21 лютого представники всіх націй і народностей відзначають Міжнародний день

рідної мови – свято, що слугує захисту мови як культурної спадщини

кожної національності, кожної народності на землі.

Для українців мова є найціннішим багатовіковим надбанням та генетичним кодом нашого народу. Про це свідчать рукописні книги й стародруки, що зберігаються у фондах Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського – нашої головної книжкової скарбниці країни й презентують історію мови з глибокої давнини.

Дослідники кажуть, що точно визначити, коли зародилася українська мова, складно, але відомо, що вона однозначно виникла раніше за російську, німецьку, турецьку тощо. За даними вченого Василя Кобилюха, українська сформувалася ще в Х-IV тисячоліттях до нашої ери й походить із санскриту.

Перші слова з української мови записані в 448 році нашої ери. Тоді візантійський історик Пріск Панікійський перебував на території сучасної України в таборі володаря Аттіли (який згодом розгромив Римську імперію) і записав слова «мед» і «страва».

Наша рідна мова – одна з наймелодійніших мов світу. Солов’їна, яблунева, барвінкова, пісенна, вишнева, барвиста, чарівна, співуча, лагідна, витончена... Всі ці епітети – про нашу рідну мову. Вона звучала і звучить у думах і казках, у піснях і билинах, у невмирущих творах українських письменників. Згадаймо рядки видатного українця Максима Рильського: «Як парость виноградної лози, плекайте мову…». Тож плекаймо її, розвиваймо, спілкуймось нею, освідчуймось у любові, складаймо їй шану! Бо без мови немає держави.

З Міжнародним днем рідної мови, українці!