8 лютого минає 155 років від дня народження українського історика, педагога, публіциста, письменника Євгена Ківлицького (1861–1921).

Закінчивши 1889 року історико-філологічний факультет Університету Святого Володимира зі ступенем кандидата історико-філологічних наук, Євген Ківлицький служив у Київському дворянському зібранні, викладав історію, географію та російську мову в Київській четвертій жіночій гімназії та Ніжинському історико-філологічному ліцеї князя Безбородька, а також на загальноосвітніх курсах для народних учителів.

Євген Ківлицький брав активну участь у роботі наукових та просвітницьких товариств, зокрема: «Общества содействия народному образованию», що діяло в Народній аудиторії; «Киевского литературно-артистического общества», «Общества имени Шевченко вспомосуществования нуждающимся уроженцам Южной России, учащихся в высших учебных заведениях Санкт-Петербурга», «Історичного товариства імені Нестора-Літописця», «Комиссии для разбора древних актов», «Киевской комиссии народних чтений» та ін.

Упродовж 1889–1893 років Євген Ківлицький був редактором журналу «Киевская старина», на сторінках якого опублікував багато власних бібліографічних оглядів з історії Русі, статей, критичних нарисів та ін.

Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Євген Ківлицький працював помічником бібліотекаря в бібліотеці Університету Св. Володимира, співпрацював з редакціями Енциклопедичного словника Брокгауза і Єфрона, «Педагогічного журналу», а також став одним з укладачів історико-географічного словника України.

Євген Ківлицький і Всенародна бібліотека України

Останні роки життя Євгена Ківлицького були тісно пов’язані з організацією роботи Всенародної бібліотеки України (нині – Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського).

Учений почав працювати у Всенародній бібліотеці України (ВБУ) на посаді старшого бібліотекаря з 1919 року. В особовому архіві Євгена Ківлицького збереглося посвідчення, видане Тимчасовим комітетом (ТК) для заснування Національної бібліотеки Української держави.

У вересні того ж року було створено Раду бібліотекарів для керування внутрішньою організацією праці. Головою Ради бібліотекарів було обрано члена ТК Євгена Ківлицького. З того часу і до вересня 1920 року Євген Ківлицький фактично виконував обов’язки директора ВБУ.

З перших днів своєї роботи у ВБУ Євген Ківлицький займався створенням книжкового фонду. Він регулярно звертався до Правління Академії наук із проханням видати йому кошти на придбання бібліотек українських учених, а також на перевезення цих зібрань.

Завдяки Євгену Ківлицькому ВБУ отримала пріоритетне право у відбиранні книжок та архівних документів, сконцентрованих у губернському виконкомі, а також в отриманні газет і журналів від видавництв.

Про небайдуже ставлення Євгена Ківлицького до формування фонду ВБУ свідчить і його листування з Володимиром Вернадським:

«Самые свежие новости: 1) из Корсуня привезли вагон книг (Лопухиной-Демидовой) и еще есть три вагона, за которыми отбыл Быковский 2) из [Наркомпроса] вагон уже из взятых на учет 12 000 томов и 3) из губисполкома (склады при Публ[ичной] б[иблиоте]ке) 15–20 тыс. книг, все это надо сейчас же на этих днях перевезти и куда-то сложить. Задача, как видите, довольно сложная. Всего лучшего. До свидания. Преданный Вам Е. Кивлицкий»

(ІР НБУВ, ф. І, од.зб. 26938, арк. 1–2зв)

«Поступила библиотека Скордели, очень интересная, гл[авным] обр[азом] юридическая. Вопрос о Публ[ичной] библ[иотеке] пока стоит так. Она останется самостоятельной (в ведении Наркомпроса) в качестве областной для Правобережной Украины, как Харьковская для Левобережной и Слободской и Одесская для Юга. Но это только предварительное решение. Книги для нас из взятых на учет будут регистрированы только через месяц (в Книжной палате) и тогда переданы нам. Из склада при Публичной библиотеке книги будут переданы, вероятно, скоро, но надо следить, чтобы не выхватили чего-нибудь, хотя, по-видимому, высшая власть (Масловский) к нам благоволит. И сейчас иду отбирать в складе книги. Всего лучшего. Преданный Вам Е. Кивлицкий»

(ІР НБУВ, ф. І, од.зб. 26940, арк. 1–3зв)

У 1920 році Євген Ківлицький очолив новостворений загальний «бібліотечний відділ», працівники якого займалися сортуванням і каталогізуванням зібраних на той час 700–800 тис. томів неупорядкованих книжок і нових надходжень.

Євген Ківлицький завершив роботу у бібліотеці наприкінці 1920 року через лист Губнаросвіти з обвинуваченнями на адресу адміністрації ВБУ щодо недоліків комплектування, опрацювання та зберігання фондів. Не зважаючи на те, що Губнаросвіта прийняла пояснення з приводу обвинувачень, Євген Ківлицький почувався несправедливо дискредитованим і не бачив можливості подальшої роботи в бібліотеці.

Тимчасовий комітет для заснування Національної бібліотеки Української держави високо оцінив заслуги Євгена Ківлицького у створенні бібліотеки і надіслав йому  29 грудня 1920 року подяку, в якій йшлося:

«Комітет Всенародної (Національної) Бібліотеки у Київі з привеликим жалем мусив прийняти Вашу заяву про те, що Ви одмовилися від посади Старшого Бібліотекаря і праці у Всенародній Бібліотеці. З цього приводу Комітет, памъятаючи, що Ви були першим Старшим бібліотекарем і провадили працю в самих тяжких умовах первісних часів існування й організації Всенародньої Бібліотеки, на засіданні 21-го грудня визнав своїм неодмінним обов’язком висловити Вам щиру подяку за Вашу, яко Старшого Бібліотекаря й Голови ради Бібліотекарів, добросовісну й непритомну працю на користь Всенародньої бібліотеки».

(ІР НБУВ, ф. 71, № 385, арк. 1)

Особовий архів Євгена Ківлицького

Особовий архів Євгена Ківлицького зберігається в Інституті рукопису НБУВ (ф. 71, ф. I, III) і представлений у вільному доступі на порталі НБУВ. Архів Євгена Ківлицького містить:

• Наукові матеріали (статті, рецензії на книги, виписки);
• Біографічні матеріали (особові документи);
• Матеріали службової діяльності (навчальні плани, звіти, протоколи, циркуляри, посвідчення);
• Документи щодо роботи у ВБУ;
• Матеріали, що репрезентують громадську діяльність;
• Єпістолярій;
• Записи родинної хроніки.

Валентина Здановська,

прес-служба НБУВ

Для підготовки матеріалу використано:

1. Степченко, О. П. Українські вчені – фундатори спеціалізованих відділів Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (1918-1934) [Текст] / О. П. Степченко ; відп. ред. Л. А. Дубровіна ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В.І.Вернадського, Ін-т рукопису. – К. : НБУВ НАНУ, 2008. – 217 с.

2. [Листи Є.О. Ківлицького – В.І. Вернадському]