Відбулась VІІ Всеукраїнська наукова конференція «Історико-біографічні дослідження в сучасній Україні: теоретико-методологічні, джерелознавчі та дидактичні аспекти»

У сучасних умовах все більшого значення набуває поєднання зусиль академічних установ і вищих навчальних закладів України, яке дає можливість згуртовувати творче співтовариство навколо вирішення важливих завдань, що постають перед вітчизняною наукою.

23 вересня 2022 року відбулась VІІ Всеукраїнська наукова конференція «Історико-біографічні дослідження в сучасній Україні: теоретико-методологічні, джерелознавчі та дидактичні аспекти», яка продовжила традицію започаткованих Київським університетом імені Бориса Грінченка щорічних конференцій з актуальних проблем соціогуманітарних досліджень. Цього року форум був присвячений теоретико-методологічним, джерелознавчим та дидактичним аспектам біографічних досліджень.

Співорганізаторами конференції виступили Інститут історії України НАН України, Інститут біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини та громадська організація «Науково-освітнє історичне товариство». У роботі конференції, яка проходила онлайн, взяли участь понад 40 вчених з різних міст України.

Вступним словом роботу конференції відкрила голова організаційного комітету Оксана Олексіївна Салата  – докторка історичних наук, професорка, завідувачка кафедри історичної та громадянської освіти Інституту післядипломної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка.

Учасників конференції привітали Олександр Андрійович Удод – доктор  історичних наук, професор, член-кореспондент НАПН України, завідувач відділу української історіографії Інституту історії України НАН України, та Володимир Іванович Попик – доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, директор Інституту біографічних досліджень НБУВ.

На пленарному засіданні В. І. Попик виголосив доповідь «Наукові, культурні, суспільні виміри сучасної української біографіки», в якій акцентував увагу на особливому значенні біографічного знання в інтелектуальному й духовному житті українського суспільства. Воно є важливим інструментом формування національного самоусвідомлення й патріотичного згуртування суспільства. Ціннісні критерії вітчизняної біографіки, пантеон її знакових імен підпорядковані ідеям боротьби за національну незалежність, утвердження України у світовому просторі. Головними її героями виступають борці за незалежність, провідники національної культури. У той же час нині інтенсивно відбувається розширення проблемно-тематичного діапазону української біографіки, освоєння нею досягнень європейської та світової науки й культури, збагачення її жанрового різноманіття, творчого арсеналу. Характерною прикметою часу нині є зростання інтересу читаючого загалу до життєписів творчих, креативних особистостей, які «самі себе розбудували», та історії життя звичайних людей, рядових учасників і свідків історичних подій, біографій наших сучасників. В Україні набувають поширення усноісторичні біографічні практики: записування спогадів, розповідей, бесід-інтерв’ю, ведення й публікація щоденників, у Фейсбуці, у блогах. Значною мірою це пов’язано з драматичними подіями війни.

Доповідач наголосив також на завданні позбутися в біографічних дослідженнях старих стереотипів радянських часів, а також впливів сучасної російської науки, які позначені такою рецепцією історії та культури, яка для українства є органічно неприйнятною. Результати біографічних досліджень повинні відповідати запитам суспільства, працювати на широкий читацький загал, втілюватись у так звані м’які гуманітарні технології, які допомагають нашим співвітчизникам змінюватися, внутрішньо зростати.

Розкриваючи новації у розвитку вітчизняної біографіки, з доповіддю «Візуальні наративи життя, або світлини як (не)закодований меседж» на пленарному засіданні виступила Лариса Іванівна Буряк – провідна наукова співробітниця відділу теорії та методики біобібліографії ІБД НБУВ, докторка історичних наук, професорка. Її вона присвятила візуалізованим моделям біографічних репрезентацій, основою яких виступають світлини, а саме – «фотобіографія», «ілюстрований життєпис», «зображальна біографія», «фотосторітелінг». У доповіді прозвучала відповідь на одне з актуальних питань: чому, попри суспільний запит на візуалізовану біографію, вона все ще залишається на маргінесах вітчизняного академічного дискурсу. Доповідачка окреслила загальні методологічні орієнтири в площині візуалізованої біографії та представила найбільш вдалі проєкти, реалізовані українськими науковцями, котрі розглядають світлини як візуалізований біографічний текст, що є не менш важливим у біографічних реконструкціях, аніж текст наративний.

Доповідачем у другій панелі рубрики «Его-джерела в біографічних реконструкціях: саморефлексія актора та сприйняття ним свого часу» виступила Надія Іванівна Любовець – кандидатка історичних наук, завідувачка відділу теорії та методики біобібліографії ІБД НБУВ. Розкриваючи тему «Мемуари як історико-біографічне джерело та комунікативний ресурс», вона зазначила, що в сучасній історіографії мемуарні наративи розглядаються у двох вимірах – традиційному джерелознавчому та інформаційно-комунікативному. У першому випадку спогади виступають джерелом унікальної персоніфікованої історико-біографічної інформації, у другому – потужним ресурсом у системі соціальних комунікацій. На прикладі спогадів про сучасну російсько-українську війну доповідачка продемонструвала значення спогадів учасників та очевидців як інструменту комунікації (автокомунікації, міжособиснісної, сімейної тощо) і як інструменту позбавлення від трагічних переживань, психологічної травми.

Доповіді співробітників відділу теорії та методики ІБД НБУВ було заслухано також на третій панелі конференції в рубриках «Особистості в історії та історії української культури (у змісті історичної освіти середньої та вищої школи)» та «Сучасні практики популяризації біографічних знань та перспективи біографістики в українському суспільному просторі». Зокрема в доповіді «Особистість М. І. Стороженка (1836–1906) в мемуарах: сучасний погляд» провідна наукова співробітниця, докторка філологічних наук Галина Андріївна Александрова наголосила, що постать відомого літературознавця Миколи Ілліча Стороженка (1836–1906), який реалізувався як фахівець за межами Батьківщини, досі повноцінно не ввійшла до національного культурного контексту. Важливим джерелом для його біографії як видатного українця є спогади сучасників, автори яких виокремлювали насамперед національно-культурні складники ідентичності вченого.

Старша наукова співробітниця, кандидатка філологічних наук, доцентка Оксана Валентинівна Плющик на слайдах презентації демонструвала матеріали теми «Репрезентація біографії в період російсько-української війни 2014–2022 рр. у ресурсах мережі Інтернет», зокрема, проаналізувала можливості онлайн-представлення героїв війни на сторінках сайтів TV, газет, журналів, соціальних мереж, YouTybe. Дослідниця акцентувала на зміні парадигми героїв сучасної російсько-української війни та варіантах відтворення їхньої біографії.

Співробітники відділу теорії та методики біобібліографії Інституту біографічних досліджень НБУВ підготували до конференції низку наукових повідомлень.

Старша наукова співробітниця, кандидатка історичних наук Наталя Петрівна Марченко у межах теми «Авторський цех дитячих письменників у предметному полі української біографістики та гуманітарних практиках» простежила процес професіоналізації письменницької праці у сфері творення дитячої літератури в Україні, що формувало «право на біографію», а також ключові етапи конструювання внутрішньоцехової та зовнішньої літературної репутації дитячих письменників, на основі яких будували їхні типології та ієрархії (у хронологічному, регіональному, інституційному тощо аспектах).

Старша наукова співробітниця,  кандидатка історичних наук Олена Валентинівна Бугаєва у повідомленні «Митець у форматі суспільних катаклізмів: маркери особистості» наголосила, що особистість митця завжди визначається здатністю та мірою своїх людських і творчих рефлексій відповідати на неординарні події життєустрою певної культури, нації, суспільства. Чуттєве сприйняття митцем «ходи» історичного часу, посилене таким масштабним катаклізмом, як війна, реалізується у відчутті «себе» у певному сенсі як пасіонарної постаті, здатної до піднесення теми духовного через конкретику образів, станів, почуттів. Надзвичайну силу так званого художнього передбачення й передчуття будь-яких суспільних потрясінь демонструють перш за все музиканти, поети й письменники.

Проблеми осмислення механізмів творення «усної біографії» у фольклорі: міфологізації образу, поетизації подій, творення художньої правди через відступ від історичних реалій осмислено у повідомленні «Фольклорні джерела у відтворенні біографій відомих постатей в історії України» старшої наукової співробітниці, кандидатки філологічних наук Оксани Іванівни Шалак. На прикладі образів Самійла Кішки, Богдана Хмельницького, Довбуша, Кармелюка дослідниця простежила, як фольклорні джерела відтворюють життєписи відомих постатей української історії.

Творча дискусія, обмін думками й обговорення назрілих питань під час круглого столу наприкінці роботи конференції засвідчили велику зацікавленість науковців у подальшому розвиткові творчої співпраці, реалізації спільних дослідницьких і науково-інформаційних та просвітницьких проєктів.

Інститут біографічних досліджень НБУВ запрошено стати постійним співорганізатором щорічних Всеукраїнських наукових конференцій Київського університету імені Бориса Грінченка з проблем теорії і методології соціогуманітарних досліджень, а також взяти участь у підготовці колективної монографії і випусків «Київських історичних студій». Зі свого боку Інститут біографічних досліджень НБУВ запросив учасників конференції до публікації статей і матеріалів у продовжуваному фаховому науковому збірнику «Українська біографістика» та новому започаткованому електронному науковому збірнику «Biography. Біографіка. Біографістика».

Оксана Плющик,

старша наукова співробітниця ІБД НБУВ,

кандидатка філологічних наук, доцентка