Це особливий для нас день. 24 серпня 1991 року Верховна Рада нашої держави прийняла Акт проголошення незалежності України.

   Усі громадяни, які почувалися українцями, обнялися тоді в єдиному пориві радості й піднесення: збулась віковічна мрія їхніх батьків і дідів, нездоланне прагнення народу ще з часів Київської Руси бути сильною, розвинутою й вільною державою.

   Багато хто з нас радів ще й тому, що незалежність дісталась Україні мирним, безкровним шляхом.

   Ми помилялися тоді.

   Напевно, ніхто й гадки не мав, якою великою борнею й кров’ю доведеться нам відстоювати цю свободу в недалекому майбутньому…

   Та у 2014 році зазіхнув на частину наших земель, а нинішнього 24 лютого прийшов справжньою війною до України ворог. Щоб забрати нашу незалежність і державу, нашу волю й  гідність, щоб убити високих духом українців, знищити наші інтелект, думку, віру, культуру, мову, загарбати й сплюндрувати нашу землю. І вважав, що це йому вдасться дуже швидко…

   Цього разу помилився він. Безнадійно.

   От уже понад 180 невимовно тяжких днів триває наша боротьба з загарбницькою російською армією. І Україна мужньо стоїть проти ворога. Він переважає нас чисельністю, але не силою духу, він, неправий, не може здолати силу правди.

   Кожен з нас – на війні. Хтось зі зброєю, хтось з різними способами допомоги фронту, але кожен можливостями своєї професії на своєму місці намагаємось відстояти нашу свободу й наше майбутнє. Науковці зосередили всю силу пошуків і досліджень на тому, як піднести оборонний та економічний потенціал держави в умовах спротиву ворогу. А наша гуманітарна професія бібліотекаря має своєю місією зберегти той величезний створений людством за віки інтелектуальний потенціал, який накопичений у фондах Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, у багатьох інших скарбницях знань нашої держави. Уберегти від тих, хто намагається переписати історію, спотворити правду, забрати нашу культуру. Тож тримаємо знамено нашої правди, духовності, історичного спадку, наукових і культурних скарбів, які формують свідомість українців, гартують їх як людей і патріотів своєї країни.

   До того ж, ми в цій визвольній борні не самі. З нами тримає стрій  незриме військо мільйонів синів України, котрі віками билися за її волю, віддаючи за неї життя. З нами також нині – всі країни і всі народи, які розуміють вагу миру і велику загрозу всьому людству, котру несе з собою загарбницька чума, тож підтримують нас і словом, і ділом, і серцями.

   І те, що свого часу писала про давніх захисників Берестечка й усієї України наша геніальна Ліна Костенко, щодня підтверджується сьогодні:

Ми воїни. Не ледарі. Не лежні.

І наше діло праведне й святе.

        Бо хто за що, а ми за незалежність.

Отож нам так і важко через те.

   І в цьому праведному й святому ділі ми вже не помилимось. Уже ніколи й нікому не поступимося  свободою і своєю державою. Надто рідна й дорога вона нам, надто велику ціну сплачено й платимо ми нині за свою волю й землю.

З Днем Незалежності нас, громадяни гідної країни! Слава Україні!