24 травня у всіх слов'янських країнах вшановують пам’ять святих Кирила і Мефодія – творців слов'янської писемності, слов’янських просвітителів та провідників християнства, а також завдяки їх діяльності відзначають День слов’янської писемності та культури.

І абетка, якою ми сьогодні користуємось, пов'язана саме з їхніми іменами.

Кирило (мирське ім'я Костянтин) і його найстарший брат Мефодій народились у ІХ столітті в тодішньому місті Македонії Солунь (нині Салоніки, Греція) у вельможній і побожній родині. Вони отримали блискучу освіту й обрали своєю місією шлях просвітництва.

У той період Князь Ростислав, що очолював Велико-Моравське князівство, звернувся до візантійського імператора Михаїла з проханням: прислати вчителів, які знають слов’янську мову, щоб його народові переклали Святе Письмо. 863 року за дорученням імператора брати Кирило і Мефодій вирушили до Моравії. Вони розуміли що утвердити християнство серед слов'ян без книг неможливо. Та в IX столітті у християнському світі панувала теза про те, що і богослужіння, і священні книги можуть бути написані лише трьома священними мовами: давньоєврейською, латиною і грецькою. Інші мови придатними для цього не вважалися. Заслуга Кирила і Мефодія полягає в тому, що вони зробили крок до заперечення цієї тримовної ідеї, висловлюючись про те, що в самій Біблії немає для того підстав і кожен народ має право слухати слово Боже своєю мовою. Таким чином і обґрунтовували свою діяльність.

Спеціально для слов'ян, мову яких знали з дитинства, вони створили слов’янську абетку – взяли за основу грецький алфавіт і адаптували його, враховуючи фонетичний лад слов’янської мови. Кирило та Мефодій створили дві абетки – глаголицю  і кирилицю. Першою була глаголиця, а на її основі з’явилася кирилиця, названа на честь одного з братів.

Створення абетки дало потужний поштовх для розвитку слов’янської культури і поширення християнства. Абетки української, білоруської,  болгарської, македонської, чорногорської та деяких інших мов створені на основі кирилиці. Таким чином слов’янська мова стала третьою в середньовічній Європі, за допомогою якої поширювалося слово Боже.

Одночасно зі створенням абетки брати працювали над перекладом зі старогрецької мови на старослов’янську Євангелія та Псалтиря. Загалом Кирило й Мефодій переклали значну кількість книг, що стало передумовою започаткування слов'янських літературних мов і книжкової справи. Найдавнішою точно датованою кириличною книгою є давньоруське Остромирове Євангеліє (1057 рік). До наших днів збереглося багато матеріалів для дослідження, а саме рукописні кириличні книги і стародруки. Вони є у фондах Національної бібліотеки України  імені В.І. Вернадського, зокрема відома рукописна пам`ятка  української культури та мистецтва середини XVI століття – Пересопницьке Євангеліє, багато інших унікальних примірників.

Просвітницька діяльність Кирила та Мефодія мала всеслов’янське значення: вони підняли освіту й спільну культуру слов’янських народів на високий щабель та заклали тим самим основи церковнослов’янської писемності, фундамент усіх слов’янських літератур.

Уперше День слов’янської писемності й культури було відзначено у 1863 році на честь 1000-річчя створення слов’янської абетки. В Україні на державному рівні це свято засноване 2004 року, коли Президент України своїм указом підтримав ініціативу Національної академії наук України, громадських та релігійних організацій день про встановлення  24 травня Дня слов’янської культури та писемності.

Тож маємо ще один день і ще одну нагоду для пошанування рідної мови, її витоків, утвердження її засадничої важливості для збереження української культури, ідентичності й державності загалом. Сьогодні мова – це теж наша зброя у боротьбі з ворогом, тверда, як сталева криця.

З Днем слов’янської писемності та культури, друзі!