25 травня 2026 року відбулась І Міжнародна міждисциплінарна наукова конференція із серії «ОСВІТА – ПАМ’ЯТЬ – ІДЕНТИЧНІСТЬ» – «Пам’ять, травма, культура опору в сучасній сімейній та методологічній практиці» («Pamięć, trauma, kultura oporu we współczesnej rodzinie i praktyce metodologicznej»). Її ініціатором виступила Поморська вища школа в Старогарді Гданському (Польща), співорганізаторами – Київський столичний університет імені Бориса Грінченка та Інститут біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Конференція проходила у змішаному онлайн/офлайн форматі.

У вітальному слові директор Інституту біографічних досліджень член-кореспондент НАН України Володимир Іванович Попик наголосив на тому, що для українських вчених-гуманітаріїв сьогодні надзвичайно важливими є питання взаємного переплетіння історичної, родинної та особистої пам´яті, виховання в молоді культури спротиву викликам долі. У цьому сенсі особливої актуальності набувають дослідження травматичного досвіду минулого й сьогодення та пошук шляхів його подолання задля збереження духовної сили й внутрішньої стійкості наших співвітчизників.

У доповіді на тему: «Посттравматичний синдром української біографіки і його подолання на шляхах інтеграції до європейського культурного простору» В.І. Попик обґрунтував надзвичайну важливість дослідження історичної, родинної й особистої пам´яті, а також формування культури внутрішньої стійкості українців, заснованої на осмисленні досвіду наших попередників і сучасників. Доповідач звернув увагу на актуальну тенденцію – відчутне зростання в умовах війни інтересу українців до біографічного знання, власної біографічної/автобіографічної творчості, а також масове збирання і публікування у друкованій та електронній формах численних спогадів, записок, щоденників, листів, присвячених подіям недавнього минулого і сьогодення. Усе це допомагає нашим співвітчизникам спільно пережити тяготи війни, важкі психологічні травми, спираючись на досвід одне одного. Доповідач наголосив на важливості об´єднання зусиль наукового співтовариства українських і польських учених-гуманітаріїв задля спільного напрацювання дієвих методологічних і практичних підходів до розв´язання проблем подолання  психологічних і жорстких руйнівних викликів нашої доби. На завершення доповіді В.І. Попик відзначив плідну міжнародну співпрацю Інституту біографічних досліджень з польськими колегами і запросив польських колег до публікування праць у збірнику «Українська біографістика», який друкує статті українською, польською й англійською мовами.

Доповідь старшої наукової співробітниці, кандидата історичних наук Наталії Петрівни Марченко «Життєпис для дітей як інструмент подолання історичної травми та формування культури опору (на прикладі книжки Наталі Савчук "Тато мій Петлюра") була присвячена новітнім методологічним підходам у дитячій біографістиці. На прикладі книги Наталі Савчук «Тато мій Петлюра» (серія «Родина – Україна») науковиця розглянула можливість представлення постаті історичного лідера живою моделлю із власними виборами, коли історія нації масштабується до рівня однієї родини через затишний простір родинного читання.

Провідна наукова співробітниця, доктор історичних наук, професор Лариса Іванівна Буряк у доповіді «Жіночі автобіографічні історії війни – важливий чинник сучасного соціокультурного простору України» розглянула жанрову варіативність, мовні особливості та комунікативний потенціал двох книг про війну. Зазначені аспекти проаналізовано у творах Вікторії Амеліної «Щоденник війни і  правосуддя: Дивлячись на жінок, які дивляться на війну» (Looking at Women, Looking at War: War & Justice Diary. New York, 2025) і Олесі Хромейчук «Смерть солдата. Історія, розказана його сестрою» (The death of a soldier told by his sister. London, 2022, Київ, 2023).  

Старша наукова співробітниця, кандидат філологічних наук Оксана Валентинівна Плющик у доповіді «Між травмою та героїзацією: суспільна рецепція образів загиблих захисників у міському ландшафті» представила результати опитувань громадської думки та отримані висновки, які засвідчили зростання інтересу українців до персоналізованої «живої історії», коли за кожним обличчям стоїть конкретний життєпис. О.В. Плющик окреслила також важливі напрями і форми роботи з утілення в міському ландшафті візуальних біограм захисників України.

У рамках  конференції також засвідчені теми доповідей, матеріал яких може увійти до наукової монографії, що запланована польськими освітянами й дослідниками: завідувачки відділу Інституту біографічних досліджень, доктора історичних наук Надії Іванівни Любовець «Цифрові практики документування воєнного досвіду як новий формат мемуарної традиції» та старшої наукової співробітниці, кандидата історичних наук Вікторії Василівни Патик «Архівний документ як простір пам’яті (за матеріалами особового фонду K. Воблого)».

Спільний науковий форум польських та українських науковців засвідчив глибоку солідарність, високий рівень інтеграції й прагнення до спільного осмислення найскладніших викликів сучасності.  

P.S. Традиційно Інститут біографічних досліджень здійснює відеозапис виступів, з якими можна ознайомитися за посиланням:

https://www.youtube.com/playlist?list=PLVqzIULRBr4ZbAY5G5kQhRv6xrVYGAsFj

Оксана Плющик,

старша наукова співробітниця

Інституту біографічних досліджень НБУВ.