За фондами відділу зарубіжної україніки Інституту книгознавства НБУВ

Після поразки Національно-визвольних змагань 1917–1921 років значна частина українських державних, військових та політичних діячів була змушена залишити батьківщину. Причиною цього стало встановлення на території України комуністичної диктатури та, відповідно, cуттєва загроза політичних репресій для них. Серед тих, хто опинився в еміграції, був і видатний військово-політичний діяч, публіцист Симон Васильович Петлюра, який народився 21 травня 1879 року в передмісті Полтави (нині територія обласного центру).

Починаючи з 1902 року, він публікувався у львівському «Літературно-науковому віснику», а протягом 1905-го був редактором часопису «Селянин», працював у виданні «Записки НТШ» та газеті «Воля». Від літа 1907 до 1908 року обіймав посаду співредактора часопису «Слово». Після поразки Української Народної Республіки С. Петлюра у 1920 році емігрував до Польщі, а в 1924-му переїхав до Парижа. Саме там він став одним із засновників українського громадсько-політичного та літературного часопису «Тризуб». 100 років тому –­ 25 травня 1926 року в столиці Франції Симон Петлюра був убитий Самуїлом Шварцбардом.

Симон Петлюра залишив по собі значну й різнопланову публіцистичну спадщину. Частина її зберігається у фондах відділу зарубіжної україніки Інституту книгознавства НБУВ. Особливу цінність становлять книги, видані за життя автора, зокрема «Муштровий статут для піхоти» та праця «Незабутні: літературно-критичні мініатюри» (Київ, 1918). «Муштровий статут для піхоти» містить основи військової підготовки та організації служби в армії УНР. Праця є важливим джерелом для вивчення процесу створення українського війська в добу визвольних змагань.

Книга «Незабутні» розкриває ще одну грань постаті Симона Петлюри – його літературно-критичний талант. У ній подано характеристики творчості та особистостей: Тараса Шевченка, Івана Карпенка-Карого, Івана Франка, Михайла Коцюбинського, Костя Михальчука та інших діячів української культури. Творчість Тараса Шевченка Петлюра визначає як основу української громадської думки, а самого великого поета – як людину широкого світогляду і глибокого розуміння суспільних процесів. Івана Карпенка-Карого автор характеризує як видатного драматурга і сценічного діяча, творчість якого стала правдивим і талановитим відображенням життя українського села. Особливу увагу Петлюра звертає на п’єси «Бурлака», «Чумаки», «Розумний і дурень», «Сто тисяч», «Мартин Боруля», «Суєта», «Хазяїн», «Понад Дніпром», називаючи їх своєрідними художніми пам’ятниками українського народного життя. Івана Франка Симон Петлюра оцінює як надзвичайно талановитого письменника і літературознавця, чия творчість глибоко передає психологію українця, який болісно усвідомлює бездержавність свого народу. Михайла Коцюбинського  називає «справжнім майстром і співцем прекрасного», шукачем правди та творцем високих естетичних цінностей. Окремо він згадує мовознавця Костя Михальчука, як одного з піонерів українського національного руху.

Важливе місце у творчій спадщині Симона Петлюри посідає книга «Московська воша: оповідання дядька Семена про те, як московські воші їдять Україну та що з ними треба робити». Хоча видання побачило світ у Парижі лише  1966 року, сам текст був написаний С. Петлюрою у 1925 – за рік до його смерті. У творі від імені дядька Семена описуються події кінця 1917 – початку 1918 років, коли більшовицькі війська під гаслами «революційного порядку» здійснювали в Україні реквізиції майна і врожаю, руйнували господарства, палили оселі та вбивали їхніх власників. Праця не лише відображає драматичні та трагічні реалії того часу, а й розкриває причини утвердження комуністичного режиму в Україні на початку 1920-х років.

Окрім творів самого Симона Петлюри, у фондах відділу зарубіжної україніки Інституту книгознавства НБУВ зберігається понад двадцять видань, присвячених його життю, громадсько-політичній діяльності та публіцистиці. Серед них – праці Василя Іваниса, Володимира Сергійчука, Віктора Савченка, Олександра Лотоцького, збірники спогадів і матеріалів української еміграції, видані у Торонто, Парижі, Лондоні, Нью-Йорку, Буенос-Айресі та інших осередках українського зарубіжжя. Ці видання мають важливе значення не лише для дослідження постаті Симона Петлюри та його діяльності, а й для вивчення української політичної думки, історії визвольного руху та культурного життя української еміграції ХХ століття.

Отже, Симон Петлюра був не лише одним із провідних військово-політичних діячів України початку ХХ століття, ім’я якого стало символом боротьби за незалежність, а й талановитим публіцистом, літературним критиком і культурним діячем. Його публіцистична спадщина засвідчує глибоке розуміння національних, культурних та духовних проблем українського суспільства. Символічним свідченням вшанування його діяльності стало заснування в 1926 році в Парижі Бібліотеки імені Симона Петлюри – нині найстарішої української інституції в Західній Європі. Збережені у фондах відділу зарубіжної україніки Інституту книгознавства НБУВ видання дають можливість сучасним дослідникам і читачам глибше осягнути не лише історичну постать Симона Петлюри, а й складну духовну та інтелектуальну атмосферу світу української еміграції ХХ століття.

Список  літератури:

1. Дві постаті – одна ідея.  Париж: Видавництво  “Накладом ОУН”,

1948. – 48 с. Шифр 1955 укр.

2. Іванис В. Симон Петлюра – президент України. 1879-1926 / Василь Іванис. Торонто: “Накладом 5-ї станиці Союзу бувших укр. вояків”, 1952. – 255, [2] с. : іл. Шифр 2887 укр

3.  Лотоцький О. Симон Петлюра як політик і державний муж / Олександер Лотоцький; [зладив М. Добрянський]. [3-тє скор. вид.]. Париж–Лондон: [Соборна Україна], 1951.– 76, [1] с. Шифр 3867 укр

4. Мандзенко К. Петлюра, петлюрівці, петлюровство: до сторіччя від дня народження Головного отамана Симона Петлюри 1879–1979. С. 7-36. Альманах Українського Народного Союзу на рік 1979. Річник 69-ий. –Джерзі Ситі–Ню Йорк: Видавництво “Свобода”, 1978.–255 с + 1.  Шифр 8951 укр

5. Муштровий статут для піхоти [Текст]. Затв. Гол. Отаманом С. Петлюра 23.06. 1919 р.– [Кам'янець-Подільський] : Видання Відділу Навчання Військ Головного Управління Генерального Штабу, 1919. – [4], IV.– 200 с.+9 с. Шифр 579 укр

6. Петлюра, С. Московська воша: оповідання дядька Семена про те, як московські воші їдять Україну та що з ними треба робити / Симон Петлюра. – Париж: Бібліотека ім. С. Петлюри: Націоналіст. вид-во в Европі, 1966. – 100, [1] c. : портр. Шифр 6182 укр

7. Петлюра С. Незабутні (Літературно-критичні мініатюри). – К.: Час, 1918. – 80 с. Шифр 511 укр

8. Петлюра Симон Васильович: Український державний і політичний діяч. – С. 82-83. Провідники духовності в Україні : довідник / редкол.: акад. НАН України І. Ф. Курас (голова) та ін.; обкл. і тит. худож. Ю. О. Коваленко. К.: Вища школа, 2003. – 782 с.  Шифр 63 п/ф

9. Петлюра Симон. – С.1036. Українська Загальна Енциклопедія: Книга Знання. В 3-х т. – Т. 1: А–Ж / Під гол. ред. І. Раковського. – Львів; Станіславів; Коломия: Рідна школа, 1930. – 676 с. Шифр 4735 укр

10. Прохода В. Симон Петлюра [Текст] / В. Прохода. – [б. м.] : [б.в.], 1968. – 51 с. Шифр 5070 укр

11. Рахманний Р. Актуальність самостійницький ідей Симона Петлюри.–Лондон, 1983.– 22 с.  Шифр 8907 укр

12. Савченко В. Симон Петлюра [Текст]/ В. Савченко.– Харків: Фоліо, 2015.– 127 с. Шифр 981 п/ф

13. Cергійчук В. Будівничий самостійної України [Текст] / В. Сергійчук ; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. Центр українознавства. - К. : ПП Сергійчук М.І., 2006. – 63 с.  Шифр 281 п/ф

14. Сергійчук В. І. Симон Петлюра / В. І. Сергійчук. К.: Україна, 2004. –448 с. Шифр 216 п/ф

15. Сергійчук, В. Симон Петлюра / Володимир Сергійчук. 2-ге вид., допов. К.: ПП Сергійчук М. І., 2009. 568 с.: іл. (Українські державники). Шифр 516 п/ф

16. Cергійчук В. Симон Петлюра – творець армії і держави [Текст] / Володимир Сергійчук. – Вишгород : Сергійчук М. І., 2018. – 143 с. : портр. - 2000 прим. Шифр 1177 п/ф

17. Симон Петлюра: Збірник до 20-ліття смерті.–Гайденав: Вид-во “Заграва”, 1946.– 24 с. Шифр 7117 укр

18. Симон Петлюра – символ нашої державности.–Буенос-Айрес: Накладом Т-ва Сприяння УНРаді в Аргентині: Рада, 1959. 30, [2] c. (Бібліотека Українського Самостійника Демократа ; [ч.] 1).  Шифр 4420 укр

19. Симон Петлюра: Статті. Листи. Документи. Т. 1/ Ред. кол.: Л. Дражевська, Н. Лівицька-Холодна, Л. Чикаленко, М. Шлемкевич, П. Шпірук. Центральний комітет вшанування пам’яті Симона Петлюри в Америці. Нью Йорк: Українська Вільна Академія Наук у США, 1956. – 480 с. Шифр 8074 укр

20. Симон Петлюра. Статті. Листи. Документи: [у 4 т.].  Т. 2 / Симон Петлюра, ред. Тарас Гунчак [та ін.]; Українська Вільна Академія наук у США, Бібліотека імені Симона Петлюри. – Нью-Йорк : [б. в], 1956 – 2006. – 1979. – 627 c. Шифр 8075 укр

21. Стемпєнь С.С. Петлюра Симон Васильович (10.05.1879–25.05.1926). С. 176–180. Енциклопедія історії України: Т. 8. Па - Прик / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. – К.: В-во “Наукова думка”, 2011. – 520 с.: іл. Шифр 750 п/ф

22. Степаненко М. У 100-ліття народження сл. п. Симона Петлюри президента Української Народньої Республіки. – Вашинґтон-Філяделфія: Вид-во: “Україна”, 1979.–74 с. Шифр 2882 укр

23.: Стечишин С. Видатні постаті в історії України. Симон Петлюра (1879-1926). – С. 37-40. / С. Стечишин.  Нариси з історії української культури: книга перша. 1. Д-р Савеля Стечишин. Видатні постаті в історії України. 2.: Наталія Когуська  Видатні постаті в українській літературі / Н. Когуська. – Едмонтон: “Видання Союзу Українок Канади з Фундації ім. Наталії Кобринської з допомогою Шевченківської Фундації”, 1984.– 174 с. Шифр 3038 укр

24. Творча спадщина Симона Петлюри в контексті сучасного державотворення: матеріали Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 125-річчю від дня народження Голови Директорії та Головного Отамана військ Української Народної Республіки Симона Петлюри. 20 травня 2004 року. – К.: Українська Видавнича Спілка, 2005. – 240 с. Шифр 314 п/ф

25. Феденко П. Головний Отаман. Із культурної та політичної діяльности Симона Петлюри. – Мюнхен; Лондон: Видавництво “Наше Слово”, 1976. – 42 с. Шифр 3389 укр