Інститут архівознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського презентує електронну виставку архівних документів з нагоди 125-річчя Володимира Павловича Зосимовича (18.10.1899–18.01.1981) – члена-кореспондента АН УРСР за спеціальністю «генетика і селекція рослин» (1961)

В. П. Зосимович народився 18 жовтня 1899 р. у с. Шаповалівка Чернігівської області в сім’ї земського лікаря. У 1926 р. закінчив Київський сільськогосподарський інститут, де отримав спеціальність агронома. Понад п’ятдесят років вчений займався дослідженнями в різних наукових установах Києва: Селекційно-наукове управління Цукортресту в м. Києві (1926–1928), Науковий інститут селекції (1928–1930, нині Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної аграрної академії наук), Всесоюзний НДІ цукрових буряків (ВНІЦ) (1930–1960), Центральний республіканський ботанічний сад АН УРСР (1960–1963, нині Національний ботанічний сад НАН України), Інститут ботаніки АН УРСР (1963–1968) та наостанок Інститут молекулярної біології АН УРСР (1968–1981).

Наукова діяльність В. П. Зосимовича стосувалася галузі цитогенетики віддалених гібридів роду Beta L., вивченню сортів у таксономічному аспекті та методів апробації культурних рослин. Значну увагу він приділяв питанням систематики, генетики та селекції цукрового буряка. У середині 1930-х років молодий вчений організував і здійснив дві великі наукові експедиції на Кавказ (Азербайджан та Вірменія), метою яких був збір насіння і коренеплодів буряку природної флори та місцевої селекції. В. П. Зосимович обґрунтував теорію походження та еволюції дикого, культурного і цукрового буряку, згідно з якою центром походження буряка є гірські райони Передньої Азії. Науковець вважав, що цукровий буряк не утворився безпосередньо з форми природної флори Beta maritima L., а є гібридом коренеплідних форм буряку із Малої Азії та західноєвропейського листового буряку.

В. П. Зосимович займався проблемами поліплоїдії сільськогосподарських рослин, брав участь у створенні перших в Україні полiплоїдних сортів та гібридів. Описав новий тетраплоїдний вид – Beta corolliflora Zoss. Результати цих досліджень були викладені ним у докторській дисертації «Еволюція дикого і культурного буряку», яку він захистив у 1958 р. Під керівництвом ученого вперше в Україні були започатковані методи клітинної селекції рослин і розроблено основні положення генетики клітинних популяцій.

У 1961 р. В.П. Зосимовича обрали членом-кореспондентом АН УРСР за спеціальністю «генетика і селекція рослин». В 1965 р. він став першим лауреатом премії імені В. Я. Юр’єва АН УРСР за розроблення методики виведення нових поліплоїдних гібридів і впровадження їх у практику.

Видатний учений-генетик і селекціонер опублікував понад 160 наукових праць, серед яких дві монографії, авторські свідоцтва на винаходи і сорти рослин та ін.

В. П. Зосимович створив наукову школу в галузі генетики та біотехнології рослин. Підготував понад 30 кандидатів та 7 докторів наук.

Окрім того В. П. Зосимович був організатором та головою Наукової ради з проблеми «Цитологія і генетика» АН УРСР, членом Наукової ради з проблеми «Генетика і селекція» АН СРСР, Наукової ради з проблеми «Цитологія» АН СРСР. В. П. Зосимович був одним із засновників Українського товариства генетиків і селекціонерів. У 1967 р. він організував перший випуск та був відповідальним редактором міжвідомчого збірника наукових праць «Цитологія і генетика». На базі цього збірника було створено журнал «Цитологія і генетика», який виходить і досі та з часів заснування перевидається англійською мовою. За його ініціативою в 1967 р. при Президії АН УРСР було створено Сектор генетики, основою якого став відділ генетики рослин Інституту ботаніки АН УРСР. На основі цього сектору і сектору вірусології Інституту мікробіології і вірусології в 1968 р. було створено Сектор молекулярної біології і генетики, який у 1973 р. реорганізовано в Інститут молекулярної біології і генетики АН УРСР.

За спогадами колег, Володимир Павлович був людиною енциклопедичних знань, шанувальником поезії, музики та живопису.

Помер В. П. Зосимович 18 січня 1981 р. в Києві. Похований на Байковому цвинтарі.

На виставці до 125-річчя знаного вченого та талановитого організатора науки використано документи з його особового фонду № 241 «Зосимович Володимир Павлович (18.10.1899–18.01.1981) – член-кореспондент АН УРСР за спеціальністю «генетика і селекція рослин» (1961)», що зберігаються в Інституті архівознавства НБУВ.

Презентовано біографічні документи вченого, автографи його наукових праць та машинопис статті французькою мовою, щоденникові записи. Активну діяльність вченого у розбудові української науки демонструють такі документи як зауваження до проєкту Ботанічного саду АН УРСР, фрагмент з доповідної записки про розвиток досліджень з генетики та цитології в українській академії, обґрунтування створення нового відділу експериментального мутагенезу в Інституті ботаніки АН УРСР та ін. Цікавим є короткий звіт вченого про участь у симпозіумі Європейського об’єднання селекціонерів «Еукарпія» у Франції (1967). Привертають увагу фотодокументи з архіву В. П. Зосимовича.

З електронною виставкою можна ознайомитися за адресою: http://www.nbuv.gov.ua/node/6591.

Безпосередньо з документами особового фонду В. П. Зосимовича можна ознайомитися за адресою: Інститут архівознавства НБУВ – м. Київ, вул. Володимирська 62, к. 416, тел. для довідок 288-14-31.

наукова співробітниця

Інституту архівознавства НБУВ

Ірина Кіржаєва