Якименко (Акименко) Федір Степанович (1876–1945) – видатний український композитор, один із значних представників музичного неоромантизму ХХ сторіччя, піаніст, педагог, теоретик музики. Рідний брат видатного українського композитора Якова Степового (Яків Якименко).

Народився Федір Якименко 140 років тому – 8/20 лютого 1876 р. у музично обдарованій сім’ї в українському селі Піски, що поблизу Харкова. У десятирічному віці Федора відібрали навчатися до Петербурзької Придворної співочої капели. Саме там майбутній композитор отримав ґрунтовну музичну освіту. Він навчався грі на фортепіано у М. Балакирева та О. Ляпунова (1886–1895 рр.), а згодом (1900 р.) закінчив Санкт-Петербургську консерваторію з композиції у М. Римського-Корсакова та А. Лядова. Під час навчання Якименко працював учителем на диригентських курсах Придворної співочої капели. Тоді ж розпочався і його композиторський творчий шлях.

Після закінчення консерваторії Федір Степанович працював директором музичних шкіл у Тифлісі (1901–1903 рр.) та у Ніцці (1903–1906 рр.), виступав як піаніст (частіше у Франції та Швейцарії). Після 1906 р. Якименко повернувся до Харкова. У 1914 році його запросили викладати композицію і теорію музики до Санкт-Петербурзької консерваторії (працював до 1923 р.). Серед його учнів –– великий композитор ХХ ст. Ігор Стравінський.

З 1924 року Федір Якименко працював у Празі на посаді професора музичного відділу Українського вищого педагогічного інституту імені М. Драгоманова. Найбільш відомими учнями Якименка були Микола Колесса і Зиновій Лисько. Крім композиторської, педагогічної, концертно-піаністичної діяльності, Федір Степанович був також диригентом хору та теоретиком музики. Саме у Празі з’явилася його ґрунтовна музично-теоретична праця «Практичний курс науки гармонії у двох частинах з задачником». Доля видання була зумовлена історичними реаліями ХХ століття, сталося так, що видання стало раритетним. Про нечисленність примірників, що збереглися, свідчить хоча б той факт, що «Практичний курс науки гармонії» помилково датується 1926 роком у довідниках та енциклопедіях. Тобто мало хто з дослідників, мабуть, тримав це видання в руках. Адже на обкладинці і титульному аркуші видання є дата публікації – 1925 рік (див. фото № 11).

З 1928 р. композитор жив і працював у Франції. Помер Ф. Якименко 3 січня 1945 р. у Парижі. Роботи празького і паризького періодів творчості композитора відзначені великим інтересом до українських тем і сюжетів:

• Op. 71 – 6 Pieces ukrainiennes, for piano 4 hands (Paris, 1925)
• Op. 81 – Premier Ballet symphonique // (Sur les collines de l'Ukraine) // pour grand orchestre (manuscript, sans date, French National Library. Revised May-June 1935, as with Op.84 below.).
• Op.90 – 7 Melodies (Ukrainian texts by Natalia Lik?) (manuscript)
• Op.91 – Romances and Songs (after Ukrainian poems) (Belaïeff, 1937)

Музичним творам Ф. Якименка характерна досконала композиторська техніка, витончений смак, елегантність і поетичність настрою. У музиці композитора, переважно романтичного напрямку, присутні елементи «українського імпресіонізму» з характерними рисами гармонійної тональної амбівалентності, що трапляються й у деяких інших українських композиторів на початку ХХ ст., наприклад характерні для творів М. Леонтовича.

У доробку композитора представлено музику різноманітних жанрів та складів виконавців. Найбільш численними є твори для фортепіано: «Українська сюїта», сонати, сонати-фантазії, прелюди, прелюдії, ескізи, балади, ідилічні танці, технічні етюди, кілька зошитів програмних п’єс. Твори Федора Якименка для оркестру:  2 симфонії, симфонічні поеми, оркестрова сюїта, увертюра, «Лірична поема». Сценічні жанри представлено оперою «Фея снігів» та балетом. Камерно-інструментальна музика: струнне тріо, соната для віолончелі, соната для скрипки, «Пісня пастухів» для англійського ріжка, або альта і скрипки, романс для альта, «Ідилія» для флейти, «Ноктюрн» для валторни, «Балада» для кларнета, «Consolation» для арфи, а також інші інструментальні твори. Ф. Якименко є автором багатьох камерно-вокальних творів, численних романсів (на слова М. Лермонтова, О. Олеся, О. Пушкіна, Ф. Тютчева). Серед праць композитора є церковні твори («Отче наш», «Херувимська» та ін.), а також збірки хорових обробок українських народних пісень, у тому числі рідкісне лейпцігське видання початку 20-х років ХХ ст. «Трицять народних мельодій для мішаного хору» видавництва «Україна».

У фондах нашого відділу зберігається значна кількість видань Федора Якименка. Добре збереглися й широко представлено інструментальні та вокальні твори композитора, видані у М. П. Бєляєва (СПб-Лейпціг), П. Юргенсона (Москва-Лейпціг), В. Бесселя (СПБ, Москва), Н. Маречека (Харків-Київ), Л. Ідзіковського (Київ), Ю. Циммермана (СПб, Москва-Лейпціг), І. Юргенсона (СПб, Петроград), Л. Вінклера (Петроград), у Лемберга, Лекае (Петроград, Москва), а також видані у Державному видавництві України (ДВУ, Київ), видавництві «Україна : Українська накладня» (Київ-Лейпціг), «Українському громадському видавничому фонді» (Прага) та ін. У нашій колекції є примірники з його автографами, ноти з бібліотеки композитора, що надає їм особливу історико-культурну цінність.

©Ірина Савченко – автор публікації.

©Лариса Івченко, Олена Цибульська – фото, бібліографування, редакція.