованої дружиною професора Київського університету св. Володимира – В.М. Ващенко-Захарченко; документи громадської діяльності в різних товариствах (програми товариств, засідань, вечорів; документи про редакторську роботу в журналі «Киевская старина» та газеті «Киевские отклики»; документи про роботу у ВБУ; листування; архівні документи роду Ківлицьких; біографічні документи К.Л. Якубовського, близького друга батька Є.О. Ківлицького тощо.
Література:
Адрес-календарь. Общая роспись начальствующих и прочих должностных лиц по всем управлениям в Российской империи на 1914 год. [Ч. 1–2] / Инспекторского отд. Собств. Его имп. величества канцелярии. – СПб., 1914. – 73 с., 1896 стб. разд. паг.; 602 стб., [75] с. – Ст. 422;
Українська Загальна Енциклопедія. Кн. знання в 3-ох томах. – Т. 2 : З–Р. – Львів ; Станіслав ; Коломия, [1939]. – С. 246;
Масанов И.Ф. Словарь псевдонимов русских писателей, ученых и общественных деятелей. – Т. 4 : Новые доп. к алфавит. указ. псевд. ; алфавит. указ. авторов. – М. : Изд-во Всесоюз. книж. палаты, 1960. – 227;
Биковський Л. Книгарні – бібліотеки – Академія. Спомини (1918–1922). – Мюнхе ; Денвер, 1971. – С. 37;
Євген Ківлицький – перший директор Всенародної бібліотеки України / Л. Гнатенко, М. Кучинський // Бібл. вісн. – 1996. – № 1. – С. 8–10;
Є.О. Ківлицький – подвижник Всенародної бібліотеки України / Л.А. Гнатенко, М.В. Кучинський // Рукоп. та книж. спадщина України : зб. наук. пр. – К., 1998. – Вип. 4. – С. 39–49;
Дубровіна Л.А., Онищенко О.С. Історія Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського, 1918–1941. – К., 1998. – С. 10, 22, 29, 30, 34, 53, 56, 61, 62, 66, 71, 91, 101, 202;
Кучинський М. Багатовимірність таланту // Історичний календар : наук.-попул. альм. : 10-річчю незалежності України присвячується / упоряд.: А. Денисенко, С. Грабар, П. Орленко. – К., 2001. – Вип. 7. – С. 112–114;
Мяскова Т. Бібліотека Імп. університету Св. Володимира: з історії комплектування (1834–1927 рр.) – К., 2005. – С. 128–180;
Степченко О.П. Українські вчені-фундатори спеціалізованих відділів Нац. б-ки України ім. В.І. Вернадського (1918–1934) / О.П. Степченко ; відп. ред. Л.А. Дубровіна ; НАН України. Нац. б-ка України імені В.І Вернадського. – К. : Нац. б-ка України імені В.І Вернадського, 2008. – К., 2008. – С. 67–76;
Дубровіна Л., Онищенко О. Бібліотечна справа в Україні ХХ ст. / Л.А. Дубровіна, О.С. Онищенко. – К., 2009. – С. 52, 93, 96, 97, 99, 478;
Енциклопедія Сучасної України. – Т. 13 : Киї–Кок / НАН України ; Наук. т-во ім. Т.Г. Шевченка ; Ін-т енцикл. досліджень НАН України ; редкол.: І.М. Дзюба (співголова) та ін. – К., 2013. – С. 147;
Історія бібліотечної справи та бібліографії в Україні : ретросп. бібліогр. покажч. публ. сер. ХVІІІ – поч. ХХІ ст. : у 2 т. Т. 2 / М-во культури України. Нац. парлам. б-ка України ; авт.-уклад. С.Л. Зворський ; наук. ред. Л.М. Любаренко ; відп. за вип. Т.І. Вилегжаніна. – К., 2013. – С. 126.
Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. – 1941 р.) : матеріали до біобібліографічного словника : словник-довідник / авт.-уклад. Л.В. Гарбар ; відп. ред. Л.А. Дубровіна ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського, Ін-т рукопису. Київ: НБУВ, 2017. C. 204. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/everlib/item/er-0002146
Архівні джерела:
Арх. НБУВ, оп. 1, спр. 17, арк. 8; оп. 1л, спр. 2, арк. 2, 8; ІР НБУВ, ф. І, спр. 896, 1161–1162, 9232–9359; ф. ІІІ, спр. 7718–7875, 9360–9387; 9455–9626; 9646–9651, 9701–9702, 9708–10077; 26677; ЦДІАК України, ф. 274, оп. 1, спр. 888, арк. 157.
Іконографія: ІР НБУВ, ф. 292, № 266.
Корисні посилання:
Виставку підготувала:
к.і.н., с.н.с. відділу фондів рукописної спадщини
Інституту рукопису НБУВ Л.В. Гарбар
Оплата послуг та благодійні внески
Ми в соціальних мережах