Щороку 9 листопада ми відзначаємо День української писемності та мови. Свято започатковане в 1997 році указом Президента України «Про День української писемності та мови».

Преподобний Нестор Літописець, звершуючи свою важливу справу – творячи першу писемну історію України, – певно, й не здогадувався, що через багато століть день його вшанування стане святом української мови та писемності. Послідовник творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія здобув всесвітню славу, невтомно працюючи над літописанням Київської Русі на широкому тлі світових подій і залишивши нащадкам неоціненний скарб – «Повість минулих літ». А ще – певний урок того, як варто шанувати свою історію, свій родовід, своє слово, яке несе цю історію через віки. 

Українська мова належить до слов’янської групи індоєвропейської мовної сім’ї. Число мовців – понад 45 мільйонів, більшість яких живе в Україні. Поширена також у Білорусі, Молдові, Польщі, Росії, Румунії, Словаччині, Казахстані, Аргентині, Бразилії, Великій Британії, Канаді, США та інших країнах, де мешкають українці. Вона є другою чи третьою слов’янською мовою за кількістю мовців та входить до третього десятка найпоширеніших мов світу.

За доведеними результатами дослідження вченого В. Кобилюха наша мова сформувалась ще Х-IV тисячоліття до нашої ери. Значна кількість вживаних до сьогодні українських слів та мовних коренів прийшли до нас ще з часів трипільської культури, про що свідчать топографічні назви, народні пісні дохристиянських часів та значний слід у давньоіндійській мові – санскриті, джерела якого дійшли до нас з давнини. Тож походження багатьох слів слід шукати в санскриті, а не в російській, німецькій, турецькій, грецькій та інших мовах. Адже вони виникли значно пізніше за українську.

«Як парость виноградної лози, плекайте мову…» Ці рядки видатного поета Максима Рильського ми здавна знаємо й шануємо. Як і гасло великої Лесі  Українки «Слово, моя ти єдиная зброє!» Але нинішнього 2022 року, коли в нашу країні прийшов війною лихий ворог, прагнучи знівелювати нашу мову, забрати у нас землю й наші життя,  ми неймовірно гостро  відчули, що наше слово – то таки зброя. Разом і поруч зі зброєю вогневою. Наш потужний голос роду і код нації, що кличе захистити Україну. 

Нинішнє свято мови вже понад два десятиліття відзначалося в нашій країні ще й такою гуртуючою подією, як Радіодиктант національної єдності. Кілька років поспіль його організатори – Українське радіо та Суспільне UA обирали місцем локації нашу Національну бібліотеку України імені В.І. Вернадського.  На жаль, нині, в умовах воєнного стану, українці пишуть радіодиктант дистанційно. Але це жодним чином не завадить нам відчути нашу безумовну єдність і рідність: у прагненні перемогти ворога, утвердити Україну як сильну європейську державу, пошанувати і ще вище піднести українську  мову – життя нашого основу.

З Днем української писемності та мови, друзі! Зустрінемось наступного року в Бібліотеці на вже відкритому й колективному Радіодиктанті національної єдності!