До 125-річчя з дня народження українського письменника-новеліста

Цього року минає­­ 125 років з дня народження талановитого українського письменника­-новеліста Григорія Михайловича Косинки (справжнє прізвище – Стрілець) –  жертви сталінських репресій. У відділі зарубіжної україніки Інституту книгознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (вул. Володимирська, 62, к. 302, читальна зала) протягом 6 грудня 2024 року – 6 січня 2025 року проходитиме книжкова виставка з нагоди його 125-річчя.

Григорій Косинка належав до тих яскравих представників Розстріляного відродження, яким  не вдалось уникнути трагічної долі. І в той же час це, відповідно, дало можливість більшою мірою розкрити його творчий потенціал, якому не судилось розквітнути  через політичний терор у  часи  "cталінщини"   у 30-ті роки XX століття. Його праці  трохи більше двох десятиріч  були під забороною.

Народився Григорій Косинка 29 листопада (17-го листопада за cтарим стилем) 1899 року в  селі Щербанівка (нині Обухівський район Київської області) в бідній селянській родині. 1914 року юнак перебрався до Києва. Працюючи на різних роботах, навчаючись на вечірніх курсах гімназії, склав екстерном іспити за 6 класів. Він почав писати й публікувати в періодичних виданнях власні невеликі нариси, оповідання, фейлетони. У роки національно-визвольних змагань Г. Косинка служив у  лавах армії УНР. Як прозаїк дебютував 1919 року, надрукувавши своє перше оповідання («На буряки»), підписане ім’ям Григорій Косинка.  У 1919-22 роках навчався в  Київському інституті народної освіти (зараз НПУ імені М. П. Драгоманова), але не закінчив його у зв’язку з матеріальною скрутою, спричиненою  смертю батька.

У різні роки він працював редактором газети «Вісті Київського губернського революційного комітету», журналів «Нова громада» і «Всесвіт», редактором і диктором Київського та Харківського радіокомітетів, у Державному видавництві України. Входив до літературно-мистецької групи «Гроно» та літературної організації «Ланка» (з 1926 – «Майстерня революційного слова»).

 1934 року в Харківському будинку письменника, де обговорювали «успіхи» боротьби радянської влади з «ворогами народу» та насильницької колективізації, Косинка наважився заявити  у своєму виступі про фактичну неможливість здійснювати художню творчість за тодішніх умов. 4 листопада того ж року його було заарештовано, а незабаром, 15 грудня, в ході розпочатих сталінсько-комуністичною владою репресій разом з іншими 27-ма   «терористами-білогвардійцями» (серед них, зокрема, письменники Д. Фальківський, О. Близько та К. Буревій) засуджено до вищої міри покарання та розстріляно в Києві.  Похований був письменник у безіменній могилі Лук’янівського кладовища, а за іншою версією – у Биківні. Його реабілітували  аж у 1957 році. 

 Григорій Косинка залишив по собі цікаву літературно-творчу спадщину. Протягом 20-х – першої половини 30-х років XX століття він  активно працював на  літературно-публіцистичній ниві, 1922 року з’явилась перша його збірка «На золотих богів», яка відразу ж сприяла визнанню його письменницького таланту. Він у різні роки опублікував збірки оповідань та новел: «За воротьми» (1925), «В житах» (1926), «Політика» (1927), «Вибрані оповідання» (1928), «Циркуль» (1930), «Серце» (1933). Його творчості притаманні ескізність, фрагментарність, використання імпресіоністичних засобів, соціально-психологічне відображення дійсності.   На початку 30-х років Косинка переклав українською мовою «Мертві душі» М. Гоголя, а також деякі твори А. Чехова, М. Горького, М. Шолохова.   Окремі його роботи перекладені російською, білоруською, болгарською, польською, угорською, німецькою, італійською  мовами.

У фонді  відділу зарубіжної україніки Інституту книгознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (НБУВ) зберігаються книги, в яких розкриваються біографічні відомості про  Г. Косинку, а також  є в наявності  твори, написані ним. Так, книга  українського літературознавця Юрія Лавріненка «Розстріляне відродження», яка вийшла друком у Парижі 1959 року,­ є фундаментальною працею про талановитих українських письменників XX cтоліття, зокрема й Г. Косинку.  У ній  міститься інформація про його  життєвий шлях, який  рано обірвався, та аналіз  творчості письменника-новеліста. Автор називає Григорія Косинку  найкращим прозаїком першої половини 20-х років — разом із Хвильовим та Підмогильним, у творчості якого присутнє контрастне поєднання тонкого ліризму із «брутальною метафорою». Талановитий український письменник-новеліст характеризується у цій праці як людина, яка через власне походження та особливості світогляду наприкінці 10-х – початку 20-х років  минулого століття мала  лояльне ставлення до встановлення комуністичної влади в Україні, вважаючи, що це сприятиме соціально-економічному та культурному прогресу суспільства. У книзі міститься уривок з оповідання Г. Косинки «Анкета», в якому розповідається про Антона Собачку ­– колишнього бійця загону отамана Зеленого, який потім перейшов на бік більшовиків та фактично став лояльним до комуністичної влади бандитом.  Він  мав схильність до пияцтва та проявляв жорстокість до дружини й особливо до «класових ворогів».

Творчість Григорія Косинки представлена також в інших працях фонду ВЗУ: у «Хрестоматії з української літератури XX сторіччя» (упорядкували Євген В. Федоренко та Павло Маляр. Нью-Йорк, 1978). Назва новели “На золотих богів” 1920 року, яка опублікована у цій  хрестоматії, обрана у стилі образу-символу, оскільки під нею маються на увазі білогвардійці, проти яких, за сюжетом, ведуть збройну боротьбу українські селяни. У книзі Віктора Петрова «Українські культурні діячі УРСР 1920-1940. Жертви більшовицького терору» (Нью-Йорк, 1959) розкривається біографія Г. Косинки, в якій, зокрема, є також текст його листа до дружини Тамари Мороз-Стрілець після арешту в листопаді 1934 року. Автобіографія талановитого письменника-новеліста міститься у праці  «Самі про себе. Автобіографії українських митців 1920-х років» (Київ, 2015).

 Григорій Косинка активно займався як художнім словом, так і публіцистикою, і за своє коротке життя, перерване політикою сталінізму, йому вдалося стати  популярним письменником, визнаним читачами. Особливістю сюжетів його оповідань є натуральність та реалізм за наявності драми й напруженості, через призму людських конфліктів.  Завдяки таланту та працелюбності він встиг зробити яскравий внесок у скарбницю української літератури, включаючи перекладацьку й літературознавчу діяльність.

В.Л. Гальчинський,

провідний бібліотекар 

відділу зарубіжної україніки

Інституту книгознавства НБУВ